Володимир Іванович Сіренко (7 листопада 1931 — 8 травня 2015) — український поет, прозаїк, правозахисник та дисидент.
Володимир Іванович Сіренко | |
---|---|
Народився | 7 листопада 1931 Новопетрівка, Бердянський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР |
Помер | 8 травня 2015 (83 роки) |
Країна | СРСР Україна |
Національність | українець |
Діяльність | поет |
Alma mater | ДНУ ім. О. Гончара |
|
Біографія Редагувати
Народився 7 листопада 1931 році в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області. В 1954 році закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (ДДУ).
Володимир Сіренко почав писати вірші ще в дитинстві. Його вірші публікувала міська газета «Дзержинець». Працював на металургійному заводі, кореспондентом в бердянської газети «Більшовицька зірка», на обласному телебаченні.
Сіренко став активним оборонцем української мови, борцем проти національного гноблення свого народу. Переслідувався органами КДБ за націоналістичні погляди. 1985 — репресований органами КДБ, перестали друкувати твори.
У лютому 1968 р., коли Олеся Гончара критикували за роман «Собор», Сіренко написав листа на підтримку письменника, за що позбувся роботи.
1986 — реабілітований за відсутністю складу злочину. Володимир Сіренко — член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії «Благовіст» за книгу «Велика зона злочинного режиму» , кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
Творчість Редагувати
Автор поетичних збірок:
- «Народження пісні»
- «Батькове поле»
- «Корінь мого роду»
- «Голгофа» (1992)
- «Навпростець по землі»
- «Все було»
- «Повернення в собі»
- «Регіт на палі»
Книг прози:
- «Хрести дерев'яні»;
- «Велика зона злочинного режиму».
Редактор і упорядник поетичної антології «Весняній цвіт» (поети Кам'янського).
Публікується в українській періодиці, окремі вірші — в газетах Канади, США, Австралії, Чехії, Ізраїлю.
Вшанування пам'яті Редагувати
В Кам'янському на честь поета названа вулиця Володимира Сіренка.
- ↑ Марія Слободяник (13 січня 2017). Вільний за гратами життя. Газета «День». Процитовано 26 серпня 2023.
- ↑ Ганна Черкаська. Володимир Сіренко. UAHistory. Процитовано 26 серпня 2023.
- В.В. Овсієнко (07.07.2007). Сіренко Володоимир Іванович. Харківська правозахисна група. Процитовано 26 серпня 2023.
- . Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |