Тіссаферн

Тіссаферн або Чітрафарна (*Čiθrafarnah, 445 до н. е. — 395 до н. е.) — перський сатрап Лідії, Лікії, Карії часів Ахеменідської держави.

Тіссаферн
Народився	445 до н. е.(-445)
Помер	395 до н. е. Колоси ·загибель
Національність	перс
Діяльність	політик
Учасник	Битва при Кунаксі
Титул	сатрап
Посада	сатрап
Конфесія	зороастризм
Рід	Гидарніди
Батько	Гидарн III
Брати, сестри	Teritouchmes^d і Статіра^[d]
Діти	3 сина та 2 доньки

Життєпис

Походив з знатного перського роду Гидарнідів. Син Гидарна (Відарни) III. Про молоді роки відсутні відомості. Ктесій зазначає, що ключовим моментом в кар'єрі була участь в розгромі заколоту Піссуфна, що відбувся у 423—420 роках до н. е., проти нового царя Дарія II. Тіссаферн діяв разом з іншими перськими військовиками Спіфрадатом і Пармісом. За вагому роль у придушенні заколоту Тіссаферн дістав посаду сатрапа Лідії.

У 413 році до н. е. за наказом царя придушив повстання Аморга в Карії, після чого став сатрапом цієї провінції, а також провінції Лікія, де здолав місцевого бунтівного династа. В цей період отримав численні маєтності в своїх сатрапіях. Того ж року розпочав переговори зі Спартою щодо укладання союзу проти Афінського морського союзу, які завершились у 412 році до н. е. Того ж року призначено військовим очільником (на зразок карана) Малої Азії (до річки Галіс).

У 411 році до н. е. Тіссаферн приязно прийняв афінського втікача Алківіада, який намагався переконати перського сатрапа у необхідності підтримки балансу між Спартою і Афінами. Після цього Афіни від Тіссаферна отримали деяку допомогу, а Спарті її було скорочено.

У 409 році до н. е. у битві при Ефесі завдав поразки афінянам на чолі із Фрасіллом, що вдерлися до Лідії. У 408 році до н. е. внаслідок інтриг цариці Парисатіди I Тіссаферна була усунуто з посади карана та сатрапа Лідії, замість якого призначено Кира Молодшого, сина Дарія II. Разом з тим Тіссаферн зберіг за собою Карію та Лікію. Після смерті У 404 році до н. е. Дарія II Тіссаферн на деякий час відновив контроль над Лідією, а швидко поступився Киру Молодшому. У 403 році до н. е. Тіссаферн повністю відновив свої посади, що викликало конфлікт з Киром Молодшим, на бік якого перейшли іонійські грецькі міста.

У 401 році до н. е. Тіссаферн був одним з 4 царських військовиків, що билися проти Кира Молодшого та його грецьких найманців у битві при Кунаксі, де останній здобув перемогу, але загинув. Як нагороду за участь у придушенні заколоту Кира Молодшого Тіссаферн отримав у дружини дочка царя Артаксеркса II. В додаток до Лідії, Карії, Лікії, отримав сатрапії Іонію, Велику Фригію та Капподокію.

На останньому етапі Пелопоннеської війни разом зі спартанцями брав участь у війні проти афінян та їх союзників. Очолював війська під час війни зі Спартою, що почалася у 400 році до н. е. В ній йому підпорядковувався також Фарнабаз (сатрап Геллеспонтської Фригії), про що свідчить Ксенофонт. У 400 році до н. е. знову стає караном Малої Азії.

У 396 році до н. е. відправив Гермократа Родоського для підкупу союзників спартанців, щоб домогтися відступу спартанців з Малої Азії, водночас спровокував повстання мешканців острова Тасос проти Спарти.

У 395 році до н. е. біля Сард відбулася вирішальна битва зі спартанями, в якій кіннота Тіссаферна була розбита, проте ситуацію врятувала перська піхота, яка завадила спартанцям захопити Сарди. Втім сатрап вже не мав можливості активно діяти проти греків.

З цією обставиною Ксенофонт пов'язує загибель цього сатрапа. Мати царя Парисатіда I та сатрап Фарнабаз звинуватили Тіссаферна у зраді царя, тому Артаксеркс II вирішив стратити Тіссаферна. Для цього відправив Тіфравста, який з військовиком Аріеєм в Колосах підступно вбили Тіссаферна.

Родина

Дружина — донька Артаксеркса II

3 сина і 2 доньки?

Джерела

• Ruzicka S. 1985: Cyrus and Tissaphernes, 407—401 B.C. // CJ. 80, 204—211.
• DeVoto J.G. 1988: Agesilaos and Tissaphernes near Sardis // Hermes 116, 41–53
• Bakir T. 2001: Die Satrapie in Daskyleion // Achaemenid Anatolia. Proceedings of the First International Symposium on Anatolia in the Achaemenid Period, Bandirma 15–18 August 1997 / T. Bakir (ed.). Leiden, 169—180
• Hyland J.O. 2005: Tissaphernes and the Achaemenid Empire in Thucydides and Xenophon. Diss. Univ.

of Chicago.

• Рунг Э. В. Тис­са­ферн и Гидар­ни­ды в кон­тек­сте поли­ти­че­ской исто­рии Ахе­ме­нид­ской дер­жа­вы в V в. до н. э. // ВДИ. 2012. № 1. С. 34—35