Хрунь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хрунь (значення).

Хрунь — лайливе прізвисько підлої, продажної людини, запроданця. У Галичині використовується щодо виборних осіб, які зрадили своїх виборців.

Микита Хрунь

Микита Хрунь

У часи Галицького крайового сейму 1861—1901 років звичним був підкуп виборців. Це відбилося в сатиричній літературі тих часів: постійним персонажем українського журналу «Зеркало» тієї доби був такий собі Микита Хрунь, створений Корнилом Устияновичем.

Існує версія, що цей образ походить від історичної особи Прикарпаття — Микити Хруня, який зраджував своїх виборців у 19 столітті.

Микита Хрунь був депутатом Галицького сейму від Отинійського виборчого округу у 1860–1880 рр. Хоча на словах пропагував ідеї захисту селян, після обрання обстоював інтереси польських поміщиків. Зраду Микити Хруня розголошував і висміював тогочасний сатиричний журнал «Страхопуд». Цей же журнал поширив використання імені Хруня як ярлик і прізвисько щодо інших зрадників виборців. Вперше слово «хрунь» вжив у сатиричній поемі «Хруніада» львівський гуморист Осип Шпитко. Микиту Хруня згадує і Іван Франко в оповіданні «Свиня», яке побачило світ 1890 року. Прізвисько набуло широкого вжитку, особливо під час австрійської та польської окупації. Зараз використовується щодо зрадливих обранців, увійшло у літературну мову також у сенсі підлої, підступної людини.

Використання слова

У січні 2008 року Львівська обласна організація УРП «Собор» присвоїла відзнаку «Галицький хрунь» голові Львівської обласної держадміністрації Петру Олійнику за «погіршення соціально-економічного стану в області, розвал промисловості та сільського господарства, потурання денаціоналізації»

Див. також

• Бойкот

Примітки

1. . Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 3 лютого 2013. 
2. . Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 3 лютого 2013. 
3. «Хруніяда», або що чекає на продажних виборців. Агенція новин Фirtka.if.ua. 10 березня 2012. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2013-2-3. 
4. . Архів оригіналу за 26 січня 2008. Процитовано 25 лютого 2008. 

Посилання

• (укр.)