Чень Шигун (*陳實功, 1555—1636) — китайський лікар-хірург, поет часів династії Мін.
Життєпис ред.
Народився у м. Чунчуань (сучасне м. Наньтун провінції Цзянсу). Замолоду став вивчати медицину, оскільки часто хворів, бажаючи насамперед допомогти собі. Навчався у лікаря Лі Луньміна. Згодом зацікавився старовинною філософією та літературою. Разом із сучасною йому практикою Чень вивчав праці давніх медиків, їх наукові трактати. Займався практикою близько 40 років, спеціалізуючись на «зовнішній» медицині, ставши одним з видатніших хірургів свого часу, маючи пошану та авторитет серед китайців. Помер у рідному місті 1636 року.
Творчість ред.
З доробку Чень Шигуна найбільш значущою є книга «Вайке чженцзун» (外科正宗, «Правильні засади зовнішньої дисципліни медицини» зі 157 глав-пянь), що вийшла у 1617 році. Він розглядав хвороби, які можна вилікувати хірургічним шляхом, і описав винайдений ним інструмент для видалення носових поліпів, що мав вигляд пари мідних спиць з вушком на одному кінці кожної, через яке була протягнута міцна шовкова нитка. Цим кінцем спиці вставлялися в ніздрю пацієнта, і їх кінці підбивалися до шийки поліпа. Потім шийка обкручується ниткою, і різким рухом поліп віддалявся. Також він докладно описав рак губи і грудей. Ця книжка стала класичною, згодом була перекладена багатьма мовами, поширена в Японії та Кореї, має 50 видань.
Водночас Чень Шигун виступав за дотримання етики в медицині, піклування про пацієнтів незалежно від віку та майнового становища.
Джерела ред.
- History and Development of Traditional Chinese Medicine / Ed. by Chen Ping. Beijing, 1999