Сіямтанда Колісі (коса. Siyamthanda Kolisi; нар. 16 червня 1991, Порт-Елізабет, ПАР) — південноафриканський професійний регбіст, капітан національної збірної Південної Африки, а також «Селл Сі Шаркс». Бере участь з командою «Шаркс» на чемпіонаті Кубок Каррі. Зазвичай грає на позиції фланкера та вільного форварда. У 2018 році Колісі отримав призначення капітаном «Спрінгбокс», ставши першим темношкірим на цій посаді і зрештою привів південноафриканську команду з регбі до перемоги у фінальному матчі проти збірної Англії на Чемпіонату світу з регбі 2019 року. У грудні 2019 року журнал «Нью Афрікан» включив Колісі до списку 100 найвпливовіших африканців. У квітні 2023 року південноафриканський уряд нагородив Колісі національним орденом Іхаманга за його внесок у регбі.
| Особові дані | |
|---|---|
| Дата народження | 16 червня 1991 (32 роки) |
| Порт-Елізабет, Eastern Caped, Східна Капська провінція, ПАР |
Ранні роки Редагувати
Колісі виріс у містечку Звіде, Ібхая у Порт-Елізабет. Мати Колісі, Пхакама, народила його у 16 років, а його батько, Фезакеле, був учнем випускного класу. Мати померла, коли Сії було 15 років, потім вихованням займалася бабуся Нолуламіле. 12-річний хлопець вразив скаутів на юнацькому турнірі у Моссел-Бей, і йому запропонували стипендію у Грей Джуніор у Порт-Елізабет. Згодом він отримав стипендію з регбі у середній школі Грея, у якій також навчалися південноафриканські гравці у крикет Грем Поллок й член збірної Англії з регбі Майк Кетт. Колісі був постійним членом першої XV команди з регбі. Він грав за команду «Істерн Провінс Кінгс» у 2007—2009 роках, виступаючи на змаганнях у командах до 16 та 18 років. Потім приєднався до «Вест Провінс». Він також представляв молодіжну національну збірну Південної Африки з регбі два роки поспіль.
Клубна кар'єра Редагувати
Свій перший матч на професійному рівні провів під час Кубка Водаком у 2011 році у матчі проти «Голден Лайонс». Того ж року він з'явився на Кубку Каррі. У 13 матчах йому вдалося занести 4 спроби, зокрема вирішальний гол у матчі проти «Блу Буллз».
У 2012 році Колісі перейшов до команди «Стормерс». З командою він зіграв 16 матчів протягом сезону, з результатом в одну спробу. Через травму пальця руки у другій половині року Сія з'явився лише в одному матчі.
Попри жорстку конкуренцію серед вільних форвардів Колісі вдалося повернутися у команду. Він 13 разів з'являвся на полі, записавши 2 спроби, які принесли йому перше міжнародне визнання. Участь у збірній на Чемпіонат з регбі 2013 року дала можливість виступити на Кубку Каррі лише у 3 останніх матчах, не змігши запобігти домашній поразці від «Шаркс» з рахунком 33–19 у фінальній грі.
20 лютого 2017 року Колісі обрали новим капітаном «Стормерс». 28 травня 2018 року його переобрали знову. Він став першим темношкірим капітаном команди за її 126-річну історію. Браян Габана, колишній гравець збірної, високо оцінив призначення: «Це знаменна подія для південноафриканського регбі та момент в історії Південної Африки».
Колісі входив до ради директорів MyPlayers Rugby, організації гравців усіх професійних регбістів Південної Африки.
Колісі підписав контракт з «Шаркс» у лютому 2021 року після успішної покупки більшості акцій клубу компанією MVM Holidings.
Міжнародна кар'єра Редагувати
Колісі виступав за молодіжну збірну Південної Африки, яка брала участь у юніорських чемпіонатах світу IRB у 2010 та 2011 роках.
Колісі дебютував у національній збірній 15 червня 2013 року у матчі проти Шотландії на стадіоні Мбомбела у Нелспруїті. Він замінив травмованого Арно Боту на 5-й хвилині і його визнали найкращим гравцем матчу, оскільки Південна Африка перемогла з рахунком 30–17. У міжнародному сезоні 2013 року він ще дев'ять разів виходив на заміну, оскільки міцно закріпився як постійний член національної збірної. Колісі також зіграв два матчі за ПАР на Чемпіонаті світу з регбі 2015 проти Японії та Самоа.
Колісі став першим темношкірим гравцем, який очолив національну збірну у тестовому матчі проти збірної Англії 9 червня 2018 року. Він був капітаном південноафриканської збірної на Чемпіонаті світу з регбі 2019 року у Йокогамі, Японія, перемігши Англію з рахунком 32–12 у фіналі та вигравши Кубок Вебба Елліса. Це була третя перемога Південної Африки на Кубку світу, зрівнявшись з Новою Зеландією. Сія Колісі став першим чорношкірим капітаном команди, яка виграла чемпіонат світу.
Особисте життя Редагувати
Колісі одружився з Рейчел Сміт у 2016 році дітей: син Ніколас Сіямтханда (2015 р.н.) і дочка Кезія (2017 р.н.). У 2014 році Сія взяв під свою опіку своїх одноутробних систер Лієму та Ліфело, які після смерті матері у 2009 році виховувались у дитячих будинках і прийомних сім'ях у Порт-Елізабет. Рейчел, на рік старша Сія, родом з Гремстауна до материнства займалася організацією різноманітних заходів.
Колісі — побожний християнин.
Колісі є затятим фанатом англійського клубу «Ліверпуль».
У 2022 році alma mater Колісі середня школа Грей з гордістю перейменувала своє перше XV поле для регбі на честь свого найвідомішого учня.
Філантропія Редагувати
У відповідь на пандемію COVID-19 у Південній Африці у 2020 році Колісі з дружиною заснували фонд. Мета якого змінити наративи нерівності у Південній Африці. Основні напрямки діяльності Фонду Колісі стосуються системних проблем, пов'язаних із гендерним насильством, продовольчою безпекою, освітою та спортом, приділяючи особливу увагу містечку Звіде, де виріс Колісі, й іншим районам Південної Африки з обмеженими ресурсами. Колісі зі своїм другом і гравцем у крикет Фафом дю Плессі пожертвували їжу для програми вуличної кухні у громаді Бонтехойвелі під час пандемії.
Статистика Редагувати
Тестові матчі Редагувати
| Opponent | P | W | D | L | Tri | Pts | Win % |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Аргентина | 10 | 8 | 0 | 2 | 4 | 20 | 80 |
| Австралія | 8 | 3 | 2 | 3 | 0 | 0 | 50 |
| British and Irish Lions | 3 | 2 | 0 | 1 | 0 | 0 | 66.67 |
| Канада | 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 100 |
| Англія | 6 | 3 | 0 | 3 | 0 | 0 | 50 |
| Франція | 6 | 6 | 0 | 0 | 1 | 5 | 100 |
| Грузія | 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 100 |
| Ірландія | 4 | 2 | 0 | 2 | 0 | 0 | 50 |
| Італія | 1 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 100 |
| Японія | 3 | 2 | 0 | 1 | 0 | 0 | 66.67 |
| Намібія | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | 5 | 100 |
| Нова Зеландія | 10 | 3 | 0 | 7 | 0 | 0 | 30 |
| Самоа | 2 | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 100 |
| Шотландія | 3 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 100 |
| Уельс | 7 | 5 | 0 | 2 | 1 | 5 | 71.43 |
| Total | 67 | 43 | 2 | 21 | 7 | 35 | 64.18 |
P = ігр зіграно, W = переможних ігор, D = нічії, L = програних ігор, Tri = спроб зараховано, Pts = очок зараховано
Тестові спроби (9) Редагувати
| Спроба | Суперник | Місто | Місце проведення | Змагання | Дата | Результат |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Франція | Дурбан, ПАР | Стадіон Кінгс Парк | Тестовий матч | 17 червня 2017 | Перемога 37–15 |
| 1 | Аргентина | Порт-Елізабет, ПАР | Стадіон Нельсон Мандела Бей | Чемпіонат з регбі 2017 | 19 серпня 2017 | Перемога 37–15 |
| 2 | Аргентина | Сальта, Аргентина | Стадіон Падре Ернесто Мартеарена | Чемпіонат з регбі 2017 | 26 серпня 2017 | Перемога 41–23 |
| 1 | Аргентина | Мендоса, Аргентина | Стадіон Мальвінас Аргентина | Чемпіонат з регбі 2018 | 25 серпня 2018 | Поразка 19–32 |
| 1 | Намібія | Префектура Айчі, Японія | Стадіон Тойота | Чемпіонат світу з регбі 2019 | 28 вересня 2019 | Перемога 57–3 |
| 1 | Уельс | Кейптаун, Південна Африка | Стадіон Кейптаун | 2022 Уельський тур ПАР | 16 липня 2022 | Перемога 30–14 |
| 1 | Аргентина | Дурбан, ПАР | Стадіон Кінгс Парк | Чемпіонат з регбі 2022 | 24 вересня 2022 | Перемога 38–21 |
| 1 | Франція | Марсель, Франція | Стадіон Велодром | Міжнародні змагання з регбі наприкінці 2022 року | 12 листопада 2022 | Поразка 26–30 |
| 1 | Нова Зеландія | Лондон, Англія | Стадіон Твікенем | Підготовчі матчі Чемпіонату світу з регбі 2023 | 25 серпня 2023 | Перемога 7–35 |
Статистика Супер регбі Редагувати
| Сезон | Команда | Ігри | Starts | Sub | Mins | Спроби | Очки | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2012 | Стомерс | 16 | 15 | 1 | 1,165 | 1 | 5 | 0 | 0 |
| 2013 | Стомерс | 13 | 13 | 0 | 956 | 2 | 10 | 0 | 0 |
| 2014 | Стомерс | 15 | 9 | 6 | 733 | 1 | 5 | 0 | 0 |
| 2015 | Стомерс | 16 | 12 | 4 | 885 | 1 | 5 | 0 | 0 |
| 2016 | Стомерс | 16 | 11 | 5 | 801 | 2 | 10 | 1 | 0 |
| 2017 | Стомерс | 13 | 13 | 0 | 1,009 | 6 | 30 | 0 | 0 |
| 2018 | Стомерс | 15 | 14 | 1 | 1,042 | 2 | 10 | 0 | 0 |
| 2019 | Стомерс | 11 | 10 | 1 | 765 | 4 | 20 | 1 | 0 |
| 2020 | Стомерс | 1 | 1 | 0 | 26 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| Total | 116 | 98 | 18 | 7,382 | 19 | 95 | 2 | 0 |
Бібліографія Редагувати
- Jeremy Daniel, Siya Kolisi: Against All Odds, Jonathan Ball Publishers, 2018, ISBN 978-1868428649
- Siya Kolisi, Rise, autobiography, HarperCollins, 2021, ISBN 978-0008431334
Примітки Редагувати
- ↑ Siya Kolisi WP Rugby Player Profile. WP Rugby. Процитовано 10 грудня 2013.
