Целла (лат. cella) — головне приміщення, власне святилище, античного храму, де містилося скульптурне зображення божества. Перед вхідними дверима до целли звичайно знаходився портик з парним числом колон. У периптеричних храмах целла з усіх боків була оточеною колонадою.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |