Франсуа Бозізе

Франсуа́ Бозізе́ Янгувонда́ (фр. François Bozizé Yangouvonda; нар. 14 жовтня 1946 року, Муїла, Габон) — центральноафриканський державний, політичний і військовий діяч; міністр оборони (1979—1981) та інформації та культури ЦАР (1981—1982), президент Центральноафриканської Республіки (у 2003—2013 р.р.). Прийшов до влади в результаті військового перевороту, під час якого було повалено президента Анж-Фелікса Патассе. Після дворічного «перехідного періоду» Бозізе в 2005 році виграв президентські вибори.

Франсуа Бозізе
François Bozizé Yangouvonda
Народився	14 жовтня 1946(1946-10-14) (77 років) Муїла, Габон
Країна	ЦАР
Національність	Gbaya people^d
Місце проживання	Нджамена
Діяльність	політик, польовий командир
Знання мов	французька і санго
Посада	6-й президент Центральноафриканської республіки
Військове звання	генерал
Термін	15 березня 2003 — 24 березня 2013
Попередник	Анж-Фелікс Патассе
Наступник	Мішель Джотодіа
Партія	безпартійний
Конфесія	протестантизм
Діти	Jean-Francis Bozizé^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Військова і політична кар'єра

Франсуа Бозізе народився 14 жовтня 1946 року в Муїла на території Габона. За етнічною належністю — гбайя. Поступив на військову службу. У 1975 році він отримав звання капітана, а у 1978 році імператор Жан-Бедель Бокасса призвів його в бригадні генерали. Після повалення у наступному році диктаторського режиму Бокасса в країні до влади прийшов Давид Дако, який призначив Бозізе міністром оборони. Під час правління Андре Колінгби генерал Бозізе у 1981—1982 роках був міністром інформації і культури ЦАР, але пізніше Колінгба звинуватив його в підготовці державного перевороту і в липні 1989 року він був заарештований в Котону (Республіка Бенін). Був поміщений у в'язницю і зазнав тортури, але у грудні 1991 року суд в Бангі виправдав його.

22 серпня 1993 року Франсуа Бозізе висунув свою кандидатуру на президентських виборах, але програв у першому ж турі, набравши 1,5 % голосів. Тоді Президентом ЦАР став Анж-Фелікс Патассе.

Довгі роки Бозізе вважався прихильником Патассе, допомагаючи йому придушувати армійські заколоти у 1996 і 1997 роках. Саме за ці заслуги, Бозізе і був призначений главою Генштабу збройних сил Центральноафриканської Республіки.

Бунтівник

28 травня 2001 року відбулась невдала спроба державного перевороту проти президента Патассе. 26 жовтня генерала Бозізе було відсторонено з посади начальника генштабу армії за звинуваченням в причетності до спроби перевороту. 3 листопада влада спробувала його заарештувати, але Бозізе чинив опір, в результаті чого спалахнули бойові зіткнення. Під час п'яти днів боїв генерал зі своїми по прихильниками залишив свою базу на півночі Бангі і відступив до кордону Чаду. У тому ж місяці Патассе позбавив його генеральського звання.

25 жовтня 2002 року війська Бозізе зробили спробу повалити Патассе. У Бангі зав'язалися бої із застосуванням артилерії — спочатку у південно-західній частині міста, в районі аеропорту, а потім на півночі; бій також йшов біля президентського палацу. У битві з бунтівниками, крім урядових військ, брали участь лівійські солдати і 1000 бійців, спрямованих на допомогу президенту командувачем Визвольного Руху Конго Жан-П'єром Бемба. В ході шестиденних боїв в столиці заколотники були розбиті. Але, вибивши їх зі столиці, союзники почали грабувати Бангі і творити насильство по відношенню до її жителів, що послужило приводом для звинувачення президента Патассе в зловживанні владою і зраді батьківщині.

У лютому 2003 року конголезці на чолі з Жан-П'єром Бембі відтіснили війська Бозізе майже до самого кордону з Чадом.

Президент

15 березня 2003 року прибічники Бозізе за підтримки артилерії увійшли в столицю країни. Вони зайняли аеропорт і резиденцію глави держави, потім — телебачення і радіо. Президент Патассе в цей момент знаходився у сусідньому Нігері на саміті організації Країн Зони Сахеля. Франсуа Бозізе заявив, що «повалення колишнього режиму дозволяє створити умови для проведення реальних демократичних перетворень».

Внаслідок перевороту почалася громадянська війна, в країну знову були введені війська ООН.

5 грудня 2004 року в країні відбувся референдум, за підсумками якого була прийнята нова конституція, що встановила змішану республіку.

У другому турі президентських виборів, що пройшли 8 травня 2005 року, перемогу здобув Франсуа Бозізе, який набрав 64,60 % голосів.

На початку березня 2004 року Центральноафриканська Республіка знову потрапила на перші шпальта світових газет, після того, як стало відомо, що Бозізе вирішив надати притулок поваленому гаїтянському президенту Жану-Бертрану Арістіду. Проте Арістід надовго в ЦАР не затримався.

У 2007 році громадянська війна завершилася угодою з повстанцями.

1 грудня 2010 року Франсуа Бозізе підписав Указ про повну реабілітацію колишнього диктатора Жан-Бедель Бокасса, відповідно до якого повалений імператор був «відновлений в усіх правах». Бозізе назвав Бокассу «великим гуманістом» і «сином нації, визнаним усіма як великого будівничого» і підкреслив «Я хочу говорити про Бокасса. Він побудував країну, а ми зруйнували все, що він побудував».

