Соколі́вка — село в Україні, в Жашківській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Конела (притока Гірського Тікичу) за 25 км на південь від міста Жашків та за 4,5 км від автошляху М05. Населення становить 1 290 осіб.
село Соколівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Громада | Жашківська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA71060090220018908 |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Перша згадка | 1540 (484 роки) |
Населення | 1290 |
Поштовий індекс | 19253 |
Телефонний код | +380 4747 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°01′45″ пн. ш. 30°07′38″ сх. д. / 49.02917° пн. ш. 30.12722° сх. д.Координати: 49°01′45″ пн. ш. 30°07′38″ сх. д. / 49.02917° пн. ш. 30.12722° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 210 м |
Водойми | р. Конела |
Відстань до обласного центру | 146,1 (фізична) км |
Найближча залізнична станція | Жашків |
Відстань до залізничної станції | 25 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 19253, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Соколівка |
Сільський голова | Міщенко Олександр Володимирович |
Карта | |
Соколівка | |
Соколівка | |
Мапа | |
Соколівка у Вікісховищі |
Історія
Заснування
За переказами, село засновано сотником Соколом, який деякий час керував загоном козаків, що охороняли маєтки польського магната. Після того як сотник відмовився брати участь у каральних акціях проти кріпаків, які бунтували, над ним нависла загроза жорсткої розправи. Селяни збунтувалися, визволили Сокола з-під арешту і він очолив повстання. Повстанці палили панські маєтки, але зазнали поразки, і тоді найактивніші на чолі із сотником Соколом, не чекаючи покарань, щоб зберегти своє життя та життя своїх близьких, вирушили на північ у литовські землі. Їхали непротореними шляхами, манівцями, ярами, поки не знайшли місце, де нині сучасне село, яке через кілька років і назвали на честь свого ватажка. Перше поселення одного спекотного літа знищила пожежа і довелося перебиратися на нове місце — над великою долиною, дно якої нині покрили води Соколівського ставу. Тепер хати будували на березі річки поодаль одну від другої, щоб вже при пожежі могла згоріти лише одна-дві хати. Але, як пізніш виявилось, ці землі належали литовському магнатові. Згодом він поцікавиться хто поселився на його землі. З купчого документу, датованого 1540 роком, випливає, що троє сіл — Соколівка, Вороне, Іваньки — переходять у користування від одного землевласника до іншого. Це найранніша документальна згадка про поселення Соколове.
Село розташоване на перетині стародавніх шляхів. Через ці місця проходив прадавній шлях з Києва до Дунаю. Ним водили на Візантію свої бойові дружини київські князі. Тут перетинався соляний шлях з Києва до Карпат. Пізніше проходив шлях, що вів на лівий берег Дніпра, та Чорний шлях, яким кілька століть робили набіги на Україну орди татар і турків. Пізніше із сторони Монастирища на Умань проходив Чумацький шлях. В період визвольних війн та селянських повстань це був Уманський шлях, яким ходили із своїми полками Криштоф Косинський та Северин Наливайко.
18 — 19 століття
Жителі села брали активну участь у народно-визвольному антифеодальному повстанні 1768 року. З архівних даних відомо, що в Соколівці у 1768 році об'єдналися повстанські загони Залізняка з козаками Уманського надвірного полку під керівництвом сотника Івана Ґонти. Звідсіль після перегрупування гайдамаки вирушили на штурм Уманської фортеці.
9 жовтня 1784 року поміщиком С.-Щ. Потоцьким на честь біблійного свята апостола Івана Богослова був закладений перший камінь у підмурок будівництва цегляної церкви. Будувалась вона замість дерев'яної, що ненароком згоріла на початку червня 1768 року, під час пограбування й пожежі єврейського містечка гайдамаками Залізняка. На той час містечко та село злились в одне ціле і вогонь легко перекинувся на церкву та будівлі селян.
