Хуліо Борхес Хуліо Андрес Борхес Хуньєнт ісп Julio Andrés Borges Junyent нар 22 жовтня 1969 Каракас Венесуела більш відо

Хуліо Андрес Борхес Хуньєнт (ісп. Julio Andrés Borges Junyent; нар. 22 жовтня 1969, Каракас, Венесуела), більш відомий як Хуліо Борхес (ісп. Julio Borges) — венесуельський політик, юрист, Голова Національних Зборів Венесуели у 2017—2018 роках. Співзасновник партії « За справедливість», що входить до Круглого столу демократичної єдності . Видатна постать венесуельської демократичної опозиції, противник чинного президента Ніколаса Мадуро та уряду соціалістів .

Хуліо Борхес
ісп. Julio Borges

Нині на посаді
Президент	Ніколас Мадуро
Народився	22 жовтня 1969(1969-10-22) (53 роки) Каракас, Венесуела
Відомий як	політик, адвокат
Місце роботи	Andrés Bello Catholic University^d
Країна	Венесуела
Alma mater	Університет Оксфорда, Бостонський коледж і Andrés Bello Catholic University^d
Політична партія	Justice First^d
Релігія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борхес.

Життєпис Редагувати

Хуліо Борхес народився 22 жовтня 1969 року в Каракасі у Венесуелі. 1992 року закінчив Католицький університет Андреса Белло, де вивчав право. Здобув освітній ступінь магістра філософії в Бостонському коледжі в 1994 році та магістра державної політики в Оксфордському університеті в 1996 році .

Одружений, має чотирьох дітей .

Політична кар'єра Редагувати

У 2000 році разом з Енріке Капрілесом та Леопольдо Лопесом став співзасновником партії "За справедливість " . У тому ж році обраний депутатом до Національних Зборів (парламенту) Венесуели, де до 2005 року представляв штат Міранда .

Спочатку збирався висунути свою кандидатуру на президентських виборах 2006 року, але потім підтримав Мануеля Росалеса, який став єдиним кандидатом від опозиції . Борхес був висунутий кандидатом у віце-президенти . Росалес програв вибори президенту Уго Чавесу .

В 2010 році знову був обраний депутатом парламенту . Незабаром після президентських виборів 2013 року він та інший опозиційний депутат Вільям Давіла постраждали у сутичці з депутатами від правлячої партії .

У 2016 році був вкотре побитий . У січні 2017 року Борхеса було обрано головою Національних Зборів Венесуели терміном на рік . У 2018 році його наступником став Омар Барбоса .

Був звинувачений у причетності до замаху на президента Мадуро . Як депутат Борхес мав депутатський імунітет. Однак голова Конституційних зборів Діосдадо Кабельйо сказав, що він «внесе до законодавства зміни», щоб позбавити Борхеса і депутата Хуана Рекесенса, обвинуваченого у тій же справі, захисту . Імунітет було знято наступного дня . Хуліо Борхес проживає у вигнанні в Колумбії .

Премії Редагувати

Премія імені Сахарова (2017)

Примітки Редагувати

↑ (ісп.) primicias24.com, 20 липня 2011, Dirigente político PJ Julio Borges: «Nosotros tenemos con qué ser el mejor país del mundo» [ 2017-04-11 у Wayback Machine.]
↑ (ісп.) Nunez Munoz, Ingrid and Pineda Moran, Nury (2003), «Nuevos Partidos, Nuevos Liderazgos: Primero Justicia», Cuestiones Politicas, 30, Jan-Jun 2003, pp45-74
(ісп.) . 17 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 жовтня 2018.
Rosales Opposition Choice to Face Chavez. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
(англ.) Chávez and Rosales Present Campaign Teams for Venezuela’s Presidential Election. Venezuelanalysis. 19 серпня 2006. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
Julio Borges. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
(ісп.) . Noticias 24. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 20 квітня 2013. Процитовано 18 жовтня 2018.
(англ.) Venezuela, black and blue. The New Yorker. 21 травня 2013. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
(англ.) Opposition leader hit with pipe in Venezuela. Deutsche Welle. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
(ісп.) . Panorama. 5 січня 2017. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
(ісп.) . Panorama. 5 січня 2018. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.
. Time. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
. La Patilla (ісп.). 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
. TIME. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
↑ Ecuador declares state of emergency over Venezuela migrant influx. Al Jazeera. оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 10 серпня 2018.
(англ.) Venezuela: Maduro critic rejects 'absurd' claim he plotted to kill president. The Guardian. 9 серпня 2018. оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

Посилання Редагувати

Borges, Julio (10 квітня 2019). Cuba Has Hijacked Venezuela: Venezuelans are not victims of a single dictatorship, but of two.. The New York Times.

[primicias24-1] (ісп.) primicias24.com, 20 липня 2011, Dirigente político PJ Julio Borges: «Nosotros tenemos con qué ser el mejor país del mundo» [ 2017-04-11 у Wayback Machine.]

[Munoz-2] (ісп.) Nunez Munoz, Ingrid and Pineda Moran, Nury (2003), «Nuevos Partidos, Nuevos Liderazgos: Primero Justicia», Cuestiones Politicas, 30, Jan-Jun 2003, pp45-74

[3] (ісп.) . 17 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 жовтня 2018.

[4] Rosales Opposition Choice to Face Chavez. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[5] (англ.) Chávez and Rosales Present Campaign Teams for Venezuela’s Presidential Election. Venezuelanalysis. 19 серпня 2006. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[6] Julio Borges. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[7] (ісп.) . Noticias 24. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 20 квітня 2013. Процитовано 18 жовтня 2018.

[8] (англ.) Venezuela, black and blue. The New Yorker. 21 травня 2013. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[9] (англ.) Opposition leader hit with pipe in Venezuela. Deutsche Welle. оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[10] (ісп.) . Panorama. 5 січня 2017. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[11] (ісп.) . Panorama. 5 січня 2018. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.

[12] . Time. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.

[13] . Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.

[:7-14] . La Patilla (ісп.). 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.

[2timebor-15] . TIME. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.

[ecuador-emergency-16] Ecuador declares state of emergency over Venezuela migrant influx. Al Jazeera. оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 10 серпня 2018.

[17] (англ.) Venezuela: Maduro critic rejects 'absurd' claim he plotted to kill president. The Guardian. 9 серпня 2018. оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 18 жовтня 2018.