Са́лін Валенти́н Іва́нович (28.06.1929, Москва, РРФСР, СРСР — 10.04. 2021, Волгодонськ, РФ) — український та російський волейбольний тренер, майстер спорту СРСР, суддя Республіканської категорії.
| Салін Валентин Іванович | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Народження | 28 червня 1929 Москва, РРФСР, СРСР |
| Смерть | 10 квітня 2021 (91 рік) Волгодонськ, РФ |
| Спорт | |
| Дисципліна | волейбол |
| Участь і здобутки | |
Життєпис ред.
Народився 28 червеня 1929 року в Москві; виховувався разом зі старшим на 5 років братом. По війні мама працювала в системі Большого театру. Займався тенісом; любов до волейболу прищепили артисти театру. Грати почав 1947 року; разом з тим у Будинку відпочинку пробував себе навіть і в балетній опері. Проходив армійську службу з 1950 по 1954 роки.
1952 року був включений до складу молодіжної збірної СРСР. На турнірі в Каунасі команда посіла третє місце, за що призерам присвоїли звання майстрів спорту.
В 1955—1957 роках був граючим тереном команди «Буревісник» (Одеса), а в 1958—1964 роках тренував команду СКА (Одеса).
Закінчив факультет фізичного виховання і спорту Одеського державного педагогічного інституту імені К, Д. Ушинського.
1956 року у складі команди УРСР виграв першу Спартакіаду народів СРСР. Очолював команду тренер Олександр Дюжев. Капітаном був Михайло Піменов; Київ представляли Юрій Савченко та Іван Тищенко, Харків — Георгій Гафанович, Володимир Степанович Горбунов та Борис Ломоносов; Одесу — Марк Барський, Анатолій Закржевський, Георгій Мондзолевський, Едуард Унгурс.
Перейшовши на тренерську роботу, підняв на європейську вершину луганську «Зірку» — 1972 року команда, тоді вже як «Зірка» (Ворошиловгад), здобула Кубок володарів кубків та срібло чемпіонату СРСР.
13 грудня 1972 роки його заарештували — звинуватили в тому, що працевлаштовував людей на взуттєву фабрику на зарплату та за те, що начебто до обласного комітету партії мало не ногою двері відкривав. Присудили десять років. Через це розпалася сім'я, з першою дружиною розлучилися (станом на 2009 рік разом зі старшою дочкою та онукою жили в Луганську). 1982 року повернувся до звичайного життя, у російському Волгодонську почав діяльність волейбольного тренера. Волгодонську команду прийняв, коли вона посідала 8-ме місце з восьми в чемпіонаті Ростовської області; пропрацював з нею 15 років. Вивів сучасну команду «Імпульс» до вищої ліги.
Як тренер виховав, зокрема, олімпійських чемпіонів — Володимир Бєляєв, Валерій Кривов і Федір Лащонов.
Помер 10 квітня 2021 року у Волгодонську.
Відзнаки ред.
- Заслужений тренер УРСР (1969)
- Заслужений тренер СРСР (1973 р.).
Родина ред.
- Дочка Анастасія — волейболістка, гравчиня єкатеринбурзької «Уралочки».
Джерела ред.
- Салин Валентин Иванович // http://veimmuseum.ru/salin.php [ 29 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- https://glavred.info/sport/98127-valentin-salin-moy-polet-prervala-sovetskaya-sistema.html [ 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 224 с.(рос.)
- Волейбол: Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск: Компания «Янсон», 2001.(рос.)
- Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925—2000 гг. Факты и комментарии. — Харьков, ХГАДИ. — 2004. — 372 с. — ISBN 966-8106-14-8(рос.)
- 80 років волейболу України. Літопис-хронологія 1925—2005 р.р. / за заг.ред. Єрмакова С. С. — Київ, ФВУ. — 2005. — 96 с.
- 90 років волейболу в Україні: в 2 т. Т. 1 / уклад. В. В. Туровський, В. О. Трофимов; Федерація волейболу України. — Ювілейне видання. — Київ: Видавничий дім «Новий Час», 2015. — 160 с. :