Турецький ван — порода напівдовгошерстних кішок, сформована на сході Туреччини, у прибережних районах озера Ван, якому і зобов'язана своєю назвою.
| Турецький ван | |
|---|---|
| Кошеня | |
| Походження | Туреччина |
| Інші назви | Ван |
| Вага самців | 6-9 кг |
| Вага самок | 4,5-6 кг |
| Стандарти породи | |
| FIFe | стандарт |
| CFA | стандарт |
| TICA | стандарт |
| GCCF | стандарт |
| AACE | стандарт |
| ACFA/CAA | стандарт |
| ACF | стандарт |
| Кіт свійський (Felis catus) |
Історія Редагувати
З Туреччини до Великої Британії кішки цієї породи потрапили в 1955 році, де було завершене їхнє становлення. У Європі ця порода вважається порівняно новою, хоча в Туреччині вже кілька сторіч вона є звичайною свійською твариною.
У 1969 році турецька кішка ван була визнана англійською Спілкою любителів кішок (GCCF). У 1970 році вона була включена до стандарту Міжнародною Федерацією любителів кішок (FIFE), хоча на континенті до 1973 року не було жодного екземпляра цієї породи. Порода не набула широкого розповсюдження.
Характер Редагувати
Кішки породи турецький ван доброзичливі, ласкаві, лагідні. За темпераментом спокійні, врівноважені. Їхньою особливістю є те, що вони люблять гратися біля води й плавати. Особливо якщо вода тепла.
Розмноження Редагувати
Кошенята народжуються білосніжними, без будь-яких відтінків, з добре вираженими рудими мітками. У приплоді в середньому буває 4 кошеняти. Очі відкриваються дуже рано — на 4-5 день після народження.
Зовнішній вигляд Редагувати
Турецька кішка ван — це міцна, мускулястої будови, середніх розмірів тварина. Тіло витягнуте, довге, приосадкувате, з добре розвиненою мускулатурою. Груди розвинені. Плечі, спина й поперек мускулясті. Ноги середньої довжини з витонченими округлими лапами. На лапах — пасма волосся між пальцями. Хвіст добре опушений, без підшерстя, середньої довжини, каштаново-червоний, із блідими каштаново-червоними кільцями.
Голова коротка, у вигляді трикутника, широким тупим кутом донизу, з міцним розвиненим підборіддям. Ніс середній, прямий. Вуха великі, вузькі, поставлені близько й спрямовані прямо, широкі в основі, трохи заокруглені на кінцях, з пучками волосся у вушних раковинах. Форма очей овальна. Очі великі, розташовані трохи навскіс. Колір очей яскраво-бурштиновий, блакитний або може мати різні за кольором очі.
. Повіки з країв рожеві. Шия міцна.
Хутро довге, м'яке й шовковисте, без підшерстя. Деякі коти, особливо некастровані, мають жирне волосся, що склеюється, біля основи хвоста.
Забарвлення Редагувати
Має вапняно-білий колір, іноді з домішком жовтого. На морді симетричні каштаново-червоні плями з білим просвітом між ними. Внутрішня частина вушної раковини ніжно-рожева, як черепашка. Каштаново-червоне забарвлення, що закінчується на кінчику хвоста й охоплює весь хвіст, може починатися із крупу. На хвості можуть спостерігатися світлі бліді каштанові кільця. Мочка носа й подушечки лап рожеві.
Світлини Редагувати
Джерела Редагувати
Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк : БАО, 2004. — ISBN 966-548-910-0.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турецький ван |
- Animal-World. Turkish Van. Animal World (en-us). Процитовано 14 лютого 2021.