Хуа́н Хосе́ Арéвало Берме́хо (ісп. Juan José Arévalo Bermejo; 10 вересня 1904 — 6 жовтня 1990) — гватемальський політичний діяч, президент країни з березня 1945 до березня 1951 року.
| Хуан Хосе Аревало | ||
| ||
|---|---|---|
| 15 березня 1945 — 15 березня 1951 року | ||
| Попередник: | Революційна хунта | |
| Наступник: | Хакобо Арбенс Гусман | |
| Народження: | 10 вересня 1904[…] Taxiscod, Санта-Роса, Гватемала | |
| Смерть: | 8 жовтня 1990 (86 років) або 7 жовтня 1990 (86 років) Гватемала, Гватемала | |
| Країна: | Гватемала | |
| Релігія: | католицтво | |
| Освіта: | Національний університет Ла-Плати | |
| Партія: | Партія революційної дії | |
| Шлюб: | Elisa de Arévalod і Margarita de Leónd | |
| Діти: | Bernardo Arévalo de Leónd | |
| Автограф: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
20 жовтня 1944 року у Гватемалі сталось народне збройне повстання. Та «Жовтнева революція», як її почали називати у подальшому, повалила диктатуру генерала Хорхе Убіко та відкрила перспективи для національного відродження Гватемали.
Президентом було обрано представника патріотично налаштованих буржуазних кіл Аревало, який здобув близько 85 % голосів виборців. Уряд розпочав прогресивні реформи. Вперше в історії Гватемали було створено закон про працю, що обмежував свободу діяльності північноамериканських фірм, а також закон про соціальне забезпечення; робітники отримали право об'єднуватись у профспілки та оголошувати страйки.
Було ухвалено буржуазно-демократичну конституцію, яка проголосила те, чого найбільше потребував народ, — аграрну реформу. Вона надала селянам надію, що земля, якою володіли іноземні компанії та місцеві поміщики, буде передана тим, хто її обробляє. Однак минуло п'ять років після ухвалення конституції, а понад 40 % усієї сільськогосподарської землі у країні належало 163 крупним поміщикам. Решта землі, принаймні більша її частина, залишалась у руках північноамериканців.
Хуан Аревало розвивав освітні програми, програми охорони здоров'я, будівництва доріг. Він проголосив свободу слова та друку, а також, відповідно до своєї національної політики, повторно підняв питання щодо приналежності Белізу до Великої Британії.
Завдяки трудовому закону комуністи отримали контроль над профспілками, а 1948 року відбулась низка великих страйків робітників «Юнайтед-фрут-компані» — найбільшого землевласника країни, який ігнорував той закон.
1951 до влади у Гватемалі прийшов уряд Хакобо Арбенса, який продовжив справу свого попередника. Того ж року Аревало отримав пост посла. За час своєї дипломатичної служби він відмовився визнавати уряди Сомоси в Нікарагуа, Франко в Іспанії, Трухільйо у Домініканській Республіці.
1963 року знову спробував балотуватись на пост президента, проте владу в країні захопив полковник Альфредо Перальта Асурдія. У 1970–1972 роках Аревало служив послом у Франції.
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- Encyclopædia Britannica
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Library of Congress Authorities — US Library of Congress.