Феофан Затворник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Говоров.

Феофа́н Затво́рник (рос. Феофан Затво́рник), у миру Георгій Васильович Говоров (10 січня 1815 — 19 січня 1894)) — російський святий, Тамбовський та Владимирський єпископ, богослов, публіцист-проповідник.

Феофан Затворник
Альма-матер:	Q21634647?, Київська духовна академія і Орловська духовна семінарія
Діяльність:	священник
Народження:	10 (22) січня 1815 Чернава (Липецька область), ^d, Орловська губернія, Російська імперія
Смерть:	6 (18) січня 1894 (78 років) ^d, Росія
Нагороди:
Феофан Затворник у Вікісховищі

Феофан Затворник

Біографія

Георгій Васильович Говоров народився 10 січня 1815 року в селі Чернава Орловської губернії. Його батько був священослужителем.

Навчався в Лівенському духовному училищі, Орловській семінарії, Київській духовній академії.

У 1841 році, в Києві прийняв постриг з ім'ям Феофан, у том ж році був рукоположений в ієродиякона і ієромонаха. Після рукоположення служив інспектором у духовних навчальних закладах, був ректором у Санкт-Петербурзькій духовній академії.

У 1850-х роках неодноразово відвідував Палестину в складі російської духовної місії, а також Константинополь як настоятель посольської церкви (під час цих поїздок відбувається поглиблене вивчення аскетичної літератури православного Сходу).

1 червня 1859 року в Олександро-Невської Лаври була звершена хіротонія і наречення Феофана в єпископи Тамбовської єпархії, згодом послідувало перенесення на древню, більш обширну Владимирську кафедру.

У 1866 році єпископ Феофан раптово подав до Священного Синоду прохання про звільнення його у спокій з правом перебування у Вишенській пустині Тамбовської єпархії, яке було незабаром схвалено.

У 1872 році святитель Феофан відійшов у відлюдність. Крім праць, він провадив велике листування з людьми. Щоденно пошта приносила від 20 до 40 листів, при цьому святитель Феофан обов'язково відповідав на кожен з них.

Феофан Затворник Вишенський помер 19 січня 1894 року на свято Хрещення Господнього.

На Помісному соборі Руської православної церкви в 1988 році, присвяченому 1000-літтю Хрещення Русі, Феофан Затворник був прилічений до лику святих. У рішенні Собору зазначалося:

Глибоке богословське розуміння християнського вчення, а також досвідчене його виконання і, як наслідок цього, висота і святість життя святителя дозволяють дивитися на його писання як на розвиток святоотцівського вчення зі збереженням тої ж православної чистоти і богопросвіти.

Праці Феофана Затворника

Діяльність Феофана Затворника поділяється 1872 роком — до і після усамітнення.

До усамітнення написані:

• Збірник проповідей «Слово архімандрита Феофана» (1859).
• Книга лекцій «Шлях до спасіння» (1868—1869) про православну освіту і виховання (в тому числі юнацтва).

Протягом всього відлюднення (до самої смерті) в монастирі написані:

• «Збірка листів» (повністю видано після смерті в 1898—1901 роках) — роздуми про християнське життя, поконання спокус і слабодушшя, остаточні долі людства.
• Монументальний переклад патристичної літератури — «Добротолюбіє».
• Переклад твору «Невидима боротьба».

Знамениті висловлювання

• «Бог нікого не залишає. У Нього всі діти. Немає пасинків. І тяжкі випадковості, і стани — все на добро нам посилаються».
• «Увага до того, що буває в серці та виходить з нього — є головною справою християнського правильного життя».
• «Треба стежити за собою».
• «Егоїзм треба вбити. Якщо самі не вб'єте, то Господь молот за молотом буде посилати всілякі невдачі, щоби розбити цей камінь».

Примітки

Посилання

• Феофан Самітник^{[недоступне посилання з липня 2019]} в Науковій бібліотеці (рос.)
• Про молитву Ісусову^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• (рос.)
• Поради святителя Феофана Самітника (рос.)
• Витяги із Філокалії (Добротолюбія)
• Св. Теодор Студит. Повчання монахам (Kindle Edition)