- . Stormers. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 10 грудня 2013.
- ↑ SIYA KOLISI IS OFFICIALLY A SHARK. The Sharks. 17 лютого 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Siya Kolisi. www.sarugby.co.za. Процитовано 3 вересня 2023.
- ↑ Siya Kolisi itsrugby.co.uk Player Statistics. itsrugby.co.uk. Процитовано 10 грудня 2013.
- ↑ Jones, Chris (9 червня 2018). South Africa v England: Siya Kolisi - the Springboks captain uniting a country. BBC Sport/BBC Radio 5 live. Процитовано 9 червня 2018.
- Rugby World Cup final: Siya Kolisi, South Africa's first black captain & legacy of 1995. BBC Sport. 30 жовтня 2019.
- ↑ Shine, Ossian (2 листопада 2019). A Rainbow Nation turns golden as Siya Kolisi lifts the World Cup. Brisbane Times. Процитовано 2 листопада 2019.
- Hemmonsbey, Keanan (28 квітня 2023). OFF FIELD RECOGNITION: Injured Kolisi honoured with National Order of Ikhamanga. Daily Maverick (англ.). Процитовано 2 травня 2023.
- Khumalo, Juniour. Siya Kolisi, Desiree Ellis, Tracy Chapman among 32 bestowed national orders by Ramaphosa. News24 (амер.). Процитовано 2 травня 2023.
- Ray, Craig (6 червня 2018). Siya Kolisi: 'We represent something much bigger than we can imagine'. The Guardian.
- . SA Rugby Mag. 13 червня 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2013.
- Kolisi – a Green & Gold, father & son reunion. Supersport. 12 червня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
- Siya Kolisi True Story.
- WP's Kolisi out for the season. Sport 24. 26 серпня 2012. Процитовано 10 грудня 2013.
- Lewis, Carl. Siya Kolisi to captain Stormers. Процитовано 6 жовтня 2018.
- Siya Kolisi: South Africa name first black Test captain for England series. BBC Sport. 28 травня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
- Mjikeliso, Sibusiso. SuperSport CEO on Sharks stake sale to MVM, Siya Kolisi mega move. Sport. Процитовано 14 квітня 2021.
- . IRB. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
- Шаблон:SA Rugby Match Centre
- Rugby Union - ESPN Scrum - Statsguru - Player analysis - Siya Kolisi - Test matches. ESPN scrum. Процитовано 11 вересня 2019.
- Happy Birthday Siya Kolisi! 13 facts about the Springboks' skipper. Sport. Процитовано 15 липня 2020.
- South Africa captain Siya Kolisi: 'we can achieve anything if we work together' – video. The Guardian. 2 листопада 2019. ISSN 0261-3077. Процитовано 2 листопада 2019.
- Pye, John (31 жовтня 2019). Springboks' 1st black captain gets his chance at history. ABC News. Процитовано 3 грудня 2020.
- Rachel and Siya Kolisi welcome baby girl. citizen.co.za. Процитовано 19 жовтня 2019.
- Huisman, Biénne (22 травня 2016). Rugby, kids and romance for Siya Kolisi. City Press. Процитовано 7 жовтня 2018.
- Mercer, Kevin (20 вересня 2019). South African captain Siya Kolisi trusts in God as 2019 Rugby World Cup begins. Sports Spectrum.
- Rugby World Cup winner Siya Kolisi reveals Reds inspiration on Anfield visit. Liverpool FC. Процитовано 23 липня 2021.
- Tshwaku, Khanyiso. Grey PE greenlights plans to name main rugby field after acclaimed alumnus Siya Kolisi. Sport. Процитовано 9 травня 2022.
- Hallowed turf renamed after Kolisi. SA Rugby magazine. 6 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
- Macfarlane, Christina. 'There is nothing worse than hunger,' says South Africa hero Siya Kolisi of helping townships during lockdown. CNN. Процитовано 28 квітня 2020.
- Sunday Times Siya Kolisi: ‘Through my own rise, I hope I can show people anything is possible’