Фіні́фть — емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах і порцеляні. Це тонкий шар легкоплавкого скла, закріплений на поверхні керамічних і металевих виробів.
| Фініфть | |
| Країна | Київська Русь і Гетьманщина |
|---|---|
| Фініфть у Вікісховищі |
Згодом фініфтю стали називати металеві вироби, оздоблені такою емаллю, а майстрів, що виготовляли такі вироби, — фініфтярами. Фініфтю також називають техніку виготовлення таких виробів.
Фініфть використовували в Київській державі княжих часів, а також на Гетьманщині у 17–18 століттях.
Застосовується і в сучасній ювелірній справі.
Серед українських фініфтярів:
- Федір Ааронський;
- Михайло Білоусович, уродженець Гоголівської сотні Гетьманщини.
Література Редагувати
- Підписні і датовані фініфті українських майстрів на пам’ятках мистецтва 17–18 ст. / Шульц І.В. // Лаврський альманах. Києво-Печерська лавра в контексті історії та культури: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – К., 2001. – С. 145-154.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 522.