«Тінькофф Банк» — російський комерційний банк, сфокусований повністю на дистанційному обслуговуванні, що не має роздрібних відділень . Найбільший у світі онлайн-банк за кількістю клієнтів (серпень 2019 року) . Штаб-квартира банку розташована у Москві.
Тинькофф банк | |
Галузь промисловості | банк |
---|---|
Дата створення / заснування | 1994 |
Засновник | Тиньков Олег Юрійович |
Країна | Росія |
Організаційно-правова форма | акціонерне товариство |
Сукупні активи | ▲1 317 745 000 000 ₽ (2021) |
Власний капітал | ▲176 091 000 000 ₽ (2021) |
Загальна виручка | 59 541 000 000 ₽ (2017) |
Чистий прибуток | ▲63 368 000 000 ₽ (2021) |
Операційний прибуток (EBIT) | ▲132 558 000 000 ₽ (2021) |
Ринкова капіталізація | 15 502 780 000 $ (23 червня 2021) |
Розташування штаб-квартири | Москва і 1st Volokolamsky Passaged |
Біржа | LSE: TCS і MOEX: [1] |
Кількість працівників | ▲25 970 осіб (2020) |
Продукція | кредитна картка і дебетова картка |
Кількість підписників у соціальних мережах | 141 115 і 135 000 ± 999 |
Офіційний сайт(рос.) | |
Тинькофф банк у Вікісховищі |
Станом на жовтень 2020 року «Тінькофф Банк» посідав 16-те місце за обсягом активів та 14-те — за власним капіталом серед російських банків . Банк має довгострокові рейтинги «BB-» від агентства Fitch Ratings, «B1» від Moody's, «A (RU)» від АКРА та «ruA» (прогноз "стабільний ") Від " Експерт РА ".
На вересень 2020 року «Тінькофф Банк» — третій серед російських банків у секторі роздрібних продуктів за запитом у населення.
У жовтні 2021 року банк включений ЦБ РФ до переліку системно значущих кредитних організацій завдяки зростанню банку вище за ринок і розміру клієнтської бази.
Модель бізнесу ред.
«Тінькофф Банк» — повністю онлайн-банк: у нього немає власних відділень. Основний продукт для фізичних осіб — кредитні та дебетові картки, а також вклади. Банк також пропонує випуск кобрендових карт, цільові кредити на покупки у звичайних та інтернет-магазинах.
У 2018 році банк посідав друге місце за обсягом портфеля кредитних карток на російському ринку. Станом на 1 жовтня 2018 року його частка склала 11,4 %[неавторитетне джерело] ] .
Банк був заснований підприємцем Олегом Тіньковим у грудні 2006 року під назвою «Тінькофф Кредитні Системи». За словами Тінькова, він зацікавився моделлю дистанційного обслуговування американського банку Wells Fargo та монолайнера Capital One, що спеціалізується на банківських картах. Разом з консультантами з Boston Consulting Group він дійшов висновку, що модель дистанційного кредитного банку може працювати і в Росії . Для отримання ліцензії на банківську діяльність він придбав «Хіммашбанк» — невеликий кептивний банк, який займався обслуговуванням підприємств із хімічної та фармацевтичної галузі . Підприємець вклав у відкриття «банку без відділень» 70 млн доларів США зі свого вісімдесятимільйонного статку .
Карткові продукти ред.
Основні продукти банку — кредитна картка Tinkoff Platinum, дебетова кешбек -карта Tinkoff Black, кредитна карта ALL Airlines з можливістю накопичення бонусних миль авіакомпаній, а також вклади. Як для кредитних, так і для дебетових карток банк передбачає випуск додаткових платіжних карток з 2008 року.
До березня 2015 року «Тінькофф Банк» випустив 5 мільйонів карток, включаючи 3,5 мільйона активованих кредитних карток, і відкрив понад 400 тисяч рахунків-вкладів. З березня 2015 по лютий 2016 число дебетових карт зросло з 400 тисяч до мільйона .
Примітки ред.
- ↑ TCS Group Audited Consolidated IFRS Results for FY2021 — Tinkoff Bank, 2022. — P. 146.
- TCS Group Audited Consolidated IFRS Results for FY2017
- TCS Group Holding PLC Stock Info
- Tinkoff Annual Report 2020
- https://www.tinkoff.ru/cards/credit-cards/
- https://www.tinkoff.ru/cards/debit-cards/
- Татьяна Воронова (1 листопада 2012). Инвесторы оценили банк Олега Тинькова в $1 млрд. Ведомости. Процитовано 21 жовтня 2015.
- Fawthorp, Andrew (18 серпня 2019). What is Tinkoff Bank? The Russian disruptor targeting 20 million customers. NS Banking. Процитовано 11 березня 2019.
- Халима Мирсияпова, Даниил Антонов (17 січня 2014). Русская сказка: офис мечты Олега Тинькова. Forbes. Процитовано 21 жовтня 2015.
- Тинькофф Банк: рейтинг, справка. Банки.ру. Процитовано 1 жовтня 2020.
- Fitch повысило рейтинги Тинькофф Банка, подтвердило «Хоум Кредиту», ОТП Банку и «Восточному». Банки.ру. Процитовано 25 лютого 2017.
- (англ.). FitchRatings.ru. 18 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 23 листопада 2015.
- Антон Вержбитский, Елена Зубова, Пётр Руденко (25 березня 2015). Рейтинг надежности банков — 2015. Forbes. Процитовано 21 жовтня 2015.
- . Информационное агентство Рамблер (рос.). 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 25 лютого 2017.
- . АКРА. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
- «Эксперт РА»: АО «Тинькофф Банк»
- Предпочтения розничных клиентов в банковской сфере России : [ 11 жовтня 2020] / Компания «Делойт», СНГ. — Deloitte, 2020. — Вересень. — С. 8–9. — 28 с.
- ЦБ включил Тинькофф банк в список СЗКО. Интерфакс. 11 жовтня 2021.
- Тинькофф Банк. Банки.ру. Процитовано 27 листопада 2017.
- TCS Group Holding PLC объявляет о рекордно высокой чистой прибыли за III квартал и 9 месяцев 2018 г. и сообщает о четвертой выплате промежуточных дивидендов за 2018 г.. Тинькофф. 26 листопада 2018. Процитовано 24 вересня 2020.
- Сергей Кашин (3 грудня 2013). Карты, деньги, 2 ярда. Коммерсантъ. Процитовано 21 жовтня 2015.
- Татьяна Алёшкина (16 жовтня 2012). Операция «Copy/Paste»: три примера на российском банковском рынке. Slon. Процитовано 21 жовтня 2015.
- Елена Зубова (2006-22-11). Олег Тиньков приобрёл московский Химмашбанк. Банки.ру. Процитовано 21 жовтня 2015.
- Никита Евдокимов (7 листопада 2016). «Я думал, что буду строить банк, а на самом деле построил ИТ-компанию». Vc.ru. Процитовано 6 січня 2022.
- Елена Тофанюк, Ирина Теплицына (13 січня 2014). Пионер года: почему все марки Олега Тинькова хорошо продаются. Forbes. Процитовано 21 жовтня 2015.
- ↑ Тинькофф Банк за I квартал сократил долю на рынке кредитных карт до 7%. РИА Новости. 30 березня 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.
- . Ассоциация российских банков. 18 лютого 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.