Соловей Олена Яківна Олена Яківна Соловей нар 24 лютого 1947 Нойштреліц Радянська зона Німеччини радянська російська і а

Олена Яківна Соловей (нар. 24 лютого 1947, Нойштреліц, Радянська зона Німеччини) — радянська, російська і американська актриса кіно і театру. Лауреат Канського кінофестивалю 1981 року в номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» у фільмі «Факт» (1980). Заслужена артистка РРФСР (1981}. Народна артистка РРФСР (1990).

Олена Яківна Соловей
Елена Яковлевна Соловей
Дата народження	24 лютого 1947(1947-02-24) (76 років)
Місце народження	Нойштреліц, Радянська зона Німеччини
Громадянство	СРСР— США
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	актриса
Нагороди
IMDb	ID 0813503
Соловей Олена Яківна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соловей.

Життєпис Редагувати

Народилася 1947 року в місті Нойштреліц, в родині військовослужбовця. Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії у 1970 році (майстерня Бориса Бабочкіна). З 1971 року — актриса кіностудії «Ленфільм». З 1983 року — актриса Академічного театру ім. Ленсовета (Ленінград).

Зовнішні зображення
	Олена Соловей у фільмі «Раба кохання» (1975)

Дебютувала у кіно в 1967 році в короткометражному фільмі Рустама Хамдамова та Інеси Кисельової «В горах моє серце». Зіграла близько сімдесяти ролей у фільмах і телесеріалах. Найбільшу популярність і визнання актрисі принесли головні ролі у фільмах режисера Микити Михалкова. Працювала над дубляжем іноземних фільмів. Втілила на екрані жіночність, граціозність і чарівність. Одна з провідних і найпопулярніших актрис радянського екрану 70-х—80-х років.

З 1991 року проживає у США.

Вибіркова фільмографія Редагувати

«Король-олень» (1969, Клариче)
«Сім наречених єфрейтора Збруєва» (1970, Римма, четверта наречена)
«Драма зі старовинного життя» (1971, Люба, кріпосна актриса)
«Несподівані радощі» (1972—1974, Віра Миколаївна)
«Діти Ванюшина» (1973, Леночка, племінниця Ванюшина)
«Під кам'яним небом» (1974)
«Раба любові» (1975, Ольга Вознесенська)
«Щоденник директора школи» (1975, Тетяна Георгіївна, вчителька англійської мови)
«Незакінчена п'єса для механічного піаніно» (1977, Софія Єгорівна Войніцева)
«Смішні люди!» (1977, дружина чиновника-хабарника)
«Відкрита книга» (1977, Глафіра Сергіївна, дружина Дмитра Львова)
«Кілька днів з життя Обломова» (1979, Ольга)
«Дружина пішла» (1979, Віра Клюєва, дружина «Чаніти»)
«Клуб самогубців, або Пригоди титулованої особи» (1979, леді Венделер)
«Світло у вікні» (1980, Наташа)
«Вам і не снилося…» (1980, Тетяна Миколаївна, вчителька літератури)
«Факт» (1980, Она, сестра Текле. Ґран-прі Канського кінофестивалю 1981 року в номінації «Найкраща жіноча роль другого плану»)
«Всім — спасибі!» (1981, Женя)
«Скажені гроші» (1981, Надія Антонівна Чебоксарова)
«Сільська історія» (1981, Дар'я Василівна Селіванова)
«Шукайте жінку» (1982, мадам Клара Роше)
«Обрив» (1983, Поліна Карпівна Крицька)
«Поки не випав сніг...» (1984, т/ф, Ніна)
«Без сім'ї» (1984, місіс Мілліган)
«Блондинка за рогом» (1984, Регіна)
«Напередодні» (1985, т/ф)
«Софія Ковалевська» (1985, Ганна Корвін-Круковська (Жаклар)
«Самотня жінка бажає познайомитись» (1986, Герра Микитівна)
«Життя Клима Самгіна» (1986, Віра Петрівна Самгіна, мати Клима)
«Одного разу збрехавши» (1987, дружина Олександра)
«Друг» (1987)
«Донечка» (1987, Ольга Макарівна Іпатова)
«Срібні струни» (1987, Софія Михайлівна Андрєєва)
«Артистка з Грибова» (1988, Інна)
«Сороковий день» (1988, Наташа)
«Хранителі» (1991, телеспектакль, Ґаладріель)
«П. М. Ж.» (2000, серіал, Надія)
«Господарі ночі» (We Own The Night) (2007, США)
«Клан Сопрано» (1999—2007, серіал США)
«Фатальна пристрасть» (2013) та ін.

Посилання Редагувати

Література Редагувати

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.400;
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.708;
Раззаков Ф. Популярная Энциклопедия звезд. М., 2000. — С.533-537;
Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.117-118.

Це незавершена стаття про акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.