| Фема Феодосіополь |
|
|
| Прапор |
| |
Фема Феодосіополь (грец. θέμα Θεοδοσιουπόλεως) — військово-адміністративна одиниця Візантійської імперії (фема), яка розташовувалась на північі Малої Азії (сучасна Туреччина). Отримала назву від міста Феодосіополь. Утворилася 949 року. Припинила своє існування 1071 року внаслідок захоплення сельджуками.
Історія ред.
У 930-х роках візантійська імперія перейшла у наступ проти мусульманських держав на Кавказі. У 948 році військовик Феофіл Куркуас взяв в облогу важливу фортеці Калікала, яку було захоплено у 949 році. Після цього повернуто стару назву — Феодосіополь. Тоді ж було створено фему з такою ж назвою. В її завдання входило захист кавказьких кордонів імперії. Тому вона часто зазнавала нападів з боку Багдадського халіфату.
З 960-х років стає важливою базою Візантії для загарбання Кавказу, яке системно почалося у 980-х роках. До 1001 року значні області Вірменії та Грузії опинилися під владою імперії. У 1001 році було утворено фему Іверія, до якої увійшла фема Феодосіополь. Відновлення цієї феми відбулося у 1038 року, коли зникла загроза з боку Грузинського царства. Втім стратег Феодосіополя підпорядковувався катепану Іверії, тому часто ці феми розглядають як єдине ціле.
Важливість феми Феодосіополь зростає на початку 1050-х років, коли в межі Візантії починають вдиратися сельджуки. місто-фортеця Феодосіополь місцем збору військ фем на Кавказі, тут розташовуються комори з харчами та військовим приладдям. Стратеги Феодосіополя здійснювали розвідку щодо дій сельджуцьких султанів. Втім після поразки візантійців у битві біля Манцикерту 1071 року Феодосіополь було захоплено.
Адміністрація ред.
Охоплювала територію навколо Феодосіополя, була однією з так званих «малих фем». На чолі стояв стратег з титулом патрикія або магістра. З 1060-х років очільники феми часто носять також титул дуки, а у 1070 році фема стає катепанатом. Щорічна зарплатня стратега в часи Македонської династії становила 12 лібрів золота.
Відомі стратеги ред.
- Феофіл Куркуас (949—952)
- Алусіан (1040—1045)
- Іоанн Аміропул (1045)
- Никифор Василакі (1071)
Джерела ред.
- Honigmann E. Die Ostgrenze des Byzantinishen Reiches von 363 bis 1071. Bruxelles, 1961. S. 79–80, 195
- SANDROVSKAJA V.S., SEIBT W. Byzantinische Bleisiegel der Staatlichen Eremitage mit Familiennamen. 1. Teil: Sammlung Lichacev — Namen von A bis I. Wien, 2005. S. 34-35, nr. 15
- Γεώργιος Α. Λεβενιώτης, Η πολιτική κατάρρευση του Βυζαντίου στην ανατολή, Θεσσαλονίκη 2007, σελ 166 έως 173