Рома́нівка (рос. Рома́новка, пол. Romanówka) — село в Україні, яке належить до Квітневої сільської громади Житомирського району (з 2020) Житомирської області. До кінця XIX століття мала статус міста та містечка, називалася також Романів (пол. Romanów — Романув). Розташована на правому березі річки Унава, за 3 км на північ від залізничної зупинки Чернявка. Населення згідно з Всеукраїнським переписом 2001 року становило 719 осіб., на 1 січня 2018 року — 627 осіб.
село Романівка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Житомирська область | ||||
Район | Житомирський район | ||||
Громада | Квітнева сільська громада | ||||
Облікова картка | [26] | ||||
Основні дані | |||||
Перша згадка | 1550 | ||||
Колишня назва | Романів | ||||
Населення | ▼627 (01.01.2018) | ||||
Площа | 2,879 км² | ||||
Густота населення | 217,78 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 13531 | ||||
Телефонний код | +380 4137 | ||||
Катойконіми | романівчанин, романівчанка, романівчани | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°59′12″ пн. ш. 29°38′16″ сх. д. / 49.98667° пн. ш. 29.63778° сх. д.Координати: 49°59′12″ пн. ш. 29°38′16″ сх. д. / 49.98667° пн. ш. 29.63778° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря | 205 м | ||||
Водойми | річка Унава | ||||
Відстань до обласного центру | 86,5 км | ||||
Відстань до районного центру | 86,5 км | ||||
Відстань до центру громади/сільради | 11 км | ||||
Найближча залізнична станція | з.п. Чернявка | ||||
Відстань до залізничної станції | 3 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 13532, Житомирська обл., Попільнянський (з 2020 — Житомирський) р-н, с. Квітневе, площа Героїв Небесної Сотні, буд. 1 | ||||
Вебсторінка | http://kvitneva.gromada.org.ua/ | ||||
Сільський голова | Олійник Анатолій Станіславович | ||||
Староста | Соловюк Надія Леонідівна | ||||
Карта | |||||
Романівка | |||||
Романівка | |||||
Мапа | |||||
Романівка у Вікісховищі |
Історія
Давні часи
На території сучасної Романівки та околиць здавна селилися люди. Про це свідчить наявність тут великої кількості курганів. В урочищі Поріччя, на північно-східній околиці села, досліджене давнє трипільське поселення. Воно займає західний схил берега р. Унава, площа становить 250×100 м. Поселення відоме з кінця XIX століття за В. Б. Антоновичем, 1931 року проводила його розкопки В. Є. Козловська, 2000 року воно обстежувалося О. Тарабукіним. Пам'ятка відноситься до пізнього етапу Трипільської культури (бл. 3100—2500 до н. е.).
1876 року на садибі Вольманової на Заріччі були викопані два черепки глиняного посуду та 4 випалені у вогні глиняні фігурки. Зображали вони якогось звіра з 4 ногами, голову якогось звіра з рогами, якусь постать з 3-ма головами та чітку жіночу фігурку. Ці знахідки відправили до Краківського музею. Крім того, знайдено тут 3 золоті бляхи з тисненим зображенням грифонів, левів та людської фігури. Під керівництвом професора В. Б. Антоновича 1878 року були проведені розкопки тутешніх 6 курганів (всього їх було 18), у яких були виявлені цікаві археологічні знахідки. В одному був знайдений молот з просвердлиною, зроблений з бивня мамонта. В інших п'яти були людські кістки, що лежали у безладі, при них знайдені 2 гладеньких бронзових браслети, бронзовий наконечник спису, глиняна посудина, молюск «лат. cypraea moneta» або каурі (у давнину вони тривалий час слугували грошима), який лежав в зубах у одного черепа. 1887 року селяни розкопали ще один курган, знайшли в ньому скелет, оточений 6 глиняними ємностями різної форми та величини, уламками бронзи. На полях знаходили кам'яні відполіровані молоти, 3 з них зберігалися в колекції Т. Рильського.
1854 року в селі знайдені бронзові привіски та пряжки, 1848 року знайдена залізна шпора, 1850 року срібні браслети та 3 сережки. Знайдені були в різні часи кам'яне та смолисте намисто, маленькі глиняні посудини та лампи теракотові.
Усе це доводить, що околиці Романівки в різні часи були осередками давніх поселень. Знайдені тут золоті бляшки з тисненим зображенням грифонів, левів тощо дуже подібні до знайдених у Боспорі Кімерійському, а також у давній Ольвії. Швидше за все, ці знахідки свідчать про торговельні зв'язки місцевих поселень з причорноморськими грецькими колоніями.
За часів Київської Русі ці землі були надані київським князем Святополком Ізяславичем своєму тестю — половецькому хану Тугоркану. Та «Половеччина» займала велику територію, бо лежала над Унавою, Роставицею, Россю, Вільшанкою, Кам'янкою та Стугною, сягала з одного боку території пізнішого міста Білої Церкви, з іншого — пізніших Фастова та Гуляників (тепер — Велика Мотовилівка). Назви сучасних сіл Половецьке, Малополовецьке та Великополовецьке у південно-західній частині Київської області є пам'ятками про ті часи. Усією цією областю володіла родина Половців, яка від маєтків Сквири та Рожнів потім почала носити князівське прізвище — зі Сквири Половці Рожиновські. Не відомо, чи існувала тоді Романівка, проте з родоводу Половців бачимо, що Тугоркан мав сина Каримана, а той Романа. За однією з версій, поселення Романів могло бути засноване тим Романом, онуком Тугоркана.
Ця територія сильно постраждала під час навали військ Батия в 40-х роках XIII століття, адже лежала на шляху ординських військ з Києва на Волинь, Галичину та Західну Європу. На місці багатьох давніх поселень залишилися лише пусті урочища.
Під владою Великого князівства Литовського та Речі Посполитої
У другій половині XIV століття Київщина увійшла до складу Великого князівства Литовського. 1386 року київський князь Володимир Ольгердович дав підтвердження Юркові (Єжи) Половцю зі Сквири Рожиновському, онуку вищезгаданого Романа, на володіння «наділом предківським сквирським на річках Росі, Роставиці та Кам'янці», який називався також «Половеччина». Щойно тут почало відновлюватися життя, як 1399 року після битви на Ворсклі та 1416 року орди Едигея та Тимур-Кутлука знову спустошили Київщину.
Тому київський князь Олелько Володимирович мусив Міхалу (Михайлу) Половцю зі Сквири Рожиновському повторно підтвердити володіння «отчиною його, дуже опустілою від неприятелів наших». За життя того ж Михайла Половця напади кримських татар під проводом хана Менґлі-Ґерая у 1482-1495 роках знову перетворили цей край на пустку. Михайло залишив сина Яцека (Яцька) та дочку Оксану. Яцько Рожиновський мусив покинути оці спустошені місця та перейти до Житомирщини. Помер він 1536 року, залишивши сина Дем'яна в татарській неволі та малолітніх сина Тимонька (пол. Temionka) та дочку Явдоху. Проте всі його нащадки померли, спадкоємцем усієї власності Половців став Іван Немирич. Спустошені маєтки не збуджували великого інтересу і Немиричі, яким було записано ці землі, не дбали про те, щоб привернути їх до своїх рук. За привілеєм короля Сигізмунда III 1547 року ці маєтності перейшли у власність до білоцерківських міщан.
На порталі Верховної Ради України зазначено, що 1550 року Романівка вперше згадується в документах.
1590 року Сейм Речі Посполитої дозволив королю роздавати «пустоші» на південно-східній околиці держави шляхті за службу на «вічні часи». 1591 року король Сигізмунд ІІІ за військові заслуги надав «пустопорожні землі в Білоцерківському старостві над ріками Сквирою, Роставицею, Вільшанкою, Унавою та Кам'янкою» князеві Миколаю Ружинському.
Після смерті останнього 1592 року романівську землю його вдова Ельжбета з Служинських за королівським погодженням передає у власність його брату, князю Кирикові Ружинському. На цих територіях поступово виникло Романівське староство. Князь Кирик побудував у Романові оборонний замок, тримав там невелику військову залогу. Замок знаходився на пагорбі, був обнесений ровом, валом та дубовими палями. Він мав одну дерев'яну браму та високу дерев'яну вежу. Саме місто було також оточене валом та палями. Кирик Ружинський заселяє цю місцевість, звільняючи людей від будь-яких податків і повинностей. Поступово відроджуються, часто під новими назвами, села. Енергійний та завзятий, князь Кирик постійно вів справи з сусідами, які скаржилися на його часті наїзди, захоплення: часті були скарги на невидачу селян-втікачів, тому можна думати, що князь Кирик дбав про переманювання селян на свої ще мало заселені Паволоцькі та Романівські землі.
1601 року, очевидно, після смерті князя Кирика, отримує Романів, Сквиру, Чернявку та Жидівці від короля як королівський стіл Павло П'ясковський. Проте, 1602 року, за королівським погодженням, він відступає ці маєтності князю Романові Ружинському, сину Кирика. Князь Роман продовжує залюднення краю. На думку багатьох дослідників, саме завдяки цьому власнику за поселенням закріплюється назва Романів (Романівка).
У той час були відкриті численні справи проти Ружинських про селян-втікачів та їх невидачу, селяни переходили до маєтків князя Романа з різних місцевостей і від різних власників. Вимагали своїх селян від нього та його дружини, княгині Софії (з Корапчийовських), поміщики Єлович, Малинський, Горностай, Сенюта та інші — скаржитися доводилось власникам як ближніх, так і дальніх маєтків. Правда, не всі селяни-втікачі оселялися на постійне проживання на Паволоцьких та Романівських землях Ружинських, для деяких це був лиш етап у подальшому переході на схід до менш залюднених районів. Ружинським також у деяких випадках доводилося шукати своїх селян по інших маєтках та вимагати їхнього повернення до своїх сіл. У Проскур-Сущанських захопили Ружинські землю (гай) Мохнацьку чи Білоцьку… та осадили там село Чернявку. Як і іншим, доводилося Ружинським відстоювати свою власність від нападів та грабунків, дарма що вони самі, порівняно з сусідами, виявляли більшу активність і рідше самі потерпали від сусідів. Є відомості про судові справи щодо кривд від Збаразьких та від Сенют романівським мешканцям.
Роман Ружинський помер 1610 року у м. Волоку під час походу на Москву Лжедмитрія II. Романівське староство перейшло до володінь його жінки княгині Софії, котра 1613 року стала дружиною (четвертою за ліком) віленського каштеляна Єроніма Ходкевича.
1615 року Романів був повністю знищений татарами. У Люстрації 1616 року про це зазначено: "Романів містечко, власника його князя Романа Ружинського правом пожиттєвим, яке недавно минулого року з селами спустошене татарами. Є в ньому жителів 52, перед спустошенням татарським 30 з них платили чинш по 10 грошей, інші платили по 6, а деякі і по 4 гроші, після татарського спустошення нічого не платили. Оренда млинів і корчми платиться в рік 150 флоринів. Сума податків з містечка того 150 флоринів. До староства належать села Чернявка або Грицьковці, Жидовці або Матвієвичі (тепер — Квітневе), Ставище, Гірсики (пол. Hirsiki — швидше за все теперішні села Єрчики або Великі Єрчики), Кошляки, городище Сквир, Буки, Струков (Строків, засноване 1615 року).
1616 року в романівському фільварку селяни працювали на панщині два дні на тиждень влітку й один день на тиждень взимку.
За володіння староством князя Ружинського замок у Романові «постав на пагорбі — говорить люстрація 1622 року — біля ставу поставлений, ровом та валом обкопаний, обнесений частоколом з дубових паль; у ньому стайня немала, брама одна дерев'яна, башта висока дубова; хат білих 4; одна пекарня; з добрими вікнами; пивниця зроблена з дерева. Містечко те на самому Чорному шляху закладене, валом та палями дубовими оточене. У ньому є жителів 20, чиншу жодного не платять як слободи, що були розорені військами за покійного пана Жолкевського. Млинів 3, став призначений на утримання адміністрації місцевої. Оренду платять на рік, окрім третьої міри мельничного, 150 флоринів. Села, що належать до Романова: Чернявка або Грицькове, Жидовці або Матвієвичі, Ставище, Гіршики, Кошляки… Сума податків з тієї території 150 флоринів. Після виплати з цих доходів уряднику 30 флоринів річного утримання, залишається 120 флоринів. Звідси йдуть 24 флорини кварти». У містечку ще в середині XIX століття можна було побачити залишки валу у формі півкола, який двома кінцями прилягав до річки Унави. Його довжина 437, висота від 1 до 4 сажнів. Усередині того валу, у місці, яке називається Бурти, було замчище, воно займало територію 215 сажнів. За переказами мешканців, було воно оточене дубовим частоколом. Потрібно було об'їхати тричі навколо замку щоби через розвідний міст дістатися до нього. На той час залишалися також сліди дороги, яка вела до замку.
1627 року в маєтностях княгині Софії оселяється її родич, знаний «гульвіса, баніта і збитник» Самійло Лящ. 1631 року він стає за згодою короля власником Романова. Лящ здобув ці маєтки не звичайним шляхом. Спочатку він намовляв княгиню передати йому маєтки, зробивши відповідний на них запис. Коли всі ці намовляння не мали успіху, Лящ ужив сили, зробив збройний наїзд на маєток княгині та силоміць видер, так-би мовити, у неї запис. Давши запис, княгиня Ружинська (Ходкевич) покинула свої маєтки з наміром вести боротьбу проти Ляща, щоб повернути своє. Проте це було не легко, адже Лящ міцно тримав здобуте добро, рішуче виступаючи проти заходів Ружинської. Він як ротмістр, утримував у Романові роту зі 100 козаків. Рота та була складена з людей різноманітних національностей, у тому числі волохів і сербів. Також, під його опікою знаходилися нащадки зубожілих шляхетських родів із Брацлавщини. Самійло Лящ став для них справжнім хлібодавцем, бо не лише надавав їм притулок та підтримку, але й сприяв одруженню їх на багатих шляхтянках Київщини. Хроніст Й. Єрлич писав про нього, що «ґвалтом панн та вдів брав, за своїх утриманців віддавав». За володіння Ляща з Романова платилося податків з 18 будинків по 3 злотих.
Княгині Ружинській довелося вжити рішучих дій, залучити до справи проти Ляща підканцлера коронного Томаша Замойського. Завдяки своєму впливу, Замойський, нарешті, 1635 року примусив Ляща віддати захоплені маєтності за чималий грошовий викуп і Ружинська змогла заспокоїтися: продала ці свої маєтки й переселилася до родичів у Белз (померла перед 1646 р.).
За вироком трибуналу, Ляща позбавили маєтків і посади королівського стражника. Після Ружинської володів Романівщиною Томаш Замойський, але господарював тут недовго (помер 1638 р.). Тоді король віддав Романів Александрові Замойському правом пожиттєвим, який після Ляща отримав і посаду стражника королівського. Зі спадкоємцем Томаша Замойського почали судову справу спадкоємці сестер князя Романа, але початок Хмельниччини все тут сплутав. Александр Замойський недовго тут проживав і 29 травня 1649 року поступився староством якомусь Ходоровському.
З початку Хмельниччини Романів увійшов до складу Білоцерківського полку, а з утворенням Паволоцького став його сотенним містечком. Землі тут одержала козацька старшина.
1656 року в Романові стояв табором царський воєвода Бутурлін з 25-тисячним військом; тут з ним з'єднався Богдан Хмельницький.
За переказами, у давньому Романові було декілька церков: одна недалеко від Малої Чернявки біля яру, більшу частину прихожан якої складали ковалі, що жили неподалік; згадується друга церква та третя в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Окрім того, у Чорному лісі над Унавою був католицький кляштор, в якому жили більше 30 монахів та служителів. Цей кляштор був знищений у роки Хмельниччини.
Романів, як і навколишні села староства, Буки, Строків, Бакожин (давнє поселення біля Буків), Чубинці, під час частих військових дій були спустошені. Порожні поселення Романів та Сквиру отримав пожиттєвим правом від короля Яна Казимира 1659 року Ян (Іван) Ковалевський, колишній підскарбій Б. Хмельницького, якого було одночасно нобілітовано. Він належав до близьких дорадників Б. Хмельницького, брав участь у всіх нарадах гетьмана, був генеральним осавулом, входив до складу багатьох посольств.
До початку XVIII століття Романів перебував у власності козацької старшини. З серпня 1688 року володів кількома селами у Романівському старостві Семен Палій. У листі від 24 серпня 1689 року він дякує королеві за надання йому привілею на с. Романівку та просить прийняти у Варшаві його посланців.
28 жовтня 1700 року отримує Романівську королівщину Адам Олізар, але був він старостою романівським більше за титулом, ніж фактично, даними територіями продовжував фактично володіти Семен Палій. 1702 року останнім у містечку була збудована церква Різдва Пресвятої Богородиці.
За деякими даними, А. Олізар 1710 року за згодою короля поступився Романівським староством Вацлаву Жевуському, воєводі подільському (сумнівно, адже в цьому році Вацлаву (1705-1779) виповнилося лише 5 років). Того ж 1710 року отримує Романів Самсон Бомбек, полковник артилерії, стольник летичівський та комендант кам'янецького замку. 1713 року старостою Романівським був Казимир Стецький, який пізніше обійняв посаду каштеляна київського. Але межі староства постійно змінювалися через зазіхання сусідів. Стецький розпочав судовий процес з князем Любомирським про відділення від староства сіл Буків, Бакожина, Строкова та Чубинців. 1737 року розпорядником Романова Стецький призначив Антонія Дорожинського. Після Стецького старостами романівськими були: Антоній з Осси Ожга (пол. Antoni z Ossy Ożga, 1751), Францішек Догєль Цирина (пол. Dogiel Cyryna, 1763), Александр Рожнєцький (1774), князь Юзеф Любомирський (1775), Ян Стецький (1775. Так, як останні два отримали привілей одночасно, між ними почався судовий процес, який закінчився тим, що зі староства романівського було виділене староство Ставищанське, яке залишилося за Стецьким. До цього староства відійшли Кошляки, Жидовці, Єрчики та Чернявка.
Люстрація 1765 року про Романівське староство за влади Антонія з Осси Ожга говорить: "Містечко над річкою Унава, двір також над самою річкою збудований, будинок з кімнатою та погребом, пекарня з комірчиною, зерносховищем та стайнею. До того староства містечко Сквира належить. Піддані одні платять чинш, інші відробляють панщину, при цьому платять подорожне і плетуть пряжу по одному мотку на рік. Євреїв немає. Хат підданих налічується 60, з них 17, які давали чинш, далі 43 халупи, що відбували панщину, подорощизну, мотки. Лібертованих халуп було 5: «осавула, гуменний, возний і лісничі», козацьких 9. Належать села Чернявка, містечко Сквира, Ярославка, Золотуха, Кам'яна Гребля, Казимирівка (тепер — Квітневе), Пилипи або Домантівка. Річний прибуток з усього староства 18 094 злотих 12 грошей. Комісар Антоній Кобилинський. Козаків в усьому старостві 46.
Під час вказаної вище люстрації громада романівська скаржилася, що терпить збитки від володарів корнинського маєтку, панів Проскур-Сущанських, які вже частково захопили та продовжують все більше відбирати землі, які належали з давніх часів до Романівки, косять сіно на романівських лугах, збирають хліб, виганяють романівських жителів з їхніх власних земель, б'ють та не допускають користуватися ними, від чого часто відбуваються вбивства селян. Ще у 1880-х роках в селі були відомими перекази про такі сусідські відносини. Так, романчанин Федько Грива, розказував, як його дід хоробро бився з Проскурою за межу романівських земель, які повинні були сягати до «Гострої могили»: «мого діда, козака Гриву, не брала куля, аж допіро срібним гудзьом встрелив його Проскура. Похилився мій дід на коні і сказав: збавив ти, пане Проскуро, козакові Гриві вік його молодецький».
У люстрації 1789 року читаємо: «Романівка, або Романув, яка завжди називалась містечком, має 60 осель, у тому числі й чиншових 4. Піддані робили панщину, подорощизну, давали мотки, курей, яйця. З непідданих бачимо тепер шляхту: її 10 господарів; козаків немає. Серед людності підданої виділено тепер ремісників: ткач дає від верстату, мірошник від кола та бере вигодовувати кабанів. Окремо дають від пасік — від пнів та очкове. Окрім податків та робіт від підданих з Романівни йшли такі ще збори: корчемна оренда, млинова оренда, ставщизна від громади за вільні лови риби в ставу. На пагорбі був двір критий соломою й одна греко-католицька церква. До Романівського староства належали 11 сіл і м. Сквирка, це староство приносило 24 552 злотих прибутку».
1791 року рішенням Чотирирічного сейму Романівка отримала реноваційний привілей від короля Станіслава Августа Понятовського як вільне місто (магдебурзьке право). Той привілей визнавав «вільними людьми всіх жителів цього міста, як тих, що зараз тут живуть та записані в останній люстрації міста та в „тарифу домів“, так і тих, які можуть тут поселитися потім і увійти до міського стану; землі, заселені ними в межах цього міста, їхні будинки, садиби, городи, поля, ниви, ліси, хутори та всю територію цього міста, яка належить йому по праву, визнає спадковою власністю цього міста та осілих в ньому міщан та виражає бажання, щоб вони були відмежовані від земель Романівського староства й інших маєтків». Привілей, окрім того, виокремлював із власницької та старостинської юрисдикції всіх міських жителів шляхетського та міщанського походження та наголошує, що вони будуть судитися лише перед міським урядом, з правом апеляції у житомирських судах, або звернення до коронних асесорських судів виходячи з суті справи; далі забезпечував жителям усіх християнських віросповідань користування правами, якими користувалися вільні міста за конституцією Чотирирічного сейму та правом магдебурзьким, всі повинності міщан обмежувалися поземельним податком до казни Речі Посполитої на основі сеймових постанов. Тим же привілеєм була надана печатка міському магістрату.
10 листопада 1791 року було надано новий герб «вільному королівському місту Романову». Опис герба в привілеї мав такий вигляд: "Брама з піднесеною вежею, посередині якої має бути вирізьблена велика літера «R». Таким чином, романівський герб поєднував традиційний уже «архітектурно-оборонний» сюжет з яскравим «промовистим» елементом — сиглем, тобто ініціалом назви міста. Герб Романівки після 1793 року, коли містечко було залишено поза штатом, вийшов з офіційного вжитку.
Торговицька конфедерація 1792 року нівелювала постанови чотирирічного сейму. Староста романівський, князь Юзеф Любомирський почав схиляти міщан романівських до відробляння повинностей, між ними почався судовий процес, який тривав і після другого поділу Речі Посполитої. Відтак, Романів втратив статус вільного міста щойно його отримавши.
У складі Російської імперії
Після 2-го поділу Речі Посполитої Романів зі староством переходить під владу Російської імперії.
Староство романівське набуває статусу казенних маєтків. 1811 року комісія, складена для розпродажу маєтків казенних у Київській губернії постановила, щоб поселення, які входили до колишнього староства Романівського, були продані у приватну власність. 1816 року селяни староства звернулися до земського Сквирського суду, доводячи, що вони як колишні старостинські підлеглі, повинні залишитися на правах державних селян і не повинні бути передані в приватну власність. Однак, вони отримали відповідь, яка підтвердила попереднє рішення комісії. Відтак Романівка перейшла у володіння Юзефа Пшибишевського. Він збудував тут мурований будинок у італійському стилі, який через декілька років згорів.
1843 року в містечку згоріла дерев'яна церква, закладена ще 1702 року.
1844 року Романівку у Пшибишевського придбав Теодор Ромуальдович Рильський, Малу Чернявку придбав Біліньський, Велику Чернявку — Ґжеґож Грушецький.
1853 року на місці згорілої церкви постала нова дерев'яна на мурованому фундаменті. За штатами вона була зачислена до 4 класу, землі мала з садибою та хутором 38 десятин.
1863 року Романів був містечком Сквирського повіту, центром Романівської волості, належав до парафії католицької с. Новоселиці. До містечка прилягали передмістя, які були на той час окремими селами: Велика і Мала Чернявки. Цього року в Романівці мешкало 804, у Великій Чернявці — 425, у Малій Чернявці — 150 православних жителів; окрім них проживали 60 католиків та 10 сімей євреїв-рільників. Землі належало до містечка 1451 десятин, до Великої Чернявки — 564, стільки ж до Малої Чернявки.
Потім Романівка перейшла до володінь сина Теодора, Розеслава Рильського. Син останнього, Рильський Тадей Розеславович, 1870 року оселився у маєтку свого батька в селі Романівка, де й прожив 32 роки в повній злагоді та взаєморозумінні з селянами. За весь час він ні разу не судився з односельцями, навпаки — був почесним мировим суддею, часто виступав як адвокат, захищаючи інтереси селян. 1878 року він одружився з романівською селянкою Меланією Федорівною Чуприною. У своєму будинку відкрив школу, а пізніше збудував для неї окреме приміщення; сам викладав у ній і оплачував роботу ще одного вчителя. Ставлячись приязно до православних односельців, залишався однак католицького віросповідання. Проте, коли католицька каплиця у селі стала ветхою й могла завалитися, наказав її розібрати, а нову не захотів будувати. Мовляв, він — єдиний католик у селі й заради нього не варто утримувати церкву та ксьондза. Це навіть стало відомо Папі Римському, і Тадея Рильського було відлучено від католицької церкви. Навіть після цього він не перейшов до православ'я, аби цей крок не був розцінений як запобігання перед російським самодержавством.
Тадей Рильський здобув авторитет хорошого агронома й економіста. Селяни разом з ним постачали хліб аж до Кенігсберга, не вдаючись до послуг посередників-факторів. Тадей Розеславович допоміг селянам Романівки дешево купити землю в сусіднього поміщика. Сусіди-поміщики нерідко писали на нього доноси губернатору, в яких повідомляли, що він має занадто приязні стосунки з селянами, навіть одружився з простою селянкою; надавав селянам зі свого фамільного архіву документи, необхідні їм у судових справах за землю, які вони вели з сусідніми поміщиками. Тадей Рильський писав популярні книжечки для селян про те, як краще вести господарство, про те, куди вигідніше вирушити на заробітки. Для цього він вивчив розміри оплати праці в різних губерніях, умови праці та видав своєрідний порадник для заробітчан
Станом на 1885 рік Романівка вважалася колишнім власницьким містечком, населення складало 998 осіб, 114 дворів, діяли православна церква, єврейський молитовний будинок, 2 заїжджих будинки.
Наприкінці 1880-х років у Романівці проживало 1016 мешканців, діяла церква Різдва Пресвятої Богородиці. У володінні пароха знаходилося 38 десятин. До православної парафії, окрім Романівки, Великої та Малої Чернявок, належало також село Кошляки. У містечку при дворі поміщика знаходилася католицька каплиця. Романівська волость складалася з 10 сіл, які мали 1918 будівель, у ній проживали 11 630 осіб. У волості було 17739 десятин землі (8120 волосної, 9366 двірської і 253 церковної).
За переписом 1897 року в Романівці проживало 1896 мешканців, з них 312 євреїв.
Помер Тадей Рильський 25 вересня 1902 року. Поховано було його на новому цвинтарі, землю під який він раніше подарував усій Романівській громаді — це була територія родового парку. Орест Левицький, відомий український історик, у некролозі сказав: «Все його життя було на подив гармонійним сполученням ідеалів та вчинків».
Освітню справу у Романівці продовжили його діти — старший син Іван і середульший Богдан у школі, заснованій батьком. У Романівці пройшли дитячі та юнацькі роки молодшого сина Тадея Розеславовича — видатного українського поета, вченого і громадського діяча, академіка АН СРСР та АН УРСР, двічі лауреата Державної премії СРСР і Ленінської премії Максима Тадейовича Рильського (1895—1964). Він теж спочатку став на вчительську стежку й також викладав у батьковій школі в 1920-х роках. Не забував М. Т. Рильський Романівку й будучи депутатом Верховної Ради СРСР у 1946-1964 роках, вирішував багато прохань односельців, сприяв культурному розвитку села.
Маєток Рильських у Романівці відвідували визначні громадські та культурні діячі того часу. 1895 року тут гостював В. Б. Антонович, про що свідчить написаний тут ним лист до його товариша Б. С. Познаньського. У Романівці бував М. В. Лисенко, гостював у Т. Рильського не раз Михайло Щербаківський з синами Вадимом і Данилом. Після приїзду до України в середині травня 1909 року, В. Винниченко гостював у маєтку Рильських у Романівці, звідки 7 червня надіслав листа М. Грушевському.
Радянський період
Після зайняття на початку березня 1919 року Правобережної України радянськими військами, тут вдруге встановилася радянська окупація. Її представники одразу розпочали масштабні комуністичні перетворення, створення радгоспів та комун. Селяни масово повставали проти таких заходів. 22 березня 1919 року були вбиті 11 чоловіків, мешканців містечка Романівки, віком від 16 до 61 року.
На початку квітня 1919 року більшовиками були спалені перші повсталі села в районі Фастова — Романівка та Жидівці.
1924 року в селі організоване перше колективне господарство — ТСОЗ.
Село Романівка під час Голодомору 1932–1933 рр. входило до складу Романівської сільради Попільнянського району Київської області. За даними сільради, протягом 1932–1933 років загинуло 120 мешканців, імена яких на сьогодні встановлено на основі свідчень очевидців Безпаль А. Н., Охмакевич Л. Ф., Романенко М. С..
5 вересня 1941 року в Паволочі гітлерівцями було розстріляно близько 2000 євреїв з самого містечка та навколишніх сіл (в тому числі, із с. Романівка).
26 грудня 1943 року під час Житомирсько-Беричівської наступальної операції Романівку було звільнено від німецьких військ. Під час німецько-радянської війни в боях брало участь 240 жителів Романівки, з них 101 — загинув, 220 — за мужність і відвагу нагороджено орденами й медалями. У центрі села встановлено пам'ятники воїнам, полеглим під час звільнення Романівки від німців, воїнам-односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни.
На початку 1970-х років у селі налічувалося 417 дворів, населення складало 953 мешканці. У Романівці розміщувалась центральна садиба колгоспу «Ленінська перемога», за яким було закріплено 1527,3 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1441,0 га орної землі та 48 га лісу. У господарстві вирощували зернові та технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, колгосп мав пилораму. Працювали середня школа ім. М. Т. Рильського, де 17 педагогів навчали 287 учнів, клуб на 250 місць, дві бібліотеки з фондом 14,5 тис. книг, дільнична лікарня на 25 ліжок, аптека, дитячі ясла, відділення зв'язку, 4 магазини, 2 їдальні.
1970 року біля Романівської загальноосвітньої школи встановлено пам'ятник-погруддя поету — земляку М. Т. Рильському (скульптор О. О. Ковальов, архітектор А. Ф. Ігнащенко). 1977 року в селі Романівка за ініціативи директора школи Б. У. Кочубея, наукового співробітника Київського літературно-меморіального музею Н. А. Підпали започатковані перші літературні читання «Романівська весна». 1978 року до них приєднався син Максима Рильського — Богдан та Житомирське обласне відділення спілки письменників України на чолі з його головою О. Є. Опанасюком. Відтоді щороку в четверту суботу травня в Романівці відбувається Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Романівська весна».
1987 року Делегація жителів Романівки взяла участь в літературних читаннях «Голосіївська осінь» в Києві в літературно-меморіальному музеї М. Т. Рильського. 1988 року Романівська загальноосвітня школа ім. М. Т. Рильського відзначила свій 50-річний ювілей.
Після проголошення незалежності України
1994 року було відреставровано та введено в дію музей родини Рильських в селі Романівка. 1995 року на території музею-садиби відзначено 100-річчя від дня народження М. Т. Рильського. Вперше за період організації та проведення Всеукраїнських літературно-мистецьких свят «Романівська весна» шанувальники вклонились світлій пам'яті батьків та брата поета-земляка на сільському цвинтарі. На романівських веснах побували відомі постаті українського слова Ліна Костенко, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Василь Шкляр, Олекса Ющенко та інші.
1998 року в селі було встановлено поминальний православний хрест за жертвами Голодомору 1932-1933 рр. на сільському цвинтарі.
У Романівці діють дошкільний навчальний заклад «Струмочок», фельдшерський пункт.
6 лютого 2015 року під час бою поблизу Донецького аеропорту загинув уродженець села Олександр Олійник. Він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цього ж року на фасаді Романівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені М. Т. Рильського, в якій вчився та працював О. Олійник, встановлено меморіальну дошку на честь Героя. Рішенням сесії Романівської сільської ради вулицю Леніна у селі Романівка перейменовано на вулицю Олександра Олійника.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,03% |
російська | 0,97% |
Відомі люди
Народилися в Романівці
- Олійник Олександр Іванович (1970-2015) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Охмакевич Микола Федорович (1937-2013) — український журналіст, голова Держкомтелерадіо України
- Ступницький Леонід (псевдо — «Гончаренко») (1891-1944) — український військовий діяч в часи УНР, генерал-хорунжий УПА (посмертно).
Проживали, працювали в Романівці
- Семен Палій (1640-1710) — військовий діяч, полковник Фастівського полку, один з керівників антипольського повстання на Правобережжі. Власник Романівки та навколишніх сіл у 1688-1710 роках.
- Рильський Іван Тадейович (1880-1933) — український літературний перекладач.
- Рильський Максим Тадейович (1895-1964) — поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
- Рильський Тадей Розеславович (1841-1902) — український громадський і культурний діяч, «хлопоман», батько Максима Рильського, власник Романівки у 1870-1902 рр.
- Кирило Ружинський (?-1601) — князь, запорозький гетьман, власник Романівки у 1592-1601 рр.
