Суне Сік швед Sune Sik 1154 невідомо ймовірно шведський принц За словами Олауса Петрі він був молодшим сином короля Свер

Суне Сік (швед. Sune Sik; 1154 — невідомо) — ймовірно, шведський принц. За словами Олауса Петрі, він був молодшим сином короля Сверкера I та батьком Інґрід Ільви, що дозволяє його вважати прямим предком Біргера та королівської лінії династії Б'єльбу.

Суне Сік швед. Sune Sik


Народження:	1154
Смерть:	12 століття
Поховання:	Vreta Abbey^d :
Країна:	Швеція
Рід:	династія Сверкерів
Батько:	Сверкер I Старший
Діти:	Інґрід Ільва

Надгробок XVI століття на могилі Суні Сіка в абатстві Врета

У документах, що збереглися до сьогодення, можна знайти одного Суне Сіка, який жив набагато пізніше. Цей Суне Сік зробив пожертву абатству Врета вже 1297 року. Можливо, він наказав відновити каплицю, в якій він зрештою був похований, а потім цистерціанська традиція могла назвати його принцем. Це змусило деяких істориків вважати інформацію Олауса Петрі про нього недостовірною.

Інші шведські історики вважають, що Суне Сік, як син короля Сверкера, був історичною особистістю і саме тією людиною, що похована в абатстві Врета (див. фото). Згідно зі шведським магістром філософії XVIII століття Магнусом Бореном, Суне був також герцогом Естерйотланда (у той час, коли використання такого титулу в Швеції невідомо).

Примітки ред.

Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
Harrison, Dick. Jarlens sekel. — 2002. — С. 248. — ISBN 91-7324-999-8.. — «... en viss Sune Sik när denne år 1297 stadfäste en donation till Vreta kloster.».
↑ Natanael Beckman. Kungagravar och medeltidshistoria // Fornvännen. — № 16. — С. 46. Процитовано 2009-07-17.. — «Jag har nämnt ovan, att cisterciensernas tradition tilldelat Sverker en son, Sune Sik, som icke rimligtvis kan vara historisk i denna egenskap. Jag har också antytt, att han antagligen fått sin prinsvärdighet genom missförstånd och vore att identifiera med en donator till klostret, som möter i ett diplom av 1297».
Lars O. Lagerqvist and Nils Åberg (2002) in Kings and Rulers of Sweden ISBN 91-87064-35-9 p. 15
Nils Ahnlund Historisk tidskrift 1945 p. 332-351
Markus Lindberg Meddelanden från Östergötlands länsmuseum 2003 ISBN 91-85908-52-5 p. 72, 74 & 80
Borænius, Magnus in Klostret i Vreta i Östergötland 1724 (published again 2003)
Prof. Jan Svanberg in Furstebilder från folkungatid ISBN 91-85884-52-9 p. 97

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q7094076_citetype_Q33270056"_data-entity-id="Q19847326"><i_class="wef_low_priority_links">[[:en:Leo_van_de_Pas|Pas&nbsp;L.&nbsp;v.]]</i>_Genealogics.org<span_class="wef_low_priority_links">_—_2003.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19847329]][[d:Track:Q19847326]]</div>-1] Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

[2] Harrison, Dick. Jarlens sekel. — 2002. — С. 248. — ISBN 91-7324-999-8.. — «... en viss Sune Sik när denne år 1297 stadfäste en donation till Vreta kloster.».

[beckman-3] Natanael Beckman. Kungagravar och medeltidshistoria // Fornvännen. — № 16. — С. 46. Процитовано 2009-07-17.. — «Jag har nämnt ovan, att cisterciensernas tradition tilldelat Sverker en son, Sune Sik, som icke rimligtvis kan vara historisk i denna egenskap. Jag har också antytt, att han antagligen fått sin prinsvärdighet genom missförstånd och vore att identifiera med en donator till klostret, som möter i ett diplom av 1297».

[4] Lars O. Lagerqvist and Nils Åberg (2002) in Kings and Rulers of Sweden ISBN 91-87064-35-9 p. 15

[5] Nils Ahnlund Historisk tidskrift 1945 p. 332-351

[6] Markus Lindberg Meddelanden från Östergötlands länsmuseum 2003 ISBN 91-85908-52-5 p. 72, 74 & 80

[7] Borænius, Magnus in Klostret i Vreta i Östergötland 1724 (published again 2003)

[8] Prof. Jan Svanberg in Furstebilder från folkungatid ISBN 91-85884-52-9 p. 97