Васи́ль Ла́врович Симано́вський (12.04.1871, Полтава, Полтавська губернія — кінець 1918, Кобеляки) — підполковник Російської імператорської армії (з 1917 року — полковник), учасник Першої світової війни і Білого руху на Півдні Росії та в Україні, один з найближчих соратників Лавра Корнілова, першопохідник, командир одного з перших загонів Добровольчої армії — Загону полковника Симановського. Вбитий наприкінці 1918 року в містечку Кобеляки Полтавської губернії бандитами.
| Василь Лаврович Симановський | |
|---|---|
| Василь Лаврович Симановський | |
| Народження | невідомо Полтава, Полтавська губернія |
| Смерть | кінець 1918 Кобеляки, Полтавська губернія |
| Країна | Російська імперія |
| Приналежність | Російська імперія Білий рух |
| Рід військ | Піхота |
| Роки служби | ? — 1918 |
| Звання | полковник |
| Командування | 467-й піхотний Кинбурнський полк; Загін полковника Симановского |
| Війни / битви | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії |
| Відносини | один з найближчих соратників Лавра Корнілова |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Відомостей про життя Василя Симановського до Першої світової війни вкрай мало. Народився у Полтаві, є також версія, що він народився у містечку Кобеляки Полтавської губернії в другій половині 19 ст. Юнаком пішов на військову службу.
Учасник Першої світової віни Редагувати
Наприкінці війни Симановський мав чин підполковника та командував 467-м Кінбурнським полком 117-ї піхотної дивізії. Після серпня 1917 року отримав чин полковника. 10 серпня 1917 року за бойові заслуги був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеню.
Учасник Білого руху Редагувати
Після жовтня 1917 року залишив фронт та перебрався на Дон до міст формування Добровольчої армії. У грудні 1917 року сформував з добровольців офіцерський загін Загін полковника Симановського), який чисельністю доходив до батальйону, у складі чотирьох рот. Чільником свого загону брав участь у боях при відході частин Добровольчої армії під керівництвом полковника Кутепова від Таганрогу до Ростова-на-Дону. Після реорганізації Добровольчої армії 11-12 лютого 1918 року в станиці Ольгинській загін Симановського увійшов до складу Корніловського ударного полку. У Першому кубанському поході Симановський командував батальйоном цього полку. Після загибелі при штурмі Катеринодару 13 квітня 1918 року Лавра Корнілова Симановський, який був одним з найближчих його соратників, залишив Добровольчу армію та повернувся до рідної Полтавської губернії.
Наприкінці 1918 року Симановського вбили бандити на вулиці містечка Кобеляк.
Спогади про Симановського Редагувати
Учасник Білого руху Роман Гуль написав про Симановського такі рядки:
Примітки Редагувати
- Русская армия в Великой войне: Картотека проекта. www.grwar.ru. Процитовано 7 листопада 2021.
- Симановський Василь Лаврович.— Особистості. История Полтавы (Сайт Бориса Тристанова).
- Особистості. Симановський Василь Лаврович[недоступне посилання]
- Симановський Василь Лаврович. — Особистості // Історія Полтави (сайт Бориса Тристанова). (рос.)
- Гуль Р. Я унес Россию. Апология русской эмиграции. Т.1. Россия в Германии. — Нью-Йорк, 1981. — С.17.