Фланкува́ння (від фр. flanquer — фланкувати, обстрілювати у фланг) — 1) ведення вогню у фланг бойових порядків противника, який наступає або обороняється; 2) вогневий захист із флангу; 3) бойові прийоми списом, що виконувалися кавалеристами в рукопашному бою.
У будівництві й архітектурі — оздоблення чи добудова споруди з боків.
Див. також Редагувати
- Фланкувальна споруда
Література Редагувати
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 605.
- Большая советская энциклопедия.