Філіп I Шляхетний (фр. Philippe I le Noble; 1174 — 15 жовтня 1212) — другий маркграф Намюру в 1195—1212 роках.
| Титул | граф[d] |
|---|---|
| Дата народження | 1174 |
| Місце народження | Валансьєнн |
| Дата смерті | 15 жовтня 1212 |
| Місце смерті | Валансьєнн |
| Рід смерті | природна смертьd |
| Причина смерті | дизентерія |
| Місце поховання | Намюр |
| Батько | Бодуен V де Ено |
| Мати | Маргарита I Ельзаська |
| Брат/сестра | Іоланда де Ено, Ізабелла I (графиня Артуа), Болдуїн I Фландрський і Генріх (імператор Константинополя) |
| У шлюбі з | Marie of France, Duchess of Brabantd |
| Рід | Фландрський дім |
| Рід діяльності | суверен |
| Філіп I у Вікісховищі |
Другий син Балдуїна V, графа Ено і маркграфа Намюра, та графині Маргарити I Фландрської. 1195 року згідно із заповітом батька отримав Намюр. При цьому в заповіті було прописано, що Намюрське маркграфство повинен було перебувати у васальній залежності від графства Ено.
Втім на Намюр від імені своєї дружини Ермезінди (доньки Генріха I Намюрського) висунув свої претензії Теобальд I, графа Бара, скориставишисб заплутаністю низки заповітів та рішень Генріха Намюрського. віна з Теобальдом тривала декілька років. Зрештою 26 липня 1199 року за Дінанською угодою (укладена за підтримки короля Філіпа Швабського) суперник Філіпа I від імені дружини відмовився від прав на Намюр.
У Намюрському маркграфстві він виявляє себе миролюбним, побожним і ініціатором господарського розвитку, виступаючи посередником між ворогуючими феодалами й станами.
Не приєднався до своїх братів, що стали учасниками Четвертого хрестового походу. За відсутності брата Балдуїна VI став регентом Фландрії та Ено. У 1205 році після смерті брата став одним з опікунів (разом з льєзьким єпископом Гуго де П'єрпоном) небог Жанни і Маргариту. Втім цей факт спробував оскаржити французький король Філіпп II Август. При цьому маркграф Намюрський погиркався з Генріхом I, герцогом Брабанту. Зрештою Філіпу I вдалося викупити у єпископа Льєжа права на опіку над небогами, але король Франції 1206 року переміг маркграфа, полонив того й змусив укласти із собою договір, наслідком якого стало принесення омажу за Намюр французькому королю. Натомість було влаштовано шлюб Філіпа I з Марією, донькою Філіпа II Августа.
1208 року передав королю Франції опіку над небогами Жанною і Маргаритою, що спричинило повстання у Фландрії та Ено. 1212 року Філіп I помер у Валаньєні від дизентерії. Його було поховано у соборі Сен-Обін у Намюрі. Маркграфство спадкувала сестра Іоланда, яка невдовзі передала своєму синові Філіпу.
Примітки Редагувати
- Lundy D. R. The Peerage
- opac.vatlib.it
- Spiegel 1993, p. 41
- Baldwin 1986, p. 203.
Джерела Редагувати
- Baldwin, John W. (1986). The Government of Philip Augustus: Foundations of French Royal Power in the Middle Ages. University of California Press.
- Baron Emile de Borchgrave, " Philippe Ier de Namur ", Académie royale de Belgique, Biographie nationale, vol. 17, Bruxelles, 1903, p. 316—319.
- Gade, John A. (1951). Luxembourg in the Middle Ages. E.J. Brill.
- Spiegel, Gabrielle M. (1993). Romancing the Past: The Rise of Vernacular Prose Historiography in Thirteenth Century France. University of California Press.