Чин богослужіння Чин дав гр τάξις порядок устрій 1 назва у православних богослужбових книгах повного викладу або вказівк

Чин (дав.-гр. τάξις — порядок, устрій) — назва у православних богослужбових книгах повного викладу або вказівки порядку всіх змінюваних і незмінних молитов, призначених для конкретного церковного богослужіння, із позначенням їхньої взаємної послідовності. Наприклад: «Чин божественної літургії Василія Великого», «Чин поховання дитини», «Чин, коли трапиться незабаром дуже хворому дати Причастя», «Чин благословення ілитону».

Чин Сповіді. «Служебник і Требник», напівустав, 1474 року

Чини або чинопослідування найчастіше викладаються у таких богослужбових книгах як «Служебник» та «Требник».

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2020.
Полный церковнославянский словарь протоиерей Григорий Дьяченко стр. 823

Література Редагувати

Измаил Иванович Срезневский «Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. Том 3 Р - Я» (1893) столбик 1519
П. А. Алексеев Церковный словарь. Часть четвёртая. — М: 1816 стр. 296

[1] . Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2020.

[2] Полный церковнославянский словарь протоиерей Григорий Дьяченко стр. 823