Українська інженерно-педагогічна академія

Українська інженерно-педагогічна академія — державний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, підпорядкований Міністерству освіти і науки України та розташований у Харкові. До 1990 р. — Український заочний політехнічний інститут, з 1990 по 1994 — Харківський інженерно-педагогічний інститут.

Українська інженерно-педагогічна академія
УІПА
Харків
Тип	навчальний заклад
Країна	Україна
Засновано	1958
Акредитація	IV  рівня
Ректор	Коваленко Олена Едуардівна
Студентів	3 500
Докторів	34
Адреса	61003, м. Харків, вул. Університетська, 16
Сайт	Українська інженерно-педагогічна академія
Українська інженерно-педагогічна академія у Вікісховищі

Площа всіх приміщень, що використовує УІПА з урахуванням факультетів, які розташовані в містах Бахмут, Слов'янськ, становить 74486 м², з яких 69133 м² — власна територія, а інша орендується (більше 228 аудиторій, лабораторій та виробничих приміщень). Матеріальна база складається з 12 навчальних корпусів, 228 навчальних і виробничих аудиторій, 3 гуртожитків, їдальні, спортивного комплексу, спортивно-оздоровчого табору.

Історія

УІПА розміщено у будівлі, спорудженій 1766–1777 як палац генерал-губернатора (пам’ятка архітектури 18 ст.) за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі. У 1805–1958 тут був один із перших університетів країни — Харківський державний університет (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

Рішення Ради Міністрів УРСР від 24 січня 1958 р. № 62 про створення в Харкові Українського заочного політехнічного інституту (УЗПІ) було реалізовано наказом Міністерства вищої та середньої освіти УРСР від 21 лютого 1958 р. № 78. Перед новоствореним вишем країни стояло завдання підготовки інженерних кадрів для відбудованої після Німецько-радянської війни промисловості, а також покращення заочної та вечірньої форми навчання для забезпечення господарства висококваліфікованими фахівцями та раціонального використання трудових ресурсів.

На час заснування інститут мав вісім факультетів: енергетичний, електрофізичний, будівельний, інженерно-економічний, гірничий, металургійний, машинобудівний, хіміко-технологічний, на яких проводилося навчання за 52 спеціальностями, у грудні 1958 року було відкрито ще три спеціальності.

Наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 11 лютого 1958 р. № 34-к директором інституту був призначений к.т. н. доц. Воробйов Сергій Олександрович. Саме на його плечі лягла левова частина роботи з організації навчального процесу та розбудови інституту.

Воробйов С. О. народився в 1906 році в м. Харкові. Трудову діяльність розпочав у 1920 року. У 1928 році вступив до Харківського вечірнього робочого машинобудівельного інституту, по закінченню якого отримав кваліфікацію інженера-механіка. До 1941 року він працював на різних посадах Харківських заводів (інструментальний, паровозобудівний, верстатобудівний, «Поршень») і паралельно працював викладачем у ВНЗ Харкова. Під час Німецько-радянської війни, перебуваючи в евакуації, працював викладачем Харківського механіко-машинобудівного інституту та надавав консультації заводам щодо виготовлення військової техніки. Після повернення колективу інституту до Харкова С. О. Воробйов поєднував педагогічну й науково-дослідну діяльність, відбудовуючи й реорганізовуючи Харківський турбогенераторний завод. У 1950 року Воробйов С. О. став деканом факультету вечірнього навчання Харківського політехнічного інституту, з цієї посади він був призначений ректором УЗПІ.

На час заснування інститут був розташований в одному приміщенні площею 180 м 2.

У 1961 році було проведено перший набір в аспірантуру (15 аспірантів з відривом та без відриву від виробництва).

З січня 1964 р. по 1978 рік ректором УЗПІ був Андреєв Георгій Якович, який зробив великий внесок у розбудову інституту. Андреєв Г. Я. народився у Тамбовській губернії в 1910 році, з чотирнадцяти років розпочав трудову діяльність. У 1933 році без відриву від виробництва закінчив Луганський машинобудівний інститут, де продовжував працювати на керівних посадах. У 1937 році був заарештований, але в 1938 звільнений. На початку війни разом із заводом був евакуйований до Омська, де працював начальником танкового цеху. Із 1943 року очолював найбільші машинобудівельні заводи СРСР, з 1950 року розпочав викладацьку діяльність.

Як досвідчений керівник-виробничник, значну увагу приділяв зміцненню матеріально-технічної бази інституту та підвищенню наукового рівня його кадрового складу. Уже в 1964 році за рахунок реконструкції старих корпусів та будівництва нових робочі площі інституту було збільшено до 5403 м².

У ці роки до інституту було запрошено ряд провідних спеціалістів-науковців із Харківських ВНЗ та провідних спеціалістів-практиків із найбільших підприємств: професори Іванов В. В., Нестеров П. П., Федорова З. М., Давидов С. Г., Ковальський Б. С., Коган Б. І., Левін Я. А., Токар І. Я., Колобков Д. О., Осмоловський П. Ф., Чеботарьов М. А., Засорін А. І., Безуглий В. Д. та інші.

Якщо у 1959 році штат викладачів становив 101 особу, з них 1 професор, 37 доценти та кандидати наук (навчалося 7637 студентів), то в 1969 році кількість викладачів нараховувала 371 особу, в тому числі 11 професорів та докторів наук, 183 доцентів та кандидатів наук (навчалося 16087 студентів).

У 1966 році в інституті розпочався перший набір студентів на денне навчання.

У 1976 році була створена спеціалізована Вчена рада із захисту кандидатських, а у 1977—1993 рр. — із захисту докторських дисертацій.

Наказом Міністерства вищої освіти УРСР від 25 серпня 1978 року ректором інституту було призначено Станіслава Федоровича Артюха. Він народився 23.07.1936 року в Червоноармійському районі Запорізької області в родині шкільних педагогів. У 1958 році відмінно закінчив Харківський політехнічний інститут. З 1958 по 1970 роки працював у спеціалізованому конструкторському бюро гідротурбін Харківського турбінного заводу: брав безпосередню участь у проектуванні систем автоматики та їх регулюванню для ряду ГЕС України та за кордоном (Норвегії, Польщі, Болгарії). У 1967 році захистив кандидатську дисертацію, у 1970 році Станіслав Федорович перейшов на роботу до Українського заочного політехнічного інституту, де пройшов шлях від старшого викладача до ректора УІПА. За час його керівництва значно збільшилася матеріально-методична база академії, поширилися міжнародні зв'язки.

Професор, д.т. н. С. Ф. Артюх створив наукову школу в галузі автоматичного регулювання гідроагрегатів, видав понад 200 наукових праць, 20 з яких друкувалися у закордонних виданнях, він автор 10 винаходів і має 2 патенти. С. Ф. Артюхом написано 2 монографії, 2 підручника та 10 навчальних посібників.

10 жовтня 1982 року на підставі Постанови ЦККП та РМ України УЗПІ було присвоєно ім'я Івана Захаровича Соколова (колишнього І секретаря Харківського Обкому партії).

З 1982 року припинено прийом студентів на вечірню форму навчання, а у 1986 відбувся останній їх випуск.

У середині 80-х років інститут став провідним науковим закладом України з інженерно-педагогічної освіти, значно збільшився денний навчальний контингент студентів. У зв'язку з цим у 1990 році УЗПІ був перейменований у Харківський інженерно-педагогічний інститут.

У 1994 році виш пройшов акредитацію, отримав IV рівень і статус Української інженерно-педагогічної академії (далі — УІПА), покликаної вирішувати завдання реформування вітчизняної професійної освіти.

У 1999 році Україна була прийнята до Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP). У жовтні цього ж року на міжнародному симпозіумі IGIP було прийнято рішення про створення національного моніторингового комітету при УІПА.

У 2000 році в УІПА на правах факультету було створено Центр інженерної педагогіки для підвищення кваліфікації викладачів технічних ВНЗ за системою Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP).

У 2002 році ректором академії було призначено Олену Едуардівну Коваленко.

Ректори

Андреєв Г. Я. — ректор УЗПІ з 1964 по 1978 р.

• Воробйов Сергій Олександрович, кандидат технічних наук, доцент, ректор з 1958 р. по 1964 р.
• Андреєв Георгій Якович, доктор технічних наук, професор, ректор з 1964 р. по 1978 р.
• Артюх Станіслав Федорович, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, ректор з 1978 р. по 2002 р.
• Коваленко Олена Едуардівна, доктор педагогічних наук, професор, ректорка з 2002 р. дотепер.

Членство в міжнародних організаціях

• Член Міжнародного товариства з інженерної педагогіки (англ. Die Internationale Gesselschaft fur Ingenieur Padagogik — IGIP) з 1999. На базі УІПА працює національна секція цього товариства та єдиний в Україні акредитований IGIP Центр інженерної педагогіки.
• З 2017 академія є підписантом Великої хартії університетів (англ. Magna Charta Universitatum).

Корпуси та кампуси

Університетський кампус у м. Харкові:

• головний корпус — розміщений ректорат академії та адміністрація;
• 1 корпус — розміщені факультет енергетики й автоматизації; Навчально-науковий харківський торговельно-економічний інститут;
• 2 корпус — розміщені факультет інноваційних технологій; Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, менеджменту та освіти дорослих; наукова бібліотека та читальна зала;
• 3 корпус — розміщені приймальна комісія, спортивна та тренажерна зали;
• стадіон;
• 3 гуртожитки.

Структура, спеціальності

В академії навчається близько 3500 студентів, з яких денного навчання — 2000, заочного —1500; навчання здійснюється на 2 факультетах: енергетики і автоматизації; інноваційних технологій; та трьох інститутах: Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, менеджменту та освіти дорослих; Навчально-науковий харківський торговельно-економічний інститут; та Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут в містах Бахмут та Слов'янськ. До складу факультетів і інститутів входять 17 кафедр. в академії функціонують Центр педагогічної та управлінської досконалості для професійної (професійно-технічної) освіти в Україні; Навчально-науковий центр інноваційних освітніх технологій та академічної мобільності; Центр удосконалення підготовки іноземних громадян; Центр розвитку кар’єри, креативності та підприємництва;

Інститути та факультети

• Інститути:
  • Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, менеджменту та освіти дорослих;
  • Навчально-науковий харківський торговельно-економічний інститут;
  • Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут, розташований у містах Бахмут та Слов'янськ.
• факультети:
  • енергетики і автоматизації;
  • інноваційних технологій.

Спеціалізовані Вчені ради для захисту дисертацій

• Спеціалізована вчена рада Д.64.108.01 за спеціальностями 13.00.02 – теорія та методика навчання (технічні дисципліни), 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. Голова ради — доктор педагогічних наук, професор Коваленко О. Е.
• Спеціалізована вчена рада Д 64.108.05 за спеціальностями 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)». Голова ради — доктор економічних наук, професор Прохорова В. В.

Міжнародна співпраця

Інтернаціоналізація діяльності, встановлення та розвиток міжнародних зв’язків із ЗВО та організаціями іноземних держав є одними з пріоритетних напрямів діяльності УІПА. Мета міжнародної співпраці — розвиток довгострокових університетських програм співробітництва в галузі студентського обміну, науково-дослідної роботи, інформаційного та технологічного обмінів. Міжнародна діяльність академії реалізується з метою інтеграції у світовий простір. Співробітники УІПА активно працюють над створенням нових та підтримкою налагоджених контактів із закордонними партнерами.

Академія успішно підтримує міжнародні зв’язки з 51 партнером, які представляють 25 країн світу. Особливо плідно розвивається співпраця з партнерами з Німеччини, Польщі, Великої Британії, Австрії, Китаю, Чехії, Італії, Словаччини, Литви, Сербії, Болгарії, Румунії, Туреччини, Грузії тощо. Найбільш динамічно і продуктивно розвиваються зв’язки з Університетом Констанцу (Німеччина), Університетом Бедфордширу (Велика Британія), Віденським університетом економіки та бізнесу (Австрія), Технічним університетом Габрово (Болгарія), Римським університетом Тре (Італія). У межах підписаних угод із закордонними навчальними закладами викладачі та співробітники академії виїжджають до країн-партнерів для участі в міжнародних конференціях, семінарах. Студенти та аспіранти УІПА проходять стажування в закордонних ЗВО.

Успішною є діяльність академії з отримання фінансування міжнародної мобільності з фондів програми Європейського союзу ERASMUS+ ICM. Академія має 9 міжінституційних угод ERASMUS+ KA107 та 6 чинних проектів із ЗВО Польщі, Болгарії, Словаччини та Румунії.

Академія нарощує освітній, науковий та організаційний потенціал у межах реалізації багатьох міжнародних проектів, серед яких особливо виділяються проект Create Creative Entrepreneurs програми Creative Spark Higher Education Enterprise Programme від British Council та структурний проект ERASMUS+ CBHE «Нові механізми управління на основі партнерства та стандартизації підготовки викладачів професійної освіти в Україні (PAGOSTE)».

Викладачі академії публікують статті в зарубіжних наукових виданнях Угорщини, Норвегії, Китаю, Японії, Болгарії. У збірнику наукових праць УІПА «Проблеми інженерно-педагогічної освіти» опубліковано роботи фахівців із Китаю, Литви, Болгарії, Словаччини, Казахстану, Австрії, Сербії. Міжнародні зв’язки УІПА поглиблюються та розширюються за напрямами співробітництва із закордонними партнерами. Академія використовує всі можливості міжнародного співробітництва для розвитку наукових досліджень, широкого впровадження наукових розробок і проектів, зміцнення навчально-методичної бази.

Відомі вчені академії

• Нестеров А. П. — член-кореспондент АН СРСР.
• Давидов Б. Л. — лауреат Державної премії СРСР.
• Литвин О. М. — лауреат Державної премії України в галузі науки і техники.
• Арпентьєв Б. М.^[ru] — вчений у галузі складання і якості в машинобудуванні.
• Малицький І. Ф. — вчений у галузі теплового складання в машинобудуванні, антифашистський діяч. Почесний громадянин міста Харкова 2017.

Почесні доктори

• Мостовий П. І. — міністр, Голова Держкомітету матеріальних ресурсів УРСР;
• Єфремов В. П. — міністр зв'язку УРСР;
• Тополов В. С. — міністр вугільної промисловості УРСР;
• Потапов В. І. — депутат Верховної Ради України;
• Рева Д. О. — народний депутат України.

Відомі випускники

• Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, генеральний директор ВАТ «Харцизький трубний завод» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
• Громович Юрій Володимирович (1983—2019) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
• Курашик Віталій Володимирович — Народний депутат України 1 скликання, Голова Ради Міністрів АР Крим, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні.

Нагороди та репутація

• Рейтинг університетів України «Топ-200 Україна» 2007 р. — 77 місце;
• Рейтинг вишів від ЮНЕСКО «Топ-200 України» 2011 р. — 74 місце;
• Рейтинг вишів України «Компас 2011» — Загальний рейтинг — 10 місце;
• Рейтинг вишів України «Компас 2012» — Зведений рейтинг — 10 місце;
• Рейтинг офіційного видання МОНМС «Освіта України» 2012 р. — глобальний критерій рейтингу (IPI) у групі педагогічних, гуманітарних, фізичного виховання та спорту ВНЗ — 0,895;
• Рейтинг газети «Сегодня» 2012 р. — 10 місце серед ВНЗ з найкращою підготовкою за інженерно-технічними спеціальностями, IT-спеціальностями, за економічною підготовкою.
• «Webometrics Ranking of World Universities» [ 7 січня 2022 у Wayback Machine.] — серед ВНЗ України 57 місце, у світі 7082 місце (2016 р.)
• за кількістю отриманих патентів серед ЗВО України — 37 місце;
• за підсумками Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт — 42 місце.

Див. також

• Наукова бібліотека Української інженерно-педагогічної академії

Посилання

• Офіційний сайт [ 8 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Дистанційна освіта [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Розклад занять, навчальні плани [ 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Інформаційні ресурси бібліотеки [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Електронний архів [ 28 травня 2013 у Wayback Machine.]
• УІПА на maps.google.

Джерела

Артюх С. Ф. История УИПА. — Харьков: Прапор, 2007. — 352 с.

Примітки

1. . Офіційний сайт Харківської міської ради. 21 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 25 червня 2017.