| Було запропоновано приєднати статтю Архітектурознавство до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з листопада 2022. |
Теорія архітектури - наука про природу і специфіку архітектури і про її загальні закономірності.
Теорія архітектури охоплює розробку фундаментальних проблем архітектури:
- її соціальних і соціально-функціональних аспектів, формо- і стилеутворення, семантики, естетики та художньої образності, а також конструктивно-технічної, економічної, соціально-культурної та екологічної обумовленості архітектурної діяльності, етнокультурних і регіональних особливостей, збереження історико-культурних цінностей, архітектурної спадщини, взаємин традицій і новаторства, творчого освоєння історичного досвіду;
- виявлення і вивчення пам'яток архітектури і містобудування, закономірностей і особливостей процесу розвитку професійної майстерності з давніх часів до сучасності, ролі і місця архітектури певної країни в світовому архітектурному процесі творчості майстрів архітектури.
Предмет теорії архітектури Редагувати
Теорія архітектури розглядає архітектуру як мистецтво проектувати і будувати будівлі і споруди, створювати матеріально організоване середовище. Разом з тим вивченням архітектури займаються й інші науки, наприклад, історія архітектури, філософія, соціологія, культурологія, естетика. Кожна з них вивчає архітектуру під певним кутом зору, розглядає лише ту чи іншу її сторону, аспект. Основа предмета теорії архітектури - загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування архітектури як мистецтва, її сутність, зміст і форми. Також в предмет теорії архітектури входить система основних понять (категорій).
Метод теорії архітектури Редагувати
Під методом науки розуміється сукупність прийомів, засобів, принципів і правил, за допомогою яких осягається предмет, отримуються нові знання. Всі методи теорії архітектури в залежності від ступеню їх поширеності можна привести в наступну систему.
- Загальні методи - це філософські, світоглядні підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення. Серед загальних виділяють метафізику і діалектику (матеріалістичну й ідеалістичну).
- Загальнонаукові методи - це прийоми, які не охоплюють всього наукового пізнання, а застосовуються лише на окремих його етапах, на відміну від загальних методів. До числа загальнонаукових методів відносять аналіз, синтез, системний і функціональний підходи, метод соціального експерименту.
- Спеціальнонаукові методи - це прийоми, які виступають наслідком засвоєння теорією архітектури наукових досягнень конкретних (спеціальних) технічних, природничих і гуманітарних наук. До них відносять конкретно-соціологічний, статистичний, кібернетичний, математичний тощо.
Співвідношення теорії архітектури й історії архітектури Редагувати
Взаємозв'язок і взаємодія теорії архітектури й історії архітектури проявляються, зокрема, в тому, що при проведенні теоретичних досліджень неможливо обійтися без конкретного історичного матеріалу, без знання основних історичних подій і процесів, без розуміння того, що процес розвитку архітектури вивчається в рамках історії архітектури під іншим кутом зору і в хронологічному порядку. У той же час цей взаємозв'язок і взаємодія полягають в тому, що історія архітектури в процесі пізнання не може часто обійтися без висновків і узагальнень, зроблених в рамках теорії архітектури.
Категорії архітектури Редагувати
- Композиція (як дія, процес) - творення, складання, розробка.
- Архітектурна композиція - таке розташування частин і форм будівлі або комплексу і співвідношення їх між собою і з цілим, яке:
- визначається в першу чергу різноманітним вмістом архітектури, а також навколишніми умовами;
- будується за законами науки і мистецтва;
- слугує цілям створення реалістичного твору, що відповідає одночасно функціональним, техніко-економічним й ідейно-естетичним вимогам;
- відрізняється гармонійністю, органічною єдністю, узгодженістю частин і цілого у всіх їх зв'язках і взаєминах.
- Функція - призначення приміщення, будівлі, простору, що відбивається в більшій чи меншій мірі на його формі.
- Форма:
- Форма (філософія) - поняття, яке визначається співвідносно до понять змісту і матерії;
- Форма (предмета) - взаємне розташування меж (контурів) предмета.
- Структура - внутрішня будова предмета, прихована зовнішньою формою. Внутрішній устрій пов'язаний з категоріями цілого і його частин.
- Конструкція - інженерне рішення архітектурного об'єкта щодо структури, плану і взаємного розташування.
- Архітектоніка (тектоніка) - вираження в архітектурній формі принципу роботи конструкції.
- Середовище
- Об'єм - замкнута, цільна одиниця середовища, яка сприймається ззовні.
- Простір - частина середовища, що сприймається зсередини.
- Архетип - первісна модель, вперше сформований споконвічний тип.
- Симетрія - в широкому сенсі - незмінність за будь-яких змін.
- Асиметрія - відсутність або порушення симетрії.
- Пропорційність - співмірність, певне співвідношення окремих частин предмета між собою. В античності ґрунтувалося на понятті золотого перетину.
- Масштабність (відповідність) - відношення розмірів елементів архітектурної форми до розмірів людини.
- Масштаб - відношення розмірів елементів архітектурної форми до розмірів цілого архітектурного об'єкта, а також відношення розмірів об'єкта до елементів навколишнього середовища.
- Метр - рівномірне повторення одного або декількох елементів.
- Ритм - нерівномірне, але закономірне повторення одного або декількох елементів.
- Модуль - попередньо задана величина, розмір, кратним якому приймаються інші розміри під час розробки проекту будівлі або під час оцінки вже існуючої.
Розділи загальної теорії архітектури Редагувати
Теорія архітектурної композиції Редагувати
Наука, що займається вивченням елементів і засобів архітектурної композиції, прийомів, принципів і закономірностей її побудови, носить назву теорії архітектурної композиції і складає частину загальної теорії архітектури.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Некрасов А.И. Теория Архитектуры. - М.: Стройиздат, 1994. - 480 с. ISBN 5-274-01219-1