Урусевський Сергій Павлович (23 грудня 1908, Санкт-Петербург — 12 листопада 1974, Москва) — радянський і російський кінооператор, художник, сценарист, кінорежисер. (Заслужений діяч мистецтв Росії) (1951). Лауреат Сталінської премії I ступеня (1948, 1952).
Урусевський Сергій Павлович | |
---|---|
Дата народження | 10 (23) грудня 1908 |
Місце народження | Санкт-Петербург, Російська імперія |
Дата смерті | 12 листопада 1974 (65 років) |
Місце смерті | Москва, СРСР |
Поховання | (Введенське кладовище) |
Громадянство | ![]() ![]() ![]() |
Професія | кінорежисер, сценарист, оператор-постановник, кінооператор |
Членство | СК СРСР |
Нагороди | |
IMDb | ID 0882201 |
Біографія
Закінчив Ленінградський художньо-промисловий технікум (1929) та Інститут зображальних мистецтв (1935, майстерня В.Фаворського).
Дебютував в Україні фільмом «Як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1941).
У роки війни був оператором фронтовий групи Північного флоту, зокрема, брав участь у зйомках стрічки «Битва за нашу Радянську Україну» (1943).
На початку 50-х повернувся до живопису, не залишаючи операторську роботу. Зняв двадцять фільмів.
Працював з видатними радянськими режисерами, знімав фільми (М. С. Донського) ((«Сільська вчителька») (1947), («Алітет іде в гори») (1949), (В. I. Пудовкіна) («Повернення Василя Бортникова» (1953), («Кавалер Золотої Зірки» (1950), («Урок життя»), 1955), (Г. Н. Чухрая) ((«Сорок перший»), 1956), (М. К. Калатозова) ((«Летять журавлі») (1957; Для зйомок сцени загибелі Бориса С. Урусевський придумав і вперше сконструював кругові операторські рейки. Фільм отримав «Золоту пальмову гілку» на (Канському фестивалі).), («Ненадісланий лист») (1959, фільм брав участь в програмі Каннського кінофестивалю 1960 р.), («Я — Куба»), 1964) та ін.
Як режисер, зняв дві кінокартини: («Біг інохідця») (1968, також оператор; фільм по першій частині повісті (Чингіза Айтматова) ) i («Співай пісню, поете...») (1971; також головн. оператор і співавтор сцен. з (Г. Шпаликовим)), присвячений життю і творчості великого російського поета (Сергія Єсеніна).
Розробляв прийоми живописного трактування зображення, використовував зйомки ручною камерою, досягаючи ефекту співучасті глядача в тому, що відбувається на екрані (так звана суб'єктивна камера).
Персональні виставки живопису і графіки Урусевського з успіхом проходили в Москві (1976, 1984), Гавані (1976), Ленінграді (1977), Празі (1978), Софії (1979), Бухаресті (1979).
Похований у Москві на (Введенському кладовищі).
Фестивалі та премії
- 1948: Сталінська премія I ступеня («Сільська вчителька», 1947)
- 1952: Сталінська премія I ступеня («Кавалер Золотої Зірки», 1950)
- 1956: КФ молодих кінематографістів к/с «Мосфільм» — найкраща операторська робота («Сорок перший», 1956)
- 1958: МКФ в Мехіко — Диплом міжнародного огляду («Летять журавлі», 1957)
- 1958: (МКФ в Каннах) — Приз вищої технічної комісії Франції «За віртуозне володіння камерою» («Летять журавлі», 1957)
Примітки
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 4 квітня 2022.
- Урусевська Інга Сергіївна: «Поет кінематографа» (пам'яті батька) (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.
- Енциклопедія вітчизняного кіно: Сергій Урусевський[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з травня 2019]
Література
- Кинословарь: В 2-х т. Т.2. М., 1970. — С.712;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.438—439;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.778;
- Урусевський Е.С кинокамерой и за мольбертом. М., 2002.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет