Кіра Петрівна Смирнова (5 травня 1922, Калуга — 4 січня 1996, Москва) — радянська і російська артистка (естради), пародистка, виконавиця ліричних пісень і романсів, актриса. Заслужена артистка Російської Федерації (1995).
Кіра Смирнова | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Смирнова Кіра Петрівна | |||
Народилася | 5 травня 1922 Калуга, РРФСР | |||
Померла | 4 січня 1996 (73 роки) Москва, Росія | |||
Поховання | (Міусський цвинтар) | |||
Національність | російська | |||
Громадянство | ![]() ![]() | |||
Діяльність | актриса, (пародист), співачка, (піаністка), гітарист | |||
Роки діяльності | 1941–1994 | |||
Чоловік | Борис Заходер (1945-1966) | |||
IMDb | ID 0807073 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Біографія
Кіра Смирнова народилася 5 травня 1922 в Калуге.
Виросла в музичному середовищі, рано навчилася грати на гітарі та фортепіано. Після переїзду в Москву закінчила школу (червень 1941) і поступила на завод, що випускав (гранати). Брала участь в заводській (самодіяльності), де її помітив режисер М. Альтшуль. Він запросив Смирнову в керований ним фронтовий театр, в якому вона виступала в роки (Великої Вітчизняної війни) — грала в скетчах, танцювала, співала сатиричні куплети і ліричні пісні, виконувала пародії. Після війни працювала коректором у газеті («Московский комсомолец»).
З початку 1950-х років виступала з пародіями (більшість були написані її чоловіком — дитячим поетом і перекладачем Борисом Заходером). За пародійний номер «У попа була собака» (на (Клавдію Шульженко), (Олександра Вертинського), (Рашида Бейбутова) і Людмилу Лядову) отримала премію на першій Театральній весни (1956). Почавши з імітації конкретних артистів, Смирнова перейшла до сатиричного показу всіляких штампів, награвання, вульгарності, вульгарності в мистецтві. Її огляд кінця 1950-х років «За театрам і концертним залам» було включено в програму Московського мюзик-холу «Коли запалюються зірки» (1960).
Чудова акторська техніка, від природи поставлений голос, тонкий смак і музикальність допомагали актрисі створювати гострі, гротескові «портрети» висміюваних явищ, доводячи їх до карикатури (наприклад, кіноактор, зіграв паличку Коха в фільмі «Життя мікроба», але претендує на роль "зірки ").
На початку 1960-х років Смирнова змінює амплуа і починає виконувати ліричні пісні та міські романси. Однією з-перше не-пародійних програм була: «Кіра Смирнова співає пісні (Новели Матвєєвої)» (1964) — поетеси і барда, яку артистка фактично відкрила для широкої публіки.
У 1962 році гастролювала в Парижі з Московським мюзик-холом, а потім в 1964 році на запрошення директора паризької («Олімпії»), Бруно Кокатрікса виступала там з сольним відділенням.
Протягом 1990-х років неодноразово брала участь у передачі Едуарда Успенського «У нашу гавань заходили кораблі» на (Радіо Росії).
Померла на 4 січня 1996 на 74-му році життя в Москві.
Похована на (Міуському кладовищі).
Фільмографія
Ролі в кіно
- 1967 — (Арена)
- 1972 — (Стоянка поїзда — дві хвилини) — Глафіра Миронівна
- 1978 — (Йшов собака по роялю) — Маланья
Озвучування мультфільмів
- 1965 — Ні богу, ні чорту — Бог
- 1966 — Про злу мачуху — друга бабуся
- 1979 — Чарівне кільце — Маремьяна
- 1986 — Архангельські новели — Перепеліха
- 1988 — (Сміх і горе у Біла моря) — Маремьяна / Перепеліха
- 1993 — (Фантазери з села Угори) — (Баба-Яга)
Дискографія
- Театр «Кругозір». У всіх ролях — Кіра Смирнова [спектакль «Діапазони пародії» (пародії на неназваних солістку (Великого театру) і виконавицю російських народних пісень (можливо, (Лідію Русланову)), (Володимира Канделакі) і (Іму Сумак))]. — Журнал «Кругозір», 1964, № 4, с. 3 стор. Обкладинки, 9 звукова стор.
- Пісні Новели Матвєєвої: Кисть художника; Ах, як довго; Жив кораблик; Бачиш, зеленим оксамитом; З валізою; Дощ, дощ осінній; Швидше наповнимо; Раз веселі цигани; У тиші весняної; Біля річковий хвилі; Дівчина з гітарою була; Ой, Міссурі; Набігають хвилі сині; У закатних хмарах. — Фірма грамзапису «Мелодія», 1964.
- Зайка-листоноша: музична казка (роль Сороки). — Фірма грамзапису («Мелодія»), 1979.
- «Подія в країні Мульти-Пульти» (музична казка Аркадія Хайта) (роль Шапокляк). — Фірма грамзапису «Мелодія», 1981.
- В нашу гавань заходили кораблі (пісні міських дворів і околиць): Журавлі над Колимою, Коли в море горить бірюза, Ця гай, Трошка (з Григорієм Гладковим), Я йду по не нашої землі, Є в Болівії маленький будинок, Чуйський тракт (з Григорієм Гладковим), Маруся отруїлася, Дружина алкоголіка, Пролетарочка, Вам ніколи не забути мене, Дівчина з Нагасакі, Сестричка, Бублики (з (Зіновієм Гердтом)), Дівчина з маленької таверни. — М., 1995.
- Гра в класиків (пісні на вірші Андрія Усачова). — 2003.
Твори
- Про жанрі музичної пародії // Майстри мистецтва радять. — М., 1964.
Примітки
- Указ № 1325 от 28.12.1995
- Энциклопедия «Эстрада в России» (стр. 618)
- . Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 25 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 25 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2020.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2020.
Література
- Линецкая М. Від пародії до ліричної пісні // Радянська естрада і цирк. — 1963. — № 5. — С. 6-7.
- Кузнєцова О. А. Смирнова Кіра Петрівна // Естрада Росії. XX століття: Лексикон / М-во культури Російської Федерації. Держ. інститут мистецтвознавства. — М .: РОССПЕН, 2000. — С. 554.
Посилання
- Записи Кіри Смирнової [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет