? Форамініфери | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
жива Ammonia tepida (Rotaliida) | ||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||
Ряди | ||||||||
| ||||||||
Посилання | ||||||||
|
Форамініфе́ри (Foraminifera) — тип або клас корененіжок, найпростіших морських і прісноводних організмів. Мають мінеральний екзоскелет (черепашку), який буває двох видів: секреційний (вапнистий та кременистий) і аглютинований. Назва утворена від лат. foramen — «отвір», «дірка» і fero — «носити». Розмір черепашок — від часток міліметра до десятків сантиметрів. Їх використовують для визначення геологічного віку гірських порід, а також як індикатори для пошуку корисних копалин. Відомі з раннього кембрію.
Загальна характеристика Редагувати
Переважно бентос, однак є й планктонні види (серед сучасних таких відомо близько 40 — менше 1 % від загальної кількості). Клітина форамініфер розташована всередині черепашки. В одних видів вона утворена з органічної речовини, до якої можуть прилипати піщинки, панцири діатомових водоростей тощо. В інших до складу черепашки входить карбонат кальцію. Черепашки мають великий отвір — устя, а їхні стінки пронизані численними порами. Через ці отвори назовні виходять тоненькі видовжені несправжні ніжки, які в деяких місцях зливаються між собою, утворюючи ловильну сітку. Захоплені поживні частки можуть потрапляти усередину черепашки, де перетравлюються в травних вакуолях.
Розміри Редагувати
Деякі форамініфери сягають велетенських порівняно з іншими одноклітинними розмірів. Рекорд належить представникам глибоководної групи Xenophyophorea, що можуть виростати до 20 см (Syringammina fragilissima) і навіть 25 см (Stannophyllum), причому товщина останнього становить лише 1 мм. Окрім Xenophyophorea, гігантським розміром вирізняються, зокрема, Cycloclypeus carpenteri (сучасні екземпляри — до 13, а міоценові — до 15 см), Protobotellina cylindrica (до 12 см), а також деякі вимерлі форми: еоценові нумуліти (до 16 і навіть 19 см), низка видів пермських фузулінід (до 16-17 см), Bathysiphon aaltoi з середньої крейди (біля 15 см), міоценова Lepidocyclina elephantina (до 14,5 см). Розмір найменших форамініфер становить соті частки міліметра.
Класифікація Редагувати
При розділенні форамініфер на ряди характерними ознаками насамперед є:
- вид екзоскелету (секреційний або аглютинований)
- склад черепашки (вапниста, псевдохітинова, кремениста)
- число камер і тип їх навивання
- тип устя
- будова стінки черепашки
В класі виділяють від 13 до 52 рядів.
Роль форамініфер у породоутворенні Редагувати
З черепашок форамініфер утворюються значні поклади вапняку завтовшки десятки та сотні метрів. Унаслідок процесів гороутворення ці поклади можуть опинятися й на суходолі. Такі гірські системи як Альпи, Гімалаї значною мірою складаються з форамініферних вапняків. Британські острови давні римляни називали Альбіоном (від лат. albus — білий) за кольором прибережних скель. За видовим складом викопних форамініфер геологи визначають вік тієї чи іншої породи, бо для кожного періоду геологічної історії Землі цей склад — особливий.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Gornitz V. Foraminifera // Encyclopedia of Paleoclimatology and Ancient Environments. — Springer Science & Business Media, 2008. — P. 338. — ISBN 9781402045516.
- Challoner J. The Cell: A Visual Tour of the Building Block of Life. — University of Chicago Press, 2015. — P. 109. — ISBN 9780226224183.
- Margulis L., Chapman M. J. Kingdoms and Domains: An Illustrated Guide to the Phyla of Life on Earth. — Academic Press, 2009. — P. 142. — ISBN 9780080920146.
- Gage J. D., Tyler P. A. Deep-Sea Biology: A Natural History of Organisms at the Deep-Sea Floor. — Cambridge University Press, 1991. — P. 158. — ISBN 9780521336659.
- ↑ Hohenegger J. (1999). . Kagoshima University Research Center for the Pacific Islands, Occasional Papers 32: 19–45. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
- Renema W. (2015). Spatiotemporal variation in morphological evolution in the Oligocene–Recent larger benthic foraminifera genus Cycloclypeus reveals geographically undersampled speciation. GeoResJ 5: 12–22. doi:10.1016/j.grj.2014.11.001.
- ↑ Ferràndez-Cañadell C. (2002). Multicellular-like compartmentalization of cytoplast in fossil larger foraminifera. Lethaia 35 (2): 121–130. doi:10.1111/j.1502-3931.2002.tb00073.x.
- ↑ BouDagher-Fadel M. K., Price G. D. (2014). . Micropaleontology 60 (6): 483–508. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
- ↑ Boltovskoy E., Wright R.C. Recent Foraminifera. — Springer Science & Business Media, 1976. — P. 52. — ISBN 9789401728607. — DOI:
- Colpaert C., Monnet C., Vachard D. (2015). Eopolydiexodina (Middle Permian giant fusulinids) from Afghanistan: Biometry, morphometry, paleobiogeography, and end-Guadalupian events. Journal of Asian Earth Sciences 102: 127–145. doi:10.1016/j.jseaes.2014.10.028.
- Leven E. Ja. Permian Stratigraphy and Fusulinida of Afghanistan with Their Paleogeographic and Paleotectonic Implications (GSA special paper 316) / Ed. by C. H. Stevens and D. B. Baars. — Geological Society of America, 1997. — P. 54. — ISBN 9780813723167.
- Hada S., Landis C. A. (1995). Te Akatarawa Formation—an exotic oceanic‐continental margin terrane within the Torlesse‐Haast Schist transition zone. New Zealand Journal of Geology and Geophysics 38 (3): 349–359. doi:10.1080/00288306.1995.9514662.
- Miller W. (2005). Giant Bathysiphon (Astrorhizina: Foraminifera) from the Late Cretaceous Hunters Cove Formation, Southwestern Oregon. Journal of Paleontology 79 (2): 389–394. doi:10.1666/0022-3360(2005)079<0389:GBAFFT>2.0.CO;2.
- Grell K. G. Protozoology. — Springer Science & Business Media, 1973. — P. 402–403. — ISBN 9783642619588. — DOI:
Джерела Редагувати
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Біологія 8. В. В. Серебряков, П. Г. Балан. Генеза, Київ. 2008
Посилання Редагувати
- Форамініфери // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Це незавершена стаття про найпростіших. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |