Церква святого Миколая — парафія і храм греко-католицької громади Теребовлянського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в місті Теребовля Тернопільського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення.
| Церква святого Миколая | |
|---|---|
| Оборонна церква Святого Миколи з дзвіницею | |
| 49°18′00″ пн. ш. 25°41′23″ сх. д. / 49.3001806° пн. ш. 25.6899611° сх. д.Координати: 49°18′00″ пн. ш. 25°41′23″ сх. д. / 49.3001806° пн. ш. 25.6899611° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, Теребовля |
| Належність | УГКЦ |
| Адреса | вул. Шевченка, 2 |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
| Церква святого Миколая (Теребовля) (Україна) | |
| Церква святого Миколая у Вікісховищі |
Історія церкви ред.
До 1946 року парафія належала до Української Греко-Католицької Церкви. Її відновлено в лоні УГКЦ у 1990 році.
Перша згадка про храм датується 1614 роком.
Церква зазнавала руйнувань під час татарських нападів 1672, 1675 та 1687 років.
У 1734 році проведено реконструкцію церкви за кошти пароха о. Атонія Римбали, за пожертви міщан та з благословення митрополита Атанасія Шептицького.
18 серпня 1784 року львівський єпископ Петро Білянський освятив перебудовану церкву.
У 1946—1989 роках парафія діяла підпільно. В місті залишишся сестри-монахині Севастяна (Марія Смілка), Оксана (Марія Засійбіда), Сельвестра (Анна Засійбіда).
Офіційно у 1946—1990 роках парафія і храм належали до РПЦ. У 1990 році вони відновили свою діяльність в лоні УГКЦ.
З 3 березня 2009 року в церкві ведеться «Золота книга тверезості»
Єпископські візитації парафії провели: у 1993, 1997, 2000 роках — владика Михаїл Сабрига, у 2003, 2005, 2008, 2011 роках — владика Василій Семенюк.
У храмі зберігаються: копія Чудотворної ікони Теребовлянської Матері Божої та мощі святого Миколая.
Храм має відпустове місце на надвечір'я у Різдво Івана Хрестителя (7 липня), у надвечір'я і в день святого Миколая (19 грудня).
Діють припарафіяльні братства: Матері Божої Неустанної Помочі, «Апостольство молитви», Святої Покрови, Марійська і Вівтарна дружини, УМХ.
У власности парафії є проборство і недільна школа (дім колишньої захоронки).
Парохи ред.
- владика Яків Тимчук,
- о. Ярослав Тимчук,
- о. Василь Величковський,
- о. Полікарп Панчишин,
- о. Пахомій Борис,
- о. Севастян Вайтович,
- о. Іван Баринюк,
- о. Михайло Коржинський,
- о. Йосип Ридель,
- о. Маркіян Когут,
- о. Петро Козак,
- о. Михайло Хрипа,
- о. Стефан Захарків,
- о. Віталій Дудкевич, ЧСВВ,
- о. Віталій Дудкевич,
- о. Ярослав Табака,
- о. митрат Іван Сивак (з 1993),
- о. Михайло Ярема (з 16 листопада 2011, сотрудник).
Примітки ред.
- Пиндус Б. Білянський Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 58. — ISBN 978-966-528-318-8.
- . Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 29 червня 2012.
Джерела ред.
- Парафія м. Теребовля. Церква святого Миколая // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 418. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
Література ред.
- Ґерета І. Теребовля: шлях через віки. Історико-краєзнавчий нарис / Ігор Ґерета / Худож. Оформл. В. Струтинського. — Львів: Каменяр, 1997 . — 127 с.;
- Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с.
- Baliński M., Lipinski T. Syarożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana. — T. II. — Cz??? 2. — Warszswa : Nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — 1431+VIII s. (пол.)
- Czołowski Al., Janusz B. Przeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego. — Tarnopol : Nakładem Powiatowej Organizacji Narodowej, 1926. — 199 s. (пол.)
- Trembowla // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 459. (пол.) — S. 459–468. (пол.)
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — C. 84. (рос.)