У рамках відбіркового турніру до чемпіонату світу з футболу 1966 команди з Африки (конфедерація КАФ), Азії (АФК), а також регіону Австралії та Океанії (які згодом сформували ОФК) змагалися за одне місце у фінальній частині чемпіонату світу з футболу 1966.
Серед представників цих регіонів бажання позмагатися за путівку до світової футбольної першості висловили футбольні федерації із загалом 21 країни. Заявки двох з них, збірних Конго та Філіппін були відхилені.
ФІФА передбачало, що відбір відбуватиметься у чотири раунди:
- Перший раунд (Африка): 15 африканських збірних були розділені на шість груп по дві або три команди в кожній. До Другого раунду мали б вийти переможці кожної з груп.
- Другий раунд (Африка): шість переможців груп Першого раунду мали скласти три пари, у кожній з яких за результатами двох матчів, одному вдома і одному в гостях, мали визначатися три учасни Фінального раунду.
- Перший раунд (Азія/Океанія): бажання поборотися за місце у фінальній частині чемпіонату світу виявили дві азійські команди (збірна Північної Кореї і збірна Південної Кореї), а також один представник регіону Океанії (збірна Австралії). Передбачалося, що до них приєднається збірна Південно-Африканської Республіки, чию футбольну федерацію 1958 року виключили з її континентальної конфедерації КАФ через політику апартеїду, запроваджену в цій країні, проте яка залишалася членом ФІФА, під егідою якої проходив турнір. Усі ігри раунду мали проходити за круговою системою на нейтральних полях, у Японії.
- Фінальний раунд: переможець Першого раунду (Азія/Океанія) та три переможці Другого африканського раунду мали проводити між собою по дві гри, по одній вдома і в гостях, переможець цього міні-турніру отримав би місце у фінальній частині чемпіонату світу-1966.
Восени 1964 року, вже після прийняття формату кваліфікаційного раунду, на черговому конгресі ФІФА було прийняте рішення про призипинення членства Південно-Африканської Республіки у цій організації через політику апартеїду в країні, тож її збірну було виключено з числа учасників відбору.
Коли формат відбіркового турніру був доведений до його майбутніх учасників, представники КАФ висловили протест щодо мізерної квоти для африканських представників на світовій першості — одне місце, за яке ще треба було додатково позмагатися з представником Азії або Океанії. Після відмови ФІФА переглянути квоти континентальних конфедерацій, усі 15 збірних, що представляли Африку відмовилися від участі у відборі, оголосивши бойкот світової першості 1966 року.
Таким чином серед претендентів на путівку до фінальної частини світової першості з 21 команди залишилося лише три, а після відмови від участі збірної Південної Кореї путівку у двоматчевій дуелі розіграли команди Австралії і КНДР. В обох матчах впевнену перемогу здобули північнокорейські футболісти, уперше у своїй історії ставши учасниками фінальної частини чемпіонату світу.
Перший раунд (Африка) ред.
Згідно проведеного жеребкування для Першого раунду команди були розподілені між групами наступним чином:
У Другому раунді між собою мали зустрітися переможці Групи 1 і Групи 5, переможці Групи 2 і Групи 4, а також переможці Групи 3 і Групи 6, які провівши між собою по два матчі, по одному вдома і у гостях, визначили б учасникиів Фінального раунду від Африки.
Оскільки усі команди з Африки врешті-решт вирішили бойкотувати змагання, ані Перший, ані Другий раунд відбіркового турніру зони АФК не проводилися.
Перший раунд (Азія/Океанія) ред.
Після призупинення членства Південно-Африканської Республіки у ФІФА і зняття її збірної зі змагання залишилося три учасники відбіркового турніру для регіону Азії і Океанії, влючаючи збірні обидвох Корей, країн, які не визнавали одна одну, і відповідно війна між якими не була формально завершеною. Згодом збірна Південної Кореї відмовилася від участі у відборі, пославшись на логістичні складнощі.
Відповідно путівку до Фінального раунду, а точніше, з огляду на відмову від участі усіх африканських команд, безпосередньо до фінальної частини чемпіонату світу розіграли між собою збірна КНДР і збірна Австралії. Провести ігри на території жодної із відповідних країн не було можливості з одного боку через відсутність стадіонів, які б задовільняли вимогам ФІФА, у Північній Кореї, а з іншого — через імміграційне законодавство Австралії, яке робило малоймівірним видачу в'їздних віз північнокорейським футболістам.
Залишалося проведення обох матчів між командами на нейтральному полі, пошук якого також ускладнювався відсутністю дипломатичних зносин КНДР з більшістю країн світу. Врешті-решт проблему вдалося врегулювати за сприяння лідера Камбоджі Нородома Сіанука, соратника Кім Ір Сена, який надав для цих матчів нещодавно збудовану арену у Пномпені.
| Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Північна Корея | 2 | 2 | 0 | 0 | 9 | 2 | +7 | 4 | |
| 2 | Австралія | 2 | 0 | 0 | 2 | 2 | 9 | −7 | 0 | |
| — | Південно-Африканський Союз (D) | 0 | – | – | – | – | – | — | 0 | |
| — | Південна Корея (W) | 0 | – | – | – | – | – | — | 0 |
(D) Дискваліфікований; (W) Знялася.
24 листопада 1965 |
| Австралія | 1–3 | Північна Корея |
|---|---|---|
Шейнфлуг 15' |
Північна Корея виграла з рахунком 9:2 за сумою двох матчів.
Через зняття зі змагання усіх африканських команди необхідності проведення Фінального раунду не було і Північна Корея кваліфікувалася до фінальної частини світової першості автоматично.
Бомбардири ред.
|