Туруханський район — адміністративна одиниця і муніципальне утворення в західній частині Красноярського краю. Адміністративний центр — село Туруханськ, за 1100 км від Красноярська.
| Туруханський район | ||
|---|---|---|
| Туруханский район | ||
| ||
| Основні дані | ||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Красноярський край | |
| Утворений: | 4 квітня 1924 року | |
| Населення: | 16 276 | |
| Населені пункти та поселення | ||
| Адміністративний центр: | село Туруханськ | |
| Кількість міст: | Ігарка | |
| Влада |
Географія Редагувати
Площа району — 209 309,18 км².
Основні річки — притоки Єнісею: Підкам'яна Тунгуска, Єлогуй, Нижня Тунгуска, Турухан, Курейка.
Суміжні території:
- Північ: Таймирський район Красноярського краю
- Схід: Евенкійський район
- Південь: Єнісейський район
- Захід: Тюменська область
Родовища вугілля, графіту.
На північному заході району розробляється Ванкорське нафтогазове родовище, в одному блоці з ним розвідані невеликі родовища «Лодочне» і «Тагульське».
Історія Редагувати
Населення Редагувати
Населення — 16 276 осіб.
Низька щільність населення — 0,087 чол/км² викликає серйозні проблеми транспортної зв'язності району. В районі 28 населених пунктів, в середньому вони віддалені від райцентру на 400 км, 7 з них розташовані на притоках Єнісею.
У міських умовах (місто Ігарка) проживають 29,21 % населення району.
У Туруханському районі в 15 з 28 поселень проживають представники корінних народностей Крайньої Півночі — кети, селькупи та евенки (усього 1373 осіб або 11,08 % населення району). Евенки (188 осіб) проживають в абсолютно дискомфортній зоні в північній частині району. Кети (866 осіб з менш ніж 1000 всього зареєстрованих за переписом) і селькупи (369 чоловік) проживають в екстремально дискомфортній зоні в центральній і південній частині району. Також на території району проживає незначне число ненців (кілька сімей). Також проживає 5-6 сімей югів, всього їх там, а також у світі близько 19 осіб за переписом 2002 року.
Російське населення представляють в тому числі і старовіри, які пішли в тайгу від радянської влади в 1930-х роках. Найбільшим старообрядним скитом є Чулково, яке з 1990-х років привертає і російських старовірів з Бразилії .
Муніципально-територіальний устрій Редагувати
В муніципальний район входять: 1 муніципальне утворення зі статусом міського поселення
- місто Ігарка
6 муніципальних утворення зі статусом сільського поселення
- селище Бор
- село Верхньоімбацьк
- село Ворогово
- село Зотино
- село Світлогорськ
- село Туруханськ
Економіка Редагувати
Найбільшим підприємством району є Курейська ГЕС потужністю 600 МВт і виробленням близько 2,5 млрд електроенергії. Планується будівництво Нижньо-Курейської ГЕС.
На 2009 рік ведеться розробка Ванкорського родовища, будівництво газо-і нафтопроводів.
На крайньому північному заході району, в етногосподарському ареалі совреченських евенків збереглося оленярство. Загальне поголів'я оленів на 1 січня 2002 року — 620 голів або 0,05 % загальноросійського поголів'я. У інших народностей — кетів і селькупів — оленярство до теперішнього часу втрачено. Почасти це пов'язано з появою відносно дешевого механічного транспорту, частково зі зміною системи промислового використання мисливських угідь після заміни промислу вивірки промислом соболя. Представники корінних народностей займаються переважно промислом соболя, риболовлею і збиранням.
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття про Росію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- tv2.today/News/Krasnoyarskiy-sud-otmenil-reshenie-o-deportacii-brazilca-starovera