Топографічна поверхня, поверхні топографічного порядку (рос. поверхность топографическая (поверхность топографического порядка), англ. topographic surface; нім. topographische Fläche f, Topofläche f ) – сукупність всіх граней рельєфу, тобто плоских і кривих поверхонь, з яких складається поверхня твердої земної кори. Чим сильніше розчленований рельєф у горизонтальному і вертикальному напрямках, тим більше відношення площі топографічної поверхні до площі її горизонтальної проєкції. Величина цього відношення є мірою або характеристикою розчленованості рельєфу. Топографічна поверхня відповідає умовам неперервності, скінченності, однозначності і плавності. Ця поверхня зображується в ізолініях. Прикладами топографічної поверхні є гіпсометричний план, план денної поверхні в горизонталях тощо.
Умовна поверхня топографічного порядку ред.
Поверхня топографічного порядку умовна – форма поверхні топографічного порядку, що реально не існує, але використовувана як засіб наочного зображення розміщення будь-якого показника корисної копалини в надрах при графічному моделюванні родовища корисної копалини.
Приховані поверхні топографічного порядку ред.
Приховані поверхні топографічного порядку – реально існуючі невидимі поверхні покладів корисних копалин, геологічних структур та контактів, але закриті наносами, товщею порід тощо. За формою вони відповідають основним властивостям топографічних поверхонь. Див. поверхня топографічна.
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Посилання ред.
- Енергія рельєфу // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 84.