У відомостях за 1795 рік значиться, що графові Потоцькому належало 1514 соколівських селян. До 1830 року село належало графу Олександрові Потоцькому, синові Станіслава-Щенсного Потоцького, а з 1838 року стало казенним і включено до військових поселень. Містечко Юстинград, яке нині об'єднане з Соколівкою, раніше було в складі Липовецького повіту, називалось Загайпіль і належало панові Петру Підгорському. Після переведення села Соколівка у військове відомство, євреї перебралися в Загайпіль, чим примножили число жителів цього раніше невеликого села.
За даними архіву, в 1900 року село Соколівка налічувало 517 дворів, в яких проживало 2484 жителі. У селі була одна православна церква, каплиця, церковно-приходська школа, водяний млин, три кузні, хлібний магазин. В Юстинграді налічувалося 379 дворів, в яких проживало 2994 жителі. У містечку було п'ять єврейських молитовних хат, школа грамоти, аптека, десять кузень, два постоялих двори. Головне заняття жителів було землеробство.
Село активно боролось за незалежність України. Зокрема уродженцем села є Генерал Армії УНР Гаврило Базильський.
Радянська окупація
У квітні 1927 року в селі створено артіль «Зірниця».
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках. Під час Голодомору 1932–1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 370 мешканців села.
468 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецька війни, 175 з них загинули, 133 нагороджені орденами й медалями. На їхню честь у селі споруджено два пам'ятники загиблим радянським воїнам та обеліск Слави на могилі воїнів-односельчан.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Радянська Україна», за яким було закріплено 3 711,4 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3 394,9 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжними галузями були — рибництво та городництво. Працювали млин, пилорама, майстерня з ремонту техніки.
Також на той час працювали середня школа, два клуби, дві бібліотеки з фондом 10 тисяч книг, радіовузол, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, аптека, ветеринарний пункт, поштове відділення, ощадна каса, шість магазинів, чайна-кафе.
З 1986 до 1988 року село було асфальтоване.
Україна
1995 року в село проведено газопровід.
Землі села обробляються і засіваються ПОП «Соколівка», селяни отримують орендну плату за використання їхніх земельних та майнових паїв.
На 1 січня 2006 року в селі налічувалось 607 дворів, в яких проживало 1207 осіб. У селі є православна церква, церква християн-баптистів, загальноосвітня школа I–III ступенів, будинок культури, медична амбулаторія, аптека, ощадбанк, млин, олійня, крупорушка, шість магазинів, два кафе-бари, ковбасний цех. У 2002 році розпочато будівництво нової церкви, відкриття якої відбулося 30 вересня 2012 року.
1 червня 2012 рішенням Соколівської сільської ради центральній площі села присвоєно ім'я генерала Армії УНР Гаврила Базильського.
29 липня 2012 року у селі Соколівка за сприяння благодійної ініціативи «Героїка», відбулось урочисте відкриття пам'ятного знаку воїнам Армії УНР роботи Олега Собченка. Пам'ятник відтворює форму ордену «Хрест Симона Петлюри» — військової нагороди Армії УНР.
Восени 2016 року по селі проведений питний водопровід із артезіанської свердловини.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1263 | 97.91% |
російська | 22 | 1.70% |
румунська | 2 | 0.15% |
білоруська | 1 | 0.08% |
болгарська | 1 | 0.08% |
інші/не вказали | 1 | 0.08% |
Усього | 1290 | 100% |
Відомі люди
- Базильський Гаврило Макарович — генерал-хорунжий Армії УНР;
- Крамар Микола Федорович — журналіст;
- Левченко Василь Дмитрович — український журналіст;
- Ходаківський Володимир Володимирович (1999—2022) — старший солдат полку «Азов», учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Галерея
- Вулиця Вишнева
- Сільрада
- Школа
- Будинок культури
- Амбулаторія
- Церква
- Ставок на річці Конела
- Обеліск Слави
- Пам'ятний знак жертвам Голодомору
- Пам'ятник воїнам армії УНР
Примітки
- Погода в Україні
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Село Соколівка — Міста і села України. Черкащина. 2009.
- . Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 9 червня 2013.
