Стибієва промисловість — підгалузь кольорової металургії, яка виробляє стибій і його сполуки.
Загальна характеристика ред.
Збагачення стибієвих руд провадиться переважно флотацією із застосуванням ПАР і частково гравітаційними методами. Вилучення стибію від 70-75 до 89-91 % з отриманням концентратів, що містять від 30-32 до 36-55 % стибію. Стибій нижчих марок одержують осаджувально-відновлювальною електроплавкою в руднотермічних печах, а вищих марок — гідрометалургійним способом. Стибій високої чистоти отримують анодним рафінуванням стибію вищих марок в калій-лужному електроліті при т-рі 80-90 оС.
У 1995—2000 рр. видобуток і виробництво стибію здійснювалося у 17 країнах. С.п. розвинена в Китаї (розробляється найбільше в світі род. Сигуаньшань), Болівії і ПАР, а також в Таїланді, Мексиці, Малайзії, Туреччині, США, Марокко, Чехії, Канаді, Перу, Італії, Алжирі і Австралії. Порівняно невеликі запаси є в Австрії, Іспанії, М'янмі і інш. Бл. 90 % запасів укладено в родовищах власне стибієвих руд.
Найбільші компанії з видобутку стибієвих руд на межі ХХ-ХХІ ст. — «Empresa Minera Unificada S.А.» («Emusa»), «Consolidated Murchison Ltd.», «Compania Minera у Refonadora Mexicana S.А.» (Мексика).
Світове виробництво стибію у 2001—2003 рр. — 110-81 метричних тонн
Осн. експортери стибієвих руд і концентратів — Болівія, Таїланд, ПАР, Мексика, Марокко. Імпортують сировину перев. розвинені країни — США, Японія, Франція, Велика Британія, ФРН. Понад 80 % виробництва стибієвої продукції зосереджено в розвинених постіндустріальних країнах (США, Японія, Велика Британія, Бельгія, Франція, Нідерланди), що практично не мають, за винятком США, власної сировинної бази. Бл. 90 % стибію вилучається з власне стибієвих, переважно антимонітових, руд. При цьому практично всі їх окиснені різновиди втрачаються (іноді до 30 % від загальних запасів) через відсутність методів вилучення при збагаченні оксидних мінералів. Приблизно 5 % металу надходить за рахунок переробки комплексних руд і 5 % припадає на частку стибіїстого свинцю, який отримують попутно при переробці свинцевих концентратів.
Стибієва промисловість: світове виробництво1,2'
(метричних тонн)
Країни | Роки | ||||
1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | |
Австралія | 1679 | 1511 | 1380 | 1200 e | 1300 |
Болівія3 | 2790 | 1907 | 2264 | 2336 r | 2300 |
Канада4 | 357 | 433 r | 234 | 143 | 143 |
Китайe | 89 600 | 110 000 | 140 000 r | 100 000 r | 70 000 |
Киргизстанe | 100 | 150 | 150 | 150 | 40 |
Мексика5 | 273 | 52 | 81 | 155 | 160 |
Марокко e, 4 | 250 | - | - | - | - |
Перу (рафінований) | 255 | 461 | 274 | 356 r | 356 |
Росія e(промисловий) | 4000 | 4500 | 4500 | - | - |
ПАР5 | 5278 | 4104 | 4927 r | 5746 r | 5310 |
Таджикистан e | 1800 | 2000 | 2500 | 3000 | 1800 |
Таїланд | 59 | 84 | 40 r | 10 r | 40 |
Туреччинаe | 180 | 360 | 370 | 370 | 350 |
Весь світ | 107 000 | 126 000 r | 157 000 r | 113 000 r | 81 600 |
eоцінка; r– розрахункові дані; 1– узагальнені на кінець травня 2004 р.; 2–по видобутій руді; 3–по руді і концентрату; 4–по концентрату; 5–включно зі стибієм, який видобувають в інших країнах і виплавляють у Мексиці
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.