Столяров Микола Георгійович

Мико́ла Гео́ргійович Столяро́в (рос. Николай Георгиевич Столяров; 22 травня 1922(19220522) — 23 лютого 1993) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, гвардії полковник. Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).

Микола Георгійович Столяров
рос. Николай Георгиевич Столяров
Народження	22 травня 1922(1922-05-22) Казань
Смерть	23 лютого 1993(1993-02-23) (70 років) Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	штурмова авіація
Освіта	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1941–1956
Партія	ВКП(б)
Звання	Полковник авіації
Формування
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди
Столяров Микола Георгійович у Вікісховищі

Біографія

Народився 22 травня 1922 року в місті Казань (Татарстан, Росія) в робітничій родині. Росіянин. Член КПРС з 1944 року.

Закінчив 10 класів і Казанський аероклуб Тсоавіахіму. До лав РСЧА призваний у квітні 1941 року. У тому ж році закінчив Свердловську військову авіаційну школу.

На фронтах німецько-радянської війни з грудня 1942 року. Воював на Калінінському, Воронезькому, Степовому, 2-му та 1-му Українських фронтах. Льотчик, згодом — командир авіаційної ланки 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го штурмового авіаційного корпусу 5-ї повітряної армії.

У 1944–1945 роках — заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї, штурман 141-го гвардійського штурмового авіаційного полку (3-я гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 1-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус, 2-а повітряна армія).

Всього за роки війни здійснив понад 180 успішних бойових вильотів, у повітряних боях збив 8 літаків супротивника.

У 1946 році закінчив Полтавську вищу офіцерську школу штурманів, у 1954 році — Військово-повітряну академію. Був штурманом і заступником командира авіаційного полку. З 1956 року підполковник М. Г. Столяров — у запасі. У 1975 році присвоєне військове звання полковник.

Мешкав у Москві, де й помер 23 лютого 1993 року. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року за бойові подвиги, мужність і героїзм, виявлені у повітряних боях з авіацією супротивника, успішні штурмові удари по супротивнику під час Курської битви, форсування Дніпра, відвоювання Полтави, Кременчука і Кіровограда, лейтенанту Столярову Миколі Георгійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1979).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за нові бойові подвиги, відзнаку при виконання бойових завдань командування під час Корсунь-Шевченківської, Львівсько-Сандомирської, Берлінської і Празької операцій, відвагу і самовідданість, гвардії капітан Столяров Микола Георгійович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 71/ІІ).

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (19.09.1943, 29.01.1944), орденом Олександра Невського (22.02.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (02.08.1943, 06.04.1985), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (17.07.1944) й медалями.

Пам'ять

У місті Казань встановлене бронзове погруддя М. Г. Столярова роботи скульпторки Віри Мухіної.

Посилання

• Біографія на сайті «Герои страны»(рос.)
• Біографія на «airaces.narod.ru»(рос.)