Сходи Пенроуза (нескінченні сходи, неможливі сходи) — одна з основних неможливих фігур, відкрита Оскаром Рутерсвардом. Її модель була розроблена Лайонелом і Роджером Пенроузом.
Історія ред.
Модель нескінченних сходів уперше була опублікована Лайонелом і Роджер Пенроуз в журналі «British Journal of Psychology» в 1958 році. Після публікації в 1960 році літографії «Сходження і сходження» художника Мауріца Ешера ця неможлива фігура стала однією з найпопулярніших. Згодом сходи Пенроуза часто зустрічалася в книгах, іграх, головоломках, підручниках психології тощо.
Опис ред.
Сходи Пенроуза — це така конструкція сходів, при якій в разі руху по ній проти годинникової стрілки людина буде безкінечно підійматися, а при русі за годинниковою — постійно спускатися. При цьому після завершення візуального маршруту людина опиниться в тій же точці, з якої почала своє пересування. Сходи сконструйовані таким чином, що їхнє існування в реальному світі здається неможливим. Проте, як і більшість неможливих фігур, її модель може бути відтворена в реальності за правильного ракурсу.
У культурі ред.
Сходи Пенроуза згадуються у фільмі «Початок» як спосіб створення просторових парадоксів.
Див. також ред.
Література ред.
- Deutsch, Diana (July 2010). . Acoustics Today 6 (3): 8–14. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано March 2011.
- Ernst, Bruno (1992). The Eye Beguiled: Optical illusions. Benedikt Taschen. ISBN 3-8228-9637-3.
- Hallyn, Fernand (2000). . Springer. ISBN 9780792365600. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано March 2011.
- IllusionWorks (1997). Impossible Staircase. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано March 2011.