Соната для фортепіано №30 Л. ван Бетховена мі мажор, op. 109 Написана в 1820 році і присвячена Максиміліані Брентано.
| Соната для фортепіано № 30 | |
|---|---|
| Композитор | Людвіг ван Бетховен |
| Створено | 1820 |
| Видано | 1821 |
| Тональність | Мі мажор |
| Інструментування | фортепіано |
| | |
| Соната для фортепіано № 30 у Вікісховищі |
Складається з 3-х частин:
- Vivace ma non troppo — Adagio expressivo
- Prestissimo
- Andante, molto cantabile con expressivo.
Ця соната належить до сонат Бетховена типу фантазії, що відрізняються вільнішим трактуванням музичної форми. Перша частина - один з небагатьох прикладів у творчості Бетховена, де головна і побічна партія написані в різних темпах (Vivace ma non troppo та Adagio expressivo). Друга частина, написана також в формі сонатного алерго - енергйна, рішуча і лаконічна. Третя частина являє собою тему з варіаціями.
Джерела і посилання ред.
- Л. Бетховен. Сонаты для фортепиано. В 4-х томах. М. 1964. (з примітками А. Гольденвейзера)
- Ноти на IMSLP [ 5 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026