На президентських виборах, які відбулися 23 січня 2011 року, Бозізе був переобраний, набравши 64,37 % голосів.

Повалення

У грудні 2012 році повстанці звинуватили Голову Уряду в недотриманні умов мирних угод, підписаних у 2007 році і захопили багато великих міст в центральній і східній частинах країни. 11 січня 2013 року в столиці Габону, місті Лібревіль було підписано угоду про припинення вогню. Повстанці відмовилися від вимоги відставки президента ЦАР Франсуа Бозізе, в свою чергу він до 18 січня він повинен був призначити представника опозиції на посаду прем'єр -міністра країни. 17 січня прем'єр-міністра Фостен-Аршанжа Туадера змінив Ніколас Тьянгайе — кандидат, названий опозицією.

24 березня 2013 року бойовики повстанської коаліції «Селека» захопили президентський палац в Бангі. Бозізе втік із захопленої столиці в Камерун, де йому надали політичний притулок

Лідер повстанців Мішель Джотодіа проголосив себе президентом, пообіцявши незабаром організувати вибори

10 серпня 2015 року партія Ква Ква На оголосила, що Бозізе повернеться в країну і буде змагатися за посаду президента на президентських виборах в жовтні 2015 року 8 грудня 2015 року Конституційний суд оприлюднив список затверджених кандидатів в президенти. Бозізе, який був ще в вигнанні, був позбавлений права балотуватися

Примітки

1. https://growup.ethz.ch/atlas/pdf/Central%20African%20Republic.pdf
2. https://www.rfi.fr/fr/afrique/20211106-françois-bozizé-et-d-autres-chefs-rebelles-centrafricains-se-trouvent-à-ndjamena
3. World Directory of Minorities and Indigenous Peoples - Central African Republic : Overview (англ.). Minority Rights Group International. June 2008.  A former Patassé loyalist, Bozizé is also a Gbaya northerner.
4. Bozize to contest presidency as an independent candidate. IRIN. 13 грудня 2004. Процитовано 14 серпня 2008. .
5. Francois Bozize (англ.). AfDevInfo. 
6. Elections in the Central African Republic (англ.). AFRICAN ELECTIONS DATABASE. 
7. «Situation „confused“ after apparent coup attempt», IRIN, May 28, 2001.
8. «Rebel general, overpowered, flees», IRIN, November 8, 2001.
9. «Regional efforts underway to calm tensions», IRIN, November 28, 2001.
10. В Центральноафриканской Республике разгорается мятеж. Новости «Коммерсантъ». 27.11.2001. Архів оригіналу за 03.08.2012. Процитовано 03.03.2016.  Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
11. Борьба за власть. Газета «Коммерсантъ». 29.10.2002. 
12. Первые лица. Газета «Коммерсантъ». 27.11.2002. 
13. МИХАИЛ Ъ-ЗЫГАРЬ (17.03.2003). Генерал Бозизе изгнал президента Патассе. Газета «Коммерсантъ». 
14. "Лента.Ру". Президент Центральноафриканской республики лишился власти во время командировки. 16.03.2003. 
15. Коротко. Независимое военное обозрение. 21 березня 2003. 
16. Президент ЦАР полностью реабилитировал Бокассу. «ВЗГЛЯД.РУ». 1 декабря 2010. 
17. Реабилитация африканского императора. Журнал «Власть». 06.12.2010. 
18. Sayare, Scott (11 січня 2013). Rebel Coalition in Central African Republic Agrees to a Short Cease-Fire. The New York Times. Процитовано 12 січня 2013. 
19. Новым премьер-министром ЦАР стал представитель оппозиции
20. . The Daily Star. Lebanon. 28 грудня 2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 3 березня 2016. 
21. . Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 3 березня 2016. 
22. «Exiled Central African leader Bozize to stand at election» [ 5 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Reuters, 10 August 2015.
23. «Renewed unrest in C.Africa after presidential candidates announced» [ 2017-07-26 у Wayback Machine.], Agence France-Presse, 8 December 2015.
24. «Présidentielle en RCA: les soutiens de Bozizé accusent la France», Radio France Internationale, 9 December 2015 (фр.).

Посилання

• Jean-Marc Aractingi, La Politique à mes trousses(Politics at my heels), Editions l'Harmattan, Paris, 2006, Central Africa Chapter (ISBN 978-2-296-00469-6).
• Appiah, K. Anthony; Gates, ред. (1999). Africana: The Encyclopedia of the African and African American Experience (вид. 1st). New York: Basic Books. ISBN 0-465-00071-1. OCLC 41649745.  Вказано більш, ніж один |editor1= та |editor1-last= (довідка); Вказано більш, ніж один |editor2= та |editor2-last= (довідка)
• Kalck, Pierre (2005). Historical Dictionary of the Central African Republic (вид. 3rd English). Lanham, Maryland: The Scarecrow Press. ISBN 0-8108-4913-5. 
• Mehler, Andreas (2005). The Shaky Foundations, Adverse Circumstances, and Limited Achievements of Democratic Transition in the Central African Republic. У Leonardo Villalón; Peter VonDoepp. The Fate of Africa's Democratic Experiments: Elites and Institutions. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. с. 126–152. ISBN 0-253-34575-8. OCLC 57414663. 
• Titley, Brian (1997). Dark Age: The Political Odyssey of Emperor Bokassa. Montreal: McGill-Queen's University Press. ISBN 0-7735-1602-6.