Вільгельм Павлович Теллінгер (нар. 20 жовтня 1950, Мукачево, Закарпатська область, УРСР — пом. 24 січня 2013, Берегове, Закарпатська область, Україна) — радянський футболіст, нападник, український тренер угорського походження. Зокрема відомий своїми виступами за ЦСКА в 1970-их років. Майстер спорту СРСР.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Вільгельм Павлович Теллінгер | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 20 листопада 1950 | ||||||||||||||||||||||||||||||
УРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 24 січня 2013 (62 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Берегове | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | СРСР Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
| 1964—1966 | «Локомотив» (Мукачеве) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди | | ||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. |
Життєпис ред.
Походить з закарпатських угорців, розпочав займатися футболом у 10 років, а в 14 був прийнятий в юнацьку команду мукачівського Локомотива, яка грала на чемпіонаті Закарпаття. З самого початку виступав на позиції центрального нападника. У дорослому футболі дебютував у луцькому «Торпедо», потім у 1969 році перейшов в ужгородську «Верховину». Наступного року його запросили до львівського СКА, де грав під керівництвом олімпійського чемпіона Йожефа Беци. СКА зі Львова в ті роки був головним постачальником кадрів у головну армійську команду (тільки за попередні 4 роки цим шляхом пройшли тренер Шапошников, Капличний, Дударенко, Плахетко, Варга, Грещак, Колодій, Юшка, Шулятицький). Не став винятком й Теллінгер.
4 квітня 1972 року Теллінгер дебютував у складі ЦСКА й у вищій лізі. У перший же свій сезон молодий нападник став найкращим бомбардиром команди (разом з Дорофєєвим і Полікарповим), забивши 6 м'ячів. Незабаром він отримав виклик до молодіжної збірної, срібного призера першого чемпіонату Європи для молодіжних команд. І знову відразу почав забивати - шведам на стадіоні «Динамо».
В кінці сезону нападаючий потрапив в лауреати призу ленінградського журналу «Зміна», який вручався 11-ом найкращим новачкам сезону (разом з Теллінгером його отримав, наприклад, й Олег Блохін).
Наступний сезон для Теллінгера склався ще вдаліше. У чемпіонаті він забив на м'яч більше, ніж минулого року - цього разу 7. Але головне, в чемпіонаті 1973 року по регламенту після кожної нічиєї пробивались післяматчеві пенальті. І саме в цей сезон Теллінгер змістив з посади штатного пенальтиста ЦСКА Полікарпова, який промазав тричі поспіль. Усього за сезон 1973 року Теллінгер забив 9 з 9 пенальті, 7 післяматчевих і 2 в грі. У тих двох серіях пенальті, коли Теллінгера не було на полі, ЦСКА серію програвав. У молодіжній збірній він зіграв ще раз, і знову зі шведами, і знову забив, і знову зіграли 2:2, тільки цього разу на полі суперника. В цьому ж році Теллінгер став майстром спорту.
Одним з козирів нападника, за спогадами сучасників, була ігрова хитрість. Слова про гру Теллінгера одного з глядачів товариського матчу ЦСКА в гостях у свердловського «Уралмашу», який тоді грав у другій лізі:
Два потужних уралмашевських захисника затиснули Теллінгера з м'ячем у бровки. Несподівано той виключився з гри і взявся підтягувати гетри, спочатку на одній нозі, потім на іншій. Захисники стояли й сумлінно чекали, поки він закінчить гардероб. А Вільгельм раптом прокинув м'яч повз них і різко кинувся вперед. Трибуни оцінили військову хитрість армійця й вибухнули сміхом.
У 1974 році багатообіцяюча кар'єра Теллінгера різко пішла на спад. Він випав зі складу команди, за рік в офіційних турнірах зігравши лише 5 разів і відзначився 1 голом. Для всього ЦСКА це був один з найгірших сезонів в історії, клуб набрав стільки ж очок, скільки й вилетівший «Кайрат» і врятувався від вильоту лише за додатковими показниками. У ситуації кризи, яка не припинялася ось уже 4 роки, був запрошений на посаду головного тренера футбольного клубу прославлений хокейний тренер Анатолій Тарасов. З футболістами у Тарасова не склалося. Особливо не пощастило Теллінгеру. Як згадує його товариш по команді Юрій Істомін:
Чергова група закінчила заняття. Футболісти вишикувалися. Тренер звернувся до них у своїй звичайній оригінальній манері: «Товариші офіцери, дорогі мої хлопці! Ви добре попрацювали - відпочивайте. А Теллінгер, який отримав від мене зауваження на тренуванні, залишиться на повторну і щоб провів її без зауважень». Теллінгер після цих слів, уявивши пекло повторної тарасовського тренування, так і звалився в строю.
На поле в сезоні 1975 року все почалося відносно непогано, в травні ЦСКА навіть вийшов на друге місце. Але незабаром ЦСКА потрапив у затяжну 8-матчеву серію без перемог, Теллінгер зі складу зник. А восени клуб потрапив у ще гіршу серія з 13-ти безвиграшних матчів. Не дивно, що останній матч сезону виявився останнім в ЦСКА й для Теллінгера, й для Тарасова. За іронією долі ЦСКА в той день грав у Львові, тільки не зі СКА, а з «Карпатами». На наступний рік Теллінгер пішов грати лігою нижче в третю свою армійську команду, на цей раз в Ростов-на-Дону. Відігравши там трохи більше сезону, він повернувся до рідного СКА Львів, де знову почав забивати, хоча вже двома лігами нижче. В цей львівський період він грав під керівництвом головного тренера Капличного, свого земляка й товариша по ЦСКА, і виконував при ньому роль граючого тренера. В останніх радянських чемпіонатах Теллінгер тренував дрогобицьку «Галичину».
З 1993 року проживав і працював тренером в Угорщині в таких клубах як «Кішкереш», «Екер-Штадлер», «Хайдунанаш», «Кішкунмайша».
У 2007 році тренував в першому сезоні відроджений після 5 років забуття клуб «Берегвідейк», один з найвідоміших аматорських футбольних клубів України, з яким зайняв 6-те місце в чемпіонаті Закарпатської області.
Помер у січні 2013 року.
Клубна статистика ред.
| Сезон | Клуб | Ліга | Матчі | Голи |
|---|---|---|---|---|
| 1969 | Верховина | Друга | ? | ? |
| 1970 | СКА (Львів) | Друга | ? | ? |
| 1971 | СКА (Львів) | Друга | ? | 7 |
| 1972 | ЦСКА (Москва) | Вища | 22 | 6 |
| 1973 | ЦСКА (Москва) | Вища | 24 | 7 |
| 1974 | ЦСКА (Москва) | Вища | 3 | 1 |
| 1975 | ЦСКА (Москва) | Вища | 13 | 1 |
| 1976 | СКА (Ростов-на-Дону) | Перша | 18 | 3 |
| 1977 | СКА (Ростов-на-Дону) | Перша | 11 | 0 |
| 1978 | СКА (Львів) | Друга | 37 | 11 |
| 1979 | СКА (Львів) | Друга | 38 | 9 |
| 1980 | Поділля | Друга | ? | 4 |
| 1981 | Поділля | Друга | ? | 16 |
Досягнення ред.
- 1972 —Приз «Найкращим дебютантам сезону» журналу «Зміна»
- 1973 — Майстер спорту СРСР
Примітки ред.
- ↑ . newmukachevo.ru. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 17 травня 2017.
- . Футбол Ревю. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 16 травня 2017.
- ↑ Програма до матчу ЦСКА - Динамо М. cska-games.ru. 10 червня 1972. Процитовано 26 липня 2014.
- «Ми йдемо на ЦБЧА». Юрій Шмуклер.
- Протокол матчу СРСР (U-23) - Швеція (U-23). Сайт про збірну Росії.
- "ЦСКА очима вболівальника». Олег Логінов.[недоступне посилання з травня 2019]
- . Сайт «Збірна Росії з футболу». Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 17 травня 2017.
- Статистика чемпіонату СРСР в травні 1975 року. Сайт ФК Динамо.
- Статистика Теллінгера в ЦСКА. Сайт CSKA Games.
- . sobitie.com.ua. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 17 травня 2017.
- Повідомлення про смерть. Офіційний фейсбук клубу Берегвідейк.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)