Таразька ТЕЦ — теплова електростанція на півдні Казахстану.
| Розташування | Казахстан |
|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1963 |
| Вид палива | природний газ |
| Котельні агрегати | 3 парові Баранаульський котельний завод БКЗ-190-100ГМ (котли 1 – 3), 2 водогрійні Білгородський котельний завод ПТВМ-100 (котли 1В та 2В), 2 водогрійні Дорогобузький котельний завод КВГМ-100 (котли 3В та 4В) |
| Турбіни | 2 парові Уральський турбомоторний завод ПТ-30-90/10 (турбіни 1 та 2) |
| Електрогенератори | 2 Новосибірський турбогенераторний завод ТВС-30 (турбогенератори 1 та 2) |
| Встановлена електрична потужність | 60 / 45 (2021, номінальна / фактична) |
| Встановлена теплова потужність | 658 Гкал/год |
| Материнська компанія | «Таразэнергоорталыгы» |
| ідентифікатори і посилання | |
Координати: 42°54′13″ пн. ш. 71°24′25″ сх. д. / 42.90361° пн. ш. 71.40694° сх. д.
Загальний опис ред.
Певний час була відома як Жамбильська ТЕЦ-4.
В 1963 році на майданчику ТЕЦ ввели в дію три парові котли Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-190-100ГМ продуктивністю по 190 тон пари на годину та дві парові турбіни виробництва Уральського турбомоторного заводу типу ПТ-30-90/10 потужністю по 30 МВт.
Для збільшення теплової потужності в 1974, 1978, 1983 та 1987 роках запустили чотири водогрійні котли продуктивністю по 100 Гкал/год – спершу два типу ПТВМ-100 від Білгородського котельного заводу, а потім два типу КВГМ-100 від Дорогобузького котельного заводу.
Станом на 2021 рік фактична електрична потужність станції становить 45 МВт, крім того, ТЕЦ може видавати до 658 Гкал/год теплової енергії.
Станція розрахована на споживання природного газ, який первісно надходить до регіону по трубопроводу Бухарський газоносний регіон – Ташкент – Бішкек – Алмати.