- Роман Ружинський (1575-1610) — князь, полководець, гетьман військ Лжедмитрія II, власник Романівки у 1602-1610 рр.
- Лящ Самійло (1588-1649) — польський шляхтич, військовий, державний діяч Речі Посполитої, відомий з вчинених розбоїв та насильств. Власник Романівки та навколишніх сіл у 1631-1635 рр.
Див. також
Примітки
- Паспорт Квітневої ОТГ. Квітнева громада, Житомирська область, Житомирський район. Процитовано 20.12.2020.
- Облікова картка с. Романівка на офіційному порталі Верховної Ради України[1]
- Реєстр пам'яток трипільської культури — Житомирська область[2]
- Археологическая карта Кіевской губерніи / В. Б. Антоновичъ. — (Приложеніе къ XV т. «Древности»). — Москва: Изданіе Императорскаго Московскаго Археологическаго Общества, 1895. — с. 57.
- Археологическая карта Кіевской губерніи / В. Б. Антоновичъ. — (Приложеніе къ XV т. «Древности»). — Москва: Изданіе Императорскаго Московскаго Археологическаго Общества, 1895. — с. 58.
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 725. (пол.)[3]
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 725-726. (пол.)[4]
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — с. 130.
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 726. (пол.)[5]
- Облікова картка с. Романівка на офіційному порталі Верховної Ради України [6]
- Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. — Житомир : «Волинь», 2006. — с. 165—166
- Стаття «Романівка» на сайті «Прадідівська слава. Українські пам'ятки»[7]
- Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. — Житомир: «Волинь», 2006. — с. 166
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — с. 130—131.
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — с. 131.
- Марочкін В. П. Антифеодальний і визвольний рух на Україні в першій чверті XVII ст. — К. : Вища школа, 1989. — С. 11.[8]
- Из люстрации Киевского воеводства: описание староств Каневского, Переяславского, Корсунского, Черкасского, Богуславского, Белоцерковского // Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. Том 1. М. АН СССР. 1953
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 729. (пол.)[9]
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — с. 132.
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 727. (пол.)[10]
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — С. 132.
- Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — Киев, 1864. — с. 196—197.
- Козацька вольниця Семена Палія під наглядом одноголового і двоголового орлів [11]
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 728. (пол.)[12]
- Романовское староство и судьба его жителей // Киевская старина, 1885 г. — № 8. — с. 612
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — с. 133.
- Romanowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 728-729. (пол.)[13]
- Геральдика Поросся [14]
- Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — Киев, 1864. — с. 197
- Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — Киев, 1864. — с. 195
- Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. — Житомир: «Волинь», 2006. — с. 167
- Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. — Житомир: «Волинь», 2006. — . — с. 167.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — V + 349 с.
- Статья «Сквира (еврейская община)» в ЕЖЕВИКИ — EJWiki.org — Академической Вики-энциклопедии по еврейским и израильским темам [15]
- Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. — Житомир: «Волинь», 2006. — с. 168
- Антонович В. Твори. — К., 1932. — Т. 1. — с. III. [16]
- Миронець Н. Листування Володимира Винниченка з Михайлом Грушевським (1908—1928)[17]
- Метрична книга містечка Романівки на 1919 рік // Державний архів Житомирської області, фонд 1, опис 77, справа 2217, аркуші 146зв—148
- Комунізація українського села 1919
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — с. 581.
- Романівська сільська рада, с. Романівка // Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — 1116 с. — . — С. 641—643.[18] [ 2014-02-24 у Wayback Machine.]
- Коган Л. Ґолокост на Житомирщині [19]
- Хроніка визволення населених пунктів України (1943—1944 рр.): день за днем …[20]
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — с. 580.
- Попільнянщина в 60-70-х роках ХХ століття [21]
- Наш край в 80-ті роки ХХ століття [22]
- Попільнянщина в роки незалежності України [23]
- Пам'ятники жертвам Голодомору [24]
- Олійник Олександр Іванович[25]
Посилання
- Погода в селі Романівка Попільнянського району
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
- Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. — Житомир : Волинь, 2006. — .
- Юркевич В. Д. Романівка на Київщині // Історично-географічний збірник ВУАН, 1929 р. — Т. 3. — C. 129—134.
- Romanówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 725. (пол.) — S. 725—729. (пол.)
- Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — К., 1864.
- Романовское староство и судьба его жителей // Киевская старина. — 1885. — № 8. — C. 607—630.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Roma nivka ros Roma novka pol Romanowka selo v Ukrayini yake nalezhit do Kvitnevoyi silskoyi gromadi Zhitomirskogo rajonu z 2020 Zhitomirskoyi oblasti Do kincya XIX stolittya mala status mista ta mistechka nazivalasya takozh Romaniv pol Romanow Romanuv Roztashovana na pravomu berezi richki Unava za 3 km na pivnich vid zaliznichnoyi zupinki Chernyavka Naselennya zgidno z Vseukrayinskim perepisom 2001 roku