Флюоборит (англ. fluoborite; нім. Fluoborit m) — мінерал, флуороборат магнію острівної будови.
| Флюоборит | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d] |
| Абревіатура | Fbo |
| Хімічна формула | Mg₃(BO₃)(F,OH)₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 6.AB.50 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | гексагональна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | фтор, бор |
| Флюоборит у Вікісховищі |
Етимологія та історія ред.
Назва — від елементів флуору і бору (P.Geijer, 1926). Синоніми: ноцеран, ноцерин.
Загальний опис ред.
- 1. За Є. К. Лазаренком та «Fleischer's Glossary» (2004): Mg3[(F, OH)3BO3].
- 2. За К.Фреєм: B3[Mg9(F, OH)9O9].
Містить (%): MgO — 66,17; B2O3 — 19,05; H2O — 14,78.
Різновид — флуорфлюоборит.
Важливий промисловий мінерал бору.
Сингонія гексагональна. Дипірамідальний вид. Форми виділення: голчасті гексагональні призми та перисті, зірчасті і віялоподібні аґреґати. Густина 2,98-2,85. Тв. 3,5-3,75. Безбарвний до білого.
Поширення ред.
Зустрічається відносно рідко. Вперше знайдений на родовищі Талґруван (Швеція) в контактово-метасоматичному магнетитовому покладі в асоціації з людвігітом та хондродитом. Крім того, виявлений у Стерлінґ-Гілл (Нью-Джерсі, США), Ноцера (Італія), Фінляндії, Беатрис-Майн (Малайзія).
Див. також ред.
Примітки ред.
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Флюоборит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Флюоборит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.