Черво́ний хутір (Кра́сний хутір) — історична місцевість, поселення у Дарницькому районі міста Києва. Розташоване між Харківським шосе, вулицями Володимира Рибака, Боровою, Ялинковою і лісом.
| Червоний хутір Київ | |
| Карта масиву | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 50°24′31″ пн. ш. 30°40′36″ сх. д. / 50.40861° пн. ш. 30.67667° сх. д.Координати: 50°24′31″ пн. ш. 30°40′36″ сх. д. / 50.40861° пн. ш. 30.67667° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Район | Дарницький |
| Адмінодиниця | Київ |
| Головні вулиці | вул. Володимира Рибака, вул. Борова, вул. Ялинкова |
| Парки | Парк партизанської слави |
| Транспорт | |
| Метрополітен | «Бориспільська» |
| Карта | |
Червоний хутір Червоний хутір (Київ) |
Археологія Редагувати
Територія Червоного хутора вже була заселена з часів Трипільської культури (кінець 3 — початок 2 тис. до н. е.). Згадка про поселення залишилась у вигляді могильника.
Історія Редагувати
Виник в середині 19-го сторіччя під назвою Червоний Млинок, сучасна назва від казарм військової частини, збудованої з червоної цегли (цих казарм вже не існує). Далі поселення розвивалося як виселок із села Осокорки та не значилося як офіційне поселення. На початку 1930-х років було засновано колгосп, що був підпорядкований сільраді с. Осокорки та знаходився в районі сучасної Харківської площі, приблизно на місці інституту МВС. Ліквідований в 1931 році, майже через рік після відкриття. У 1931—1936 роках був у складі Осокорківської, від 1936 року — Позняківської сільрад.
Початок інтенсивної забудови Червоного хутора припадає на 1930-ті роки: в 1933 році у поселенні зафіксовано 11 вулиць і провулків, а наприкінці 1930-х років склалася сучасна мережа шляхів — 24 вулиці й провулки (включно з кінцевою частиною Харківського шосе), майже всі вони у 1953—1955 роках здобули сучасні назви.
Населений пункт постраждав від геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932–1933 роках. За даними історика Сергія Вакулишина, кількість убитих голодом мешканців Червоного хутора коливається від 40 до 50% осіб.
До 2 Світової війни війни в селище відкрито дитячий садок, який з початку 1944 року був переобладнаний під лікарню, розбомблену в ніч з 6 на 7 січня того ж року. Після цього медичний заклад переїхав до Соцміста. 1951 року селище мало 365 будинків.
В 1956 р. відкривається школа № 113 і на Червоному хуторі до кінця 1950-х не будувалось нічого окрім житла. Нині це одне з небагатьох селищ Лівобережжя, яке зберегло приватну забудову в майже повному обсязі. При цьому індивідуальні будинки масово оновлюються, на місці старих хат зводять котеджі, збереглось декілька довоєнних садиб.
Сучасна характеристика Редагувати
Майже вся забудова — малоповерхова, приватна, частково — промислові підприємства.
Іменем колишнього селища, а тепер району Києва, названа станція метро «Червоний хутір», яка розташована на схід від нього.
Посилання Редагувати
- Вакулишин Сергій. Голодова катастрофа в Києві. — К., Геопринт, 2005. — С. 28
Джерела Редагувати
- Веб-енциклопедія Києва.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — 760 с., ил. (рос.)
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- Степанець К., Михайлик О., Широчин С. Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
| Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |