Юрій Іва́нович Смирний (1 липня 1938, Запоріжжя — 5 серпня 2012,Київ) — учасник руху шістдесятництва,український мистецтвознавець, критик, релігієзнавець, дописувач газети «Наша віра», , Образотворче мистецтво та ін.
| Смирний Юрій Іванович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 1 липня 1938 Запоріжжя |
| Помер | 5 серпня 2012 (74 роки) Київ |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | мистецтвознавець |
| Відомий завдяки | учасник руху шістдесятництва |
| Alma mater | Національний університет «Запорізька політехніка» |
Життєпис Редагувати
Народився 1липня 1938 у Запоріжжі. Закінчив Запорізький політехнічний університет , отримав диплом інженера. Мешкав у Києві, захопився гуманітарними дослідженнями, говорив і писав українською мовою, відстоював ідею вільної України, вільного мистецтва. Був тричі одружений, мав трьох дітей.
З 1966—1969 рр. керував історико- мистецьким клубом молоді, який згодом «компетентними» органами розглядався як клуб, що провадить націоналістичну діяльність, через те став неугодним владі і припинив своє існування.Щоб легалізувати свою діяльність, Юрій вдався до нечуваної хитрощі. Назвав клуб іменем Петра Запорожця(1873–1905), визнаного партократією революціонера, чиїм іменем було названо вулицю в Києві. Насправді ж Юрій мав на увазі його тезку, адже був послідовником українського просвітника Петра Запорожця (1895–1963) – діяча Сірожупанної дивізії УНР, який емігрував до Америки. Проте цей жарт з КДБ не вдався. Попри всі заборони, Смирний мав широке коло спілкування. Підтримував невизнаних на той час митців опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва — андеграунду : письменника Леоніда Нефедьєва, художників Миколу Трегуба і Вудона Баклицького та багато інших. От як згадує про Ю.Смирного Олена Голуб, автор книги "Свято непокори та будні андеграунду":
Досліджував український іконопис, малярство княжих часів, знаходив несподівані порівняння з мистецтвом авангарду та ін.
Мав вплив на подальший розвиток української культури, про що зазначив відомий громадський діяч, видавець Леонід Фінберг , який назвав Ю. Смирного своїм учителем
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 28 квітня 2007. Процитовано 10 квітня 2020.
- Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду. Київ, Видавничий Дім «Антиквар», 2017, ст. 58-63. ISBN 978-617-7285-11-2
- Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду [1] [ 25 березня 2020 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 10 квітня 2020.
Джерела Редагувати
- Юрій Смирний. Алімпій плюс Пікассо - що це? (Іконісторіософські міркування, викликані деякими пластико-генеалогічними увагами) Народознавчі зошити. № 2 (110),ст.357. 2013 ISSN 1028-5091 [ 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
- Юрій Смирний. Андрій Рубльов та Данило Чорний були родом з України [ 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.]