Микола Максимович Чупис (28 листопада (10 грудня) 1899, Богодухів — 18 березня 1976) — український радянський науковець та господарник, кандидат технічних наук, доцент.
| Чупис Микола Максимович | |
|---|---|
| Народився | 28 листопада (10 грудня) 1899 Богодухів, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 18 березня 1976 (76 років) |
| Місце проживання | Харків, Київ |
| Країна | СРСР |
| Alma mater | Харківський політехнічний інститут |
| Галузь | технологія металів |
| Заклад | Київський держуніверситет Тараса Шевченка |
| Посада | Ректор Київського університету |
| Вчене звання | доцент |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився в Харкові в родині кравця.
У 1917 році вступив на механічний факультет Харківського технологічного інституту, та був змушений перервати навчання і працювати в депо кочегаром.
У 1925 році став начальником вечірнього робітничого механічного технікуму Південної залізниці у Харкові. Працював завідувачем фабричнозаводського училища (1926).
У 1931 році закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом «інженер-механік із холодної обробки металів». У 1931—1932 рр. працював заступником директора з навчальної роботи навчального комбінату Південної залізниці. Паралельно завідував кафедрою технології металів Харківського інституту інженерів залізничного транспорту ім. С. М. Кірова. Працював Ректором Харківського Державного автомобільно-дорожнього інституту, одночасно завідував там кафедрою технології металів (1933—1937). З 1937 по 1938 рр. — ректор Київського державного університету. На цій посаді він пробув недовго, через те, що його, як і його попередників (Федора Зюлькова, Івана Давидова), почали звинувачувати пресі й на партійних зборах у політичній неблагонадійності. Щоб уникнути арешту, в квітні 1938 р. він повернувся до Харкова. У 1939 році був директором Харківського заводу ім. Шевченка.
У 1940 — травні 1941 року — завідувач обласного відділу у справах мистецтв при Харківській обласній раді депутатів трудящих.
З 25 травня 1941 по 1942 рік — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з оборонної промисловості.
З липня 1944 по січень 1945 року — 2-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У. У січні 1945 — березні 1947 року — 3-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У.
У 1947 році був призначений директором Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства. У 1949 обійняв посаду ректора Харківського інженерно-будівельного інституту, на якій пропрацював до 1966 року.
Нагороди ред.
Література ред.
- Ректори Київського університету. 1834—2006 / КНУТШ; В. В. Скопенко, В. А. Короткий, Т. В. Табенська, І. І. Тіщенко, Л. . Шевченко. — Київ: Либідь, 2006. — С. 213.