Статоцисти

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Статоцисти (значення).

Статоцисти (від дав.-гр. στᾰτός — «той, що стоїть» и κύστις — «міхур») — органи чуття багатьох безхребетних, що забезпечують відчуття рівноваги.

Статоцист (у складі ропалію) сцифоїдних медуз

Статоцист поліхети Arenicola marina у розрізі. Темні об'єкти всередині — статоліти; зовні позначено стінку статоциста.

Статоцисти мають вигляд занурених під покрив тіла пухирців, іноді ямок чи колбоподібних випинань покривів (у медуз та морських їжаків). Заповнені рідиною, містять всередині отоліти (статоліти) — мінералізовані утворення, які при зміні положення тіла зміщуються, подразнюючи чутливі війчасті клітини. Від них передається нервовий імпульс до нервової системи.

Розповсюдження в тваринному світі

Групи тварин, що мають статоцисти, розподілені по філогенетичному дереву дуже «плямисто»: ймовірно, в деяких групах ці органи виникали незалежно, а в багатьох — втрачалися. Статоцисти є у (деяких або всіх) представників таких типів:

• Кнідарії (тільки на стадії медузи):

• Реброплави (статоцист — головний складник їх аборального органу),
• Плоскі черви (ряди Catenulida і Seriata), втім, їх статоцисти не мають чутливих війок;
• Ацеломорфи,
• Немертини (деякі дрібні види ряду Hoplonemertea),
• Кільчасті черви (деякі поліхети, а також олігохета Grania),
• Брахіоподи (деякі),
• Молюски:

• Членистоногі — багато представників класу Malacostraca підтипу Ракоподібні (наприклад, річковий рак відомий тим, що спеціально вводить піщинки-статоліти у статоцисти після кожного линяння),
• Голкошкірі — у деяких голотурій (ряд Apodida); зазвичай статоцистами називають і сферидії морських їжаків, що навряд чи гомологічні статоцистам голотурій;
• Ксенотурбелліди (статоцист — єдиний чітко оформлений орган цих тварин),
• Хордові (у личинок асцидій).

У хребетних ті ж функції виконує вестибулярний апарат, у складі якого є, серед іншого, й отолітовий апарат.

Примітки

1. Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. з джерела 23 вересня 2012.
2. Павловский Е.Н., Лепнева С.Г. Десятиногие раки (Decapoda) // Очерки из жизни пресноводных животных. — Ленинград : Советская наука, 1948.

Джерела

• Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. з джерела 23 вересня 2012.
• Statocyst Evolution [ 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Рівноваги органи^{[недоступне посилання з липня 2019]} у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• Статорецепторы^{[недоступне посилання з липня 2019]} у Великій радянській енциклопедії (рос.)

Посилання

• Висячий статоцист медузи з класу Hydrozoa [ 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
• на сайті Davidson College.