- На Черкащині назвали площу на честь генерал-хорунжого Армії УНР
- На Жашківщині відкрили пам'ятний знак воїнам армії УНР. Провінція. 01.08.2012.
- Соколівчани раді, що їхній земляк — генерал-хорунжий Армії УНР.[недоступне посилання з липня 2019]Прес-центр. 09.08.2012.
Посилання
- Соколівка — відео про село та зйомки з висоти квадрокоптером
- Видавничий Дім «Хто є хто»[недоступне посилання з травня 2019]
Джерела
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sokoli vka selo v Ukrayini v Zhashkivskij miskij gromadi Umanskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti Roztashovane na oboh beregah richki Konela pritoka Girskogo Tikichu za 25 km na pivden vid mista Zhashkiv ta za 4 5 km vid avtoshlyahu M05 Naselennya stanovit 1 290 osib selo SokolivkaKrayina UkrayinaOblast Cherkaska oblastRajon Umanskij rajonGromada Zhashkivska miska gromadaKod KATOTTG UA71060090220018908Oblikova kartka gska2 rada gov ua Osnovni daniPersha zgadka 1540 484 roki Naselennya 1290Poshtovij indeks 19253Telefonnij kod 380 4747Geografichni daniGeografichni koordinati 49 01 45 pn sh 30 07 38 sh d 49 02917 pn sh 30 12722 sh d 49 02917 30 12722 Koordinati 49 01 45 pn sh 30 07 38 sh d 49 02917 pn sh 30 12722 sh d 49 02917 30 12722Serednya visota nad rivnem morya 210 mVodojmi r KonelaVidstan do oblasnogo centru 146 1 fizichna kmNajblizhcha zaliznichna stanciya ZhashkivVidstan do zaliznichnoyi stanciyi 25 kmMisceva vladaAdresa radi 19253 Cherkaska obl Umanskij r n s SokolivkaSilskij golova Mishenko Oleksandr VolodimirovichKartaSokolivkaSokolivkaMapa Sokolivka u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sokolivka IstoriyaZasnuvannya Za perekazami selo zasnovano sotnikom Sokolom yakij deyakij chas keruvav zagonom kozakiv sho ohoronyali mayetki polskogo magnata Pislya togo yak sotnik vidmovivsya brati uchast u karalnih akciyah proti kripakiv yaki buntuvali nad nim navisla zagroza zhorstkoyi rozpravi Selyani zbuntuvalisya vizvolili Sokola z pid areshtu i vin ocholiv povstannya Povstanci palili panski mayetki ale zaznali porazki i todi najaktivnishi na choli iz sotnikom Sokolom ne chekayuchi pokaran shob zberegti svoye zhittya ta zhittya svoyih blizkih virushili na pivnich u litovski zemli Yihali neprotorenimi shlyahami manivcyami yarami poki ne znajshli misce de nini suchasne selo yake cherez kilka rokiv i nazvali na chest svogo vatazhka Pershe poselennya odnogo spekotnogo lita znishila pozhezha i dovelosya perebiratisya na nove misce nad velikoyu dolinoyu dno yakoyi nini pokrili vodi Sokolivskogo stavu Teper hati buduvali na berezi richki poodal odnu vid drugoyi shob vzhe pri pozhezhi mogla zgoriti lishe odna dvi hati Ale yak piznish viyavilos ci zemli nalezhali litovskomu magnatovi Zgodom vin pocikavitsya hto poselivsya na jogo zemli Z kupchogo dokumentu datovanogo 1540 rokom viplivaye sho troye sil Sokolivka Vorone Ivanki perehodyat u koristuvannya vid odnogo zemlevlasnika do inshogo Ce najrannisha dokumentalna zgadka pro poselennya Sokolove Selo roztashovane na peretini starodavnih shlyahiv Cherez ci miscya prohodiv pradavnij shlyah z Kiyeva do Dunayu Nim vodili na Vizantiyu svoyi bojovi druzhini kiyivski knyazi Tut peretinavsya solyanij shlyah z Kiyeva do Karpat Piznishe prohodiv shlyah sho viv na livij bereg Dnipra ta Chornij shlyah yakim kilka stolit robili nabigi na Ukrayinu ordi tatar i turkiv Piznishe iz storoni Monastirisha na Uman prohodiv Chumackij shlyah V period vizvolnih vijn ta selyanskih povstan ce buv Umanskij shlyah yakim hodili iz svoyimi polkami Krishtof Kosinskij ta Severin Nalivajko 18 19 stolittya Zhiteli sela brali aktivnu uchast u narodno vizvolnomu antifeodalnomu povstanni 1768 roku Z arhivnih danih vidomo sho v Sokolivci u 1768 roci ob yednalisya povstanski zagoni Zaliznyaka z kozakami Umanskogo nadvirnogo polku pid kerivnictvom sotnika Ivana Gonti Zvidsil pislya peregrupuvannya gajdamaki virushili na shturm Umanskoyi forteci 9 zhovtnya 1784 roku pomishikom S Sh Potockim na chest biblijnogo svyata apostola Ivana Bogoslova buv zakladenij pershij kamin u pidmurok budivnictva ceglyanoyi cerkvi Buduvalas vona zamist derev yanoyi sho nenarokom zgorila na pochatku chervnya 1768 roku pid chas pograbuvannya j pozhezhi yevrejskogo mistechka gajdamakami Zaliznyaka Na toj chas mistechko ta selo zlilis v odne cile i vogon legko perekinuvsya na cerkvu ta budivli selyan U vidomostyah za 1795 rik znachitsya sho grafovi Potockomu nalezhalo 1514 sokolivskih selyan Do 1830 roku selo nalezhalo grafu Oleksandrovi Potockomu sinovi Stanislava Shensnogo Potockogo a z 1838 roku stalo kazennim i vklyucheno do vijskovih poselen Mistechko Yustingrad yake nini ob yednane z Sokolivkoyu ranishe bulo v skladi Lipoveckogo povitu nazivalos Zagajpil i nalezhalo panovi Petru Pidgorskomu Pislya perevedennya sela Sokolivka u vijskove vidomstvo yevreyi perebralisya v Zagajpil chim primnozhili chislo zhiteliv cogo ranishe nevelikogo sela Za danimi arhivu v 1900 roku selo Sokolivka nalichuvalo 517 dvoriv v yakih prozhivalo 2484 zhiteli U seli bula odna pravoslavna cerkva kaplicya cerkovno prihodska shkola vodyanij mlin tri kuzni hlibnij magazin V Yustingradi nalichuvalosya 379 dvoriv v yakih prozhivalo 2994 zhiteli U mistechku bulo p yat yevrejskih molitovnih hat shkola gramoti apteka desyat kuzen dva postoyalih dvori Golovne zanyattya zhiteliv bulo zemlerobstvo UNR Selo aktivno borolos za nezalezhnist Ukrayini Zokrema urodzhencem sela ye General Armiyi UNR Gavrilo Bazilskij Radyanska okupaciya U kvitni 1927 roku v seli stvoreno artil Zirnicya Selo postrazhdalo vnaslidok genocidu ukrayinskogo narodu provedenogo okupacijnim uryadom SSSR 1932 1933 ta 1946 1947 rokah Pid chas Golodomoru 1932 1933 rokiv tilki za oficijnimi danimi vid golodu pomerlo 370 meshkanciv sela 468 meshkanciv sela brali uchast u boyah radyansko nimecka vijni 175 z nih zaginuli 133 nagorodzheni ordenami j medalyami Na yihnyu chest u seli sporudzheno dva pam yatniki zagiblim radyanskim voyinam ta obelisk Slavi na mogili voyiniv odnoselchan Stanom na pochatok 70 h rokiv HH stolittya v seli rozmishuvalas centralna sadiba kolgospu Radyanska Ukrayina za yakim bulo zakripleno 3 711 4 ga silskogospodarskih ugid v tomu chisli 3 394 9 ga ornoyi zemli V gospodarstvi viroshuvali zernovi i tehnichni kulturi bulo rozvinute m yaso molochne tvarinnictvo Dopomizhnimi galuzyami buli ribnictvo ta gorodnictvo Pracyuvali mlin pilorama majsternya z remontu tehniki Takozh na toj chas pracyuvali serednya shkola dva klubi dvi biblioteki z fondom 10 tisyach knig radiovuzol feldshersko akusherskij punkt dityachi yasla apteka veterinarnij punkt poshtove viddilennya oshadna kasa shist magaziniv chajna kafe Z 1986 do 1988 roku selo bulo asfaltovane Ukrayina 1995 roku v selo provedeno gazoprovid Zemli sela obroblyayutsya i zasivayutsya POP Sokolivka selyani otrimuyut orendnu platu za vikoristannya yihnih zemelnih ta majnovih payiv Na 1 sichnya 2006 roku v seli nalichuvalos 607 dvoriv v yakih prozhivalo 1207 osib U seli ye pravoslavna cerkva cerkva hristiyan baptistiv zagalnoosvitnya shkola I III stupeniv budinok kulturi medichna ambulatoriya apteka oshadbank mlin olijnya kruporushka shist magaziniv dva kafe bari kovbasnij ceh U 2002 roci rozpochato budivnictvo novoyi cerkvi vidkrittya yakoyi vidbulosya 30 veresnya 2012 roku 1 chervnya 2012 rishennyam Sokolivskoyi silskoyi radi centralnij ploshi sela prisvoyeno im ya generala Armiyi UNR Gavrila Bazilskogo 29 lipnya 2012 roku u seli Sokolivka za spriyannya blagodijnoyi iniciativi Geroyika vidbulos urochiste vidkrittya pam yatnogo znaku voyinam Armiyi UNR roboti Olega Sobchenka Pam yatnik vidtvoryuye formu ordenu Hrest Simona Petlyuri vijskovoyi nagorodi Armiyi UNR Voseni 2016 roku po seli provedenij pitnij vodoprovid iz artezianskoyi sverdlovini NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotokukrayinska 1263 97 91 rosijska 22 1 70 rumunska 2 0 15 biloruska 1 0 08 bolgarska 1 0 08 inshi ne vkazali 1 0 08 Usogo 1290 100 Vidomi lyudiBazilskij Gavrilo Makarovich general horunzhij Armiyi UNR Kramar Mikola Fedorovich zhurnalist Levchenko Vasil Dmitrovich ukrayinskij zhurnalist Hodakivskij Volodimir Volodimirovich 1999 2022 starshij soldat polku Azov uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni yakij zaginuv pid chas rosijskogo vtorgnennya v Ukrayinu GalereyaVulicya Vishneva Silrada Shkola Budinok kulturi Ambulatoriya Cerkva Stavok na richci Konela Obelisk Slavi Pam yatnij znak zhertvam Golodomoru Pam yatnik voyinam armiyi UNRPrimitkiPogoda v Ukrayini maps vlasenko net ros Selo Sokolivka Mista i sela Ukrayini Cherkashina 2009 Arhiv originalu za 23 bereznya 2014 Procitovano 9 chervnya 2013 Na Cherkashini nazvali ploshu na chest general horunzhogo Armiyi UNR Na Zhashkivshini vidkrili pam yatnij znak voyinam armiyi UNR Provinciya 01 08 2012 Sokolivchani radi sho yihnij zemlyak general horunzhij Armiyi UNR nedostupne posilannya z lipnya 2019 Pres centr 09 08 2012 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihPosilannyaSokolivka video pro selo ta zjomki z visoti kvadrokopterom Vidavnichij Dim Hto ye hto nedostupne posilannya z travnya 2019 DzherelaSokolivka u sestrinskih VikiproyektahPortal Cherkashina Temi u Vikidzherelah Sokolivka u Vikishovishi LiteraturaIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Ce nezavershena stattya pro Cherkasku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi