Суча́сне украї́нське коза́цтво — сучасні громадські організації в Україні та поза її межами, метою яких є відродження традиційних козацьких цінностей, плекання історичної пам'яті про феномен українського козацтва.
Історія виникнення та загальна характеристика Редагувати
Серед перших таких організацій були: Донецьке козацьке земляцтво (1984), Кальміуська паланка (1990), Запорізьке козацьке товариство «Запорозька Січ» (1990). У різних регіонах України у 1990-х роках виникають «Карпатська Січ» (Львів), «Прикарпатська Січ» (Івано-Франківськ), «Буковинська Січ» (Чернівці), «Волинська Січ» (Луцьк), «Поліська Січ» (Житомир), Київське козацьке товариство (Київ), «Закарпатська Січ» (Ужгород), Адамівський Осередок Козацтва і Задністрова Січ (Буджак) та ін.
У 1990 р. відбулася Велика рада козацьких товариств, на якій було утворено Українське Козацьке Товариство (УКТ), ухвалено Статут УКТ, обрано Наказного Отамана УКТ, яким став Олекса Починок, перший керівник Сучасного українського козацтва.
У 1991 р. на Великій Раді відбулося об'єднання всіх цих організацій у загальноукраїнську самодіяльну організацію, УКТ було перейменовано на Українське козацтво, ухвалено новий Статут. Першим гетьманом став В'ячеслав Чорновіл. Він погодився на цю посаду з політичних мотивів заради об'єднання національно-демократичних сил напередодні президентських виборів 1 грудня 1991 року навколо своєї кандидатури. Його роль у козацтві була представницькою, а реальне керівництво Українським козацтвом здійснював Головний Отаман Євген Дем'янович Петренко. Організація зареєстрована Міністерством юстиції України 17.03.1992. З цього часу процес створення місцевих козацьких організацій активізувався — вони створювалися в районних центрах, містах і містечках України.
З 1992 по 1998 роки гетьманом новітнього Українського козацтва був начальник соціально-психологічної служби Міністерства оборони генерал-майор Збройних сил України Володимир Мулява, згодом народний депутат. Його роль так само була представницькою, і реальне керівництво організацією так само здійснював Є.Д.Петренко. Після увільнення з Міністерства оборони та обрання народним депутатом В.С.Мулява почав особисто вникати в козацькі справи. У 1998—2005 рр. Гетьманом був генерал і народний депутат Іван Білас. З 2005 р. — Віктор Ющенко.
З 7 серпня 1996 р. згідно зі змінами до Статуту сучасне Українське козацтво стає «міжнародною, добровільною, незалежною, добродійною всеукраїнською оборонно-спортивною, національно-патріотичною організацією». На початку 2000 років ця органація нараховуваля 150—160 тис. членів...
У 2006 р. створена Народна Академія Українського козацтва. Працює Науково-дослідний інститут козацтва.
Координацію з владними структурами на найвищому рівні здійснює Українське козацтво при Президентові України.
Водночас, гостра політична боротьба в Україні позначилася і на новітньому козацькому середовищі, свідченням чого є створення Союзу козаків України та низки інших регіональних товариств, які не увійшли до складу об'єднаного Українського козацтва.
Після початку повномасштабної війни в Україні почала набирати обертів національна культура у вигляді "духу козацтва" та особливо Козацька Ідея, про яку у 2021 році вперше згадав Верховний Отаман Козацької гвардії України Олександр Черниш у науковій статті "Аналіз та пропозиції щодо розвитку Української Держави на Нації шляхом втілення Козацької Ідеї".
Основні напрями розвитку сучасного козацького руху в Україні Редагувати
Нині сформовані основні напрями розвитку козацького руху — Реєстровий, Запорозький, Вільний і Звичаєвий (Традиційний). Вони мають своїх історичних попередників.
Реєстровий Редагувати
Цей масовий напрямок представляє головним чином Українське козацтво й Українське реєстрове козацтво (Анатолій Шевченко), меншою мірою Військо запорозьке низове (отаман — Олександр Панченко). Ці організації зорієнтовані на державу та прагнуть їй служити.
Запорозький Редагувати
Цей масовий напрям представлено Міжнародною громадською організацією Козацтво Запорозьке (верховний отаман — Дмитро Сагайдак). Козаки визнають одне духовне керівництво — Українську Православну Церкву (Московського патріархату).
Вільні козаки Редагувати
До нього зараховують Об'єднане козацтво України (керівник — Анатолій Попович). Орієнтоване на УПЦ Київського патріархату.
Звичаєве козацтво Редагувати
Не має значного поширення в Україні. Сюди належать Звичаєва громада українських козаків (ЗГУК), Характерне козацтво, школи бойового гопака, рукопаш гопака, Спасу, традиційного козацького бою та хортингу. Характерною ознакою звичаєвого козацтва, на противагу реєстровому, є традиційні однострої (без погонів і лампасів) та відсутність генеральських звань. Один з лідерів цього напрямку — Євген Петренко — колишній головний отаман Українського козацтва.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Українське козацтво. Мала енциклопедія. Київ-Запоріжжя. 2002. 568 с.
- Ми йдемо! — Донецьк, 1998; [1] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Українське Козацьке Відродження та Народний Рух України (кінець 80-х — початок 90-х рр. ХХ ст.) [ 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Лицарі України. Енциклопедія сучасного козацького руху (15 тт). 2005-2018. (Національна біліотека України ім. Я.Мудрого).
Інтернет-ресурси Редагувати
- Козацька гвардія України
- Сучасне Українське козацтво та його проблеми [ 27 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Сучасне козацтво: Свято книги: «Історія українського козацтва» [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Стаття "Аналіз та пропозиції щодо розвитку Української Держави та Нації шляхом втілення Козацької Ідеї" з наукового журналу "Зовнішні Справи"
- Запорозькі козаки розірвали угоду про співпрацю з «Військом донським» [ 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Ушанова С. Сучасне козацтво Задністров'я. Довідник. [2] [ 10 липня 2019 у Wayback Machine.]