Туруно́в Іва́н Євдоки́мович (14 квітня 1898, Берегові Сиресі — 5 серпня 1941) — радянський військовик початкового періоду Радянсько-німецької війни, командир 169-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту, генерал-майор (1940).
| Турунов Іван Євдокимович | |
|---|---|
| Турунов Иван Евдокимович | |
| Народження | 14 квітня 1898 Берегові Сиресі, Ардатовський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 5 серпня 1941 (43 роки) Харків, Українська РСР, СРСР сепсис |
| Поховання | Міське кладовище № 8 (Харків)d |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | сухопутні війська |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Роки служби | 1918-1941 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Генерал-майор |
| Формування | 18-та армія |
| Командування | командир 169-ї стрілецької дивізії |
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Радянсько-німецька війна |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
Народився 14 квітня 1898 року в селі Берегові Сиресі Симбірської губернії (тепер село Ічалковського району Мордовії) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1932 року.
У 1912 році закінчив 2-класне училище в рідному селі, займався лимарством.
У Червоній Армії з лютого 1918 року. Брав участь в Громадянській війні в Росії на Східному та Західному фронтах. У складі партизанського загону воював проти козаків генерала Дутова.
У 1927 році закінчив піхотну школу. Займав посади ад'ютанта командира полку, помічника начальника штаба полку в 24-й Самаро-Симбірській залізній стрілецькій дивізії, командував 44-м стрілецьким полком 15-ї Сиваської стрілецької дивізії. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Командував 99-ю стрілецькою дивізією Київського ОВО.
Наказом Народного Комісара оборони СРСР № 081 від 10 січня 1940 року призначений командиром 169-ї стрілецької дивізії Київського ОВО.
4 червня 1940 року комбригу Турунову присвоєне військове звання «генерал-майор»
З початком Радянсько-німецької війни 169-та стрілецька дивізія була включена до складу 18-ї армії Південного фронту. Брала участь в оборонних боях на Західній Україні.
На початку серпня 1941 року дивізія прикривала відхід основних сил 18-ї армії з напівоточення поблизу міста Первомайська Миколаївської області, стримуючи наступ мотомеханізованих частин 1-ї танкової групи генерал-полковника Е. фон Клейста з боку первомайських мостів.
3 серпня 1941 року близько 10 ранку, перебуваючи на КП дивізії, генерал-майор І. Є. Турунов був тяжко поранений внаслідок вибуху мінометної міни. Він отримав сліпе осколкове поранення лівого плечового суглоба та правого стегна з пошкодженням кісток тазу. 4 серпня спеціальним літаком доправлений у Харків, до військового шпиталю № 408. Проте, попри всі намагання лікарів, 5 серпня 1941 року генерал-майор І. Є. Турунов помер від анаеробного сепсису (зараження крові). Похований на Лисогорському кладовищі Харкова.
Нагороди Редагувати
- Орден Червоного Прапора (5.11.1942, посмертно)
- Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Пам'ять Редагувати
Ім'ям генерала Турунова названо вулицю в місті Первомайську Миколаївської області.
Поблизу колишньої міської рад лікарні № 2 (тепер пологовий будинок) на місці, де був смертельно поранений генерал Турунов, встановлено пам'ятний знак.
Література Редагувати
- Мущинский П. Д. «Непокорённый Буг» — Одесса: «Маяк», 1980 г. (рос.)
Примітки Редагувати
- Постанова РНК СРСР від 4.6.1940 № 945 «Про присвоєння військових звань керівному складу РСЧА»
- Довідка про смерть І. Є. Турунова, видана ВШ № 408
- . Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
- Матеріали сайту «Подвиг народа»(рос.)
Посилання Редагувати
- Люди Сиресь, яких ми будемо пам'ятати[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)