Володимир Петрович Свиридов (до 1930 року — Филимон Петрович Свирид) (7 грудня 1897, село Козуличі Бобруйського повіту (Мінської губернії), тепер (Кіровського району) (Могильовської області), Білорусь — 3 травня 1963, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант. Депутат Верховної ради СРСР 3-го скликання.
Свиридов Володимир Петрович | |
---|---|
Народився | 7 грудня 1897 село Козуличі Бобруйського повіту (Мінської губернії), тепер (Кіровського району) (Могильовської області), Білорусь |
Помер | 3 травня 1963 (65 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
Поховання | Богословське кладовище |
Країна | Російська імперія (Російська СФРР) СРСР |
Національність | (білорус) |
Діяльність | військовослужбовець, політик |
Alma mater | (Військова академія імені М. В. Фрунзе) і (Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації) |
Заклад | (Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації) |
Учасник | Перша світова війна, німецько-радянська війна, (Польсько-радянська війна 1920) і (Громадянська війна в Росії) |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
Військове звання | генерал-лейтенант |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
|
Біографія
Народився в селянській родині. Закінчив Паневезьку вчительську семінарію.
З 1916 року служив у російській імператорській армії. Після закінчення в червні 1916 року короткострокового курсу Віленського військового училища в місті Полтаві отримав звання прапорщика. Наприкінці серпня 1916 року направлений в діючу армію на Західний фронт, де був призначений командиром взводу 219-го Котельницького полку 55-ї піхотної дивізії. З квітня до липня 1917 року навчався на артилерійських курсах при 55-й артилерійській бригаді. Після закінчення курсів отримав звання поручника, переведений в артилерію і призначений командиром взводу 3-ї батареї 55-ї артилерійської бригади.
У лютому 1918 року, після демобілізації з російської армії, вступив до Могильовського педагогічного інституту, закінчив перший курс.
У травні 1919 року мобілізований до Червоної армії. Учасник громадянської війни в Росії: командир взводу 33-го гаубичного дивізіону, командир взводу 17-го гаубичного дивізіону 17-ї Нижньогородської стрілецької дивізії. У складі дивізії воював з польськими військами під Молодечно та Мінськом, брав участь у поході на Варшаву та оборонних боях під Слуцьком. Восени 1920 року брав участь у ліквідації збройних формувань генерала Булак-Балаховича під Мозирем.
У вересні 1922 року закінчив Вищу артилерійську школу командного складу в місті Дитяче Село.
З 1922 до 1926 року служив командиром взводу повторної артилерійської школи артилерії, виконував обов'язки начальника курсу гарматних майстрів Вищої артилерійської школи командного складу. З жовтня 1926 року — командир батареї Московської артилерійської школи. Член ВКП(б) з 1926 року.
У травні 1930 року закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.
У травні 1930 — квітні 1931 року — начальник штабу 8-го артилерійського полку 8-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу. З квітня 1931 до лютого 1934 року — командир і комісар 16-го артилерійського полку 16-ї стрілецької дивізії Ленінградського військового округу. У лютому 1934 — червні 1936 року — начальник артилерії 1-го стрілецького корпусу в місті Новгороді. З червня 1936 року — начальник відділення бойової підготовки відділу артилерії Ленінградського військового округу.
Після закінчення в жовтні 1937 року першого курсу Академії Генерального штабу РСЧА переведений на викладацьку роботу та призначений старшим керівником кафедри тактики.
З грудня 1937 до січня 1939 року — начальник артилерії штабу Білоруського Особливого військового округу. З січня 1939 до квітня 1940 року — начальник артилерії штабу Середньоазіатського військового округу. З квітня 1940 року — начальник артилерії штабу Ленінградського військового округу. З червня 1941 року — начальник артилерії штабу Північного фронту. З жовтня до листопада 1941 року — начальник артилерії — заступник командувача Ленінградського фронту.
У листопаді 1941 — грудні 1943 року — командувач 55-ї армії Ленінградського фронту. У грудні 1943 — березні 1944 року — командувач 67-ї армії Ленінградського фронту. 4 березня 1944 року Володимир Свиридов був поранений і важко контужений. У березні 1944 — липні 1945 року — командувач 42-ї армії Ленінградського, 2-го та 3-го Прибалтійських фронтів.
У липні 1945 — листопаді 1947 року — заступник голови Союзної контрольної комісії в Угорщині. З листопада 1947 до січня 1948 року перебував у розпорядженні міністра Збройних сил СРСР.
У січні 1948 — квітні 1949 року — командувач Окремої механізованої армії.
У квітні 1949 — червні 1953 року — головнокомандувач Центральної групи військ, одночасно (до серпня 1950 року) був Верховним комісаром Австрії.
З червня до грудня 1953 року перебував у розпорядженні міністра оборони СРСР, потім з грудня 1953 до грудня 1954 року навчався на Вищих академічних курсах при Вищій військовій академії імені Ворошилова.
У грудні 1954 — березні 1957 року — 1-й заступник командувача військ Одеського військового округу по військах протиповітряної оборони (ППО). У березні 1957 року відправлений у відставку через хворобу.
Помер 3 травня 1963 року в Ленінграді (Санкт-Петербурзі). Похований на Богословському цвинтарі.
Звання
- полковник (1936)
- (комбриг) (29.10.1939)
- генерал-майор артилерії (4.06.1940)
- генерал-лейтенант (29.08.1943)
Нагороди
- два ордени Леніна
- три (ордени Червоного Прапора)
- (орден Суворова) І ст. (1944)
- (орден Кутузова) ІІ ст. (1944)
- (медаль «За оборону Ленінграда»)
- (медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.») (1945)
- медалі
Джерела
- Свиридов Владимир Петрович [ 3 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет