Свято-Іоано-Золотоустівський чоловічий монастир — монастир Львівсько-Сокальської єпархії Православно Церкви України, що знаходиться у м. Львові, на вулиці Лисенка 43. Є єдиним комплексом, у якому також діє Львівська Православна Богословська Академія.
| Храм Святого Іоана Золотоустого | |
| Розташування | Львів Україна вул. Лисенка 43 |
|---|---|
| Дати початку спорудження | 1877 |
| Дата завершення спорудження | 1888 |
Храм святителя Іоана Золотоустого у Львові є одночасно храмом Львівської православної богословської академії та Свято-Іоано-Золотоустівського монастиря.
Будівля ред.
Колишній костел Серця Ісусового у комплексі жіночого монастиря сестер францишканок Пресвятих Дарів — мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох.
Історія ред.
Монастир був збудований упродовж 1877—1888 рр. К. Ґреґором за проектом відомого львівського архітектора Ю. Захарієвича.
Скульптор Леонард Марконі виготовив алебастровий вівтар, були встановлені привезені з Мюнхена вітражі, розписано стіни. Поряд з центральним вівтарем було встановлено два бічні, прибудовано дві бічні каплиці. 29 вересня 1889 р. урочисте освячення храму здійснили апостольський нунцій у Відні Алоїзій Ґалімберті, львівський латинський архієпископ Северин Моравський, уніатський митрополит Сильвестр Сембратович і вірменський архієпископ Ісаак Ісакович.
Костел і монастир збудовані у вигляді чотирикутника. Дах костелу був покритий етернітом, монастир — черепицею. В Мюнхені, в майстерні з багатовіковими традиціями, виготовили вітражі з гармонійною гамою кольорів та елементами гутного скла, аналогів яким немає у Східній Європі. Храм з хресто-ребровим склепінням було розмальовано позолоченими фресками з елементами християнської символіки, переплетеними рослинним та геометричним орнаментами. Центром святині був «Євхаристійний трон», а також два бічні престоли. З лівого боку нави знаходився неоготичний престіл Матері Божої Пристанища Грішників, фундований графом А. Гауснером, а з правого — св. Йосифа, статую якого було привезено з Мюнхена. При костелі збудували дві бічні каплиці: з правого боку св. Франциска, з лівого — св. Йосафата. Підлога в храмі вимощена мармуром на кошти родини Гжицьких. Львівські майстри виготовили різьблені дерев'яні лави з елементами інкрустації.
Після Другої Святової війни ред.
Після закінчення Другої світової війни костел і приміщення монастиря були передані у розпорядження Міністерства охорони здоров'я — тут розмістили 7-ме відділення 1-ї інфекційної клінічної лікарні. Розписи храму були забілені, вівтар зник, але збереглися вітражі. Упродовж кількадесятлітнього використання приміщень не за призначенням храм зазнав суттєвих зовнішніх руйнувань — дах прогнив, стіни вкрив грибок.У 1991 р., згідно з рішенням Львівської обласної ради, костел і ліве крило монастиря були передані єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Наступного року відбулося освячення храму як семінарської церкви св. Іоана Золотоустого. У приміщеннях монастиря було розміщено навчальний корпус Львівської Духовної Семінарії. У березні 1993 р. Львівська Духовна Семінарія увійшла до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату. Сьогодні належить до Православної Церкви України
Обитель ред.
Священноархімандритом Свято-Іоано-Золотоустівського монастиря є Високопреосвященніший Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк).
17 травня 2011 року, згідно рішення Священного Синоду УПЦ КП (тепер ПЦУ) від 13 травня 2011 року, Високопреосвященним Митрополитом Львівським і Сокальським Димитрієм ієромонах Юліан (Гатала) (уродженець Городоцького району, с. Лівчиці) нині єпископ Коломийський і Косівський, був призначений намісником новозаснованого Свято-Іоанно-Золотоустівського чоловічого монастиря міста Львова.
Братія ред.
Серед числа братії свого часу був архімандрит Паїсій (Кухарчук), нині єпископ Житомирський і Овруцький. Зараз намісником монастиря є ігумен Кіпріан Лозинський.
Див. також ред.
Примітки ред.
- . lpba.org.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- . mylist.com.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- . lpba.org.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- . kolomija.com. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- . stgeorge.org.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 16 липня 2020.