Францішек Казимир Хоєцький

Францішек Казимир Хоєцький (пол. Franciszek Kazimierz Chojecki; бл. 1710 — 1779) — державний діяч, урядник Речі Посполитої.

Громадянство	Річ Посполита
Дата смерті	1779
Дитина	Ян Непомуцен Хоєцький
Рід	Q63532049?

Життєпис

Належав до польського шляхетського роду Хоєцьких гербу Любич. Син Яна Самуеля Хоєцького, київського скарбника і Катажини Чеховської. Народився близько 1710 року.

У 1730—1735 роках обіймав посаду київського гродського бургграфа, фактично заступника каштеляна Казімежа Стецького. 1735 року батько передав Францішеку маєток Самчики, який Ян фундував у 1725 році. 1737 року  стає коморником прикордонним брацлавським. Потім був першим комісаром Брацлавського воєводства в польсько-російській прикордонній комісії.

1744 року призначається брацлавським войським (до 1757 року). Невдовзі стає комендантом Бердичівського замку. Також обирається послом (делегатом) на сейм від Лівської землі Мазовецького воєводства. 1750 року стає кам'янецьким гродським суддею. 1753 року обирається київським гродським писарем.

7 грудня 1753 року острозький ординат Януш Олександр Сангушко здійснює Кольбушевську транзакцію, за якою численні маєтки ординації він роздав різним особам, насамперед — родичам. Це спричинило суперечки у всій державі. На основі дарчого акту села Самчики, Остриківці дістались князеві Францішеку Фердинанду Любомирському в числі інших 30 сіл. Проте Хоєцький бажав й надалі тримати Самчики й Остриківці в управлінні. Тому 10 квітня 1766 року Любомирський видає Францішеку Казимиру Хоєцькому дарчу грамоту на спадкове право тримання цих сіл.

1754 року фундував у Самчиках монастир маріавітів (будівельні роботи було завершено 1771 року), лікарню, будував дома для убогих. 1754 року Хоєцький отримав посаду київського підвоєводи (до 1775 року), 1755 року — брацлавським прикордонним суддею (до 1757 року). 1755 року стає поручиком Золотої корогви в полку Острозької ординації, згодом полковником ординаційного полку (в складі особистих загонів Павла Карла Санґушко).

1758 року стає овруцьким та брацлавським стольником, 1759 року — житомирським хорунжим (до 1774 року). Був консервативним діячем часів короля Августа ІІІ і належав до прибічників магантів Потоцьких.

З 1774 року обіймав посаду київського хорунжого. Помер 1779 року.

Родина

Був двічі одружений. Спочатку на представниці роду Спендовських. Шлюб був бездітним. Потім — на Катажині Пржилуській. У шлюбі народилися діти:

• Юзеф, чернець маріавітського монастиря в Самчиках
• Гіларій (1755—бл. 1794), підвоєвода київськмй
• Ян Непомуцен (1748—1817), київський войський

Володіння

Дідич села Поличинці у Житомирському повіті Київського воєводства, сіл Скуринці, Пурпуровці та Ягодинці в Брацлавському воєводстві. Орендував 8 сіл Острозької ординації.

Примітки

1. http://mak.bn.org.pl/cgi-bin/KHW/makwww.exe?BM=1&NU=1&IM=4&WI=9810699061405606
2. Urbański, Antoni (1929). (пол). Warszawa: nakladem autora. с. 68 (75). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 12 квітня 2019. 

Джерела

• Nieć J. Chojecki Franciszek Kazimierz // Polski słownik biograficzny. — Kraków: Akademia Umiejętności, 1937. — T. III. — S. 392—393; Ciesielski T. Armia koronna w czasach Augusta III. — Warszawa: DiG, 2009. — S. 50, 139, 176;
• Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego". Oprac. Eugeniusz Janas, Witold Kłaczewski. Kórnik 2002, s. 258.
• Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. — Вінниця: Розвиток, 2007. — С. 803—804.
• Чернецький Є. Хоєцькі герба Любич з Поличинців та Дідовщини // Чернецький Є. Правобережна шляхта за російського панування (кінець XVIII — початок ХХ ст.). Джерела, структура стану, роди. — Біла Церква: вид. О. В. Пшонківський, 2007. — С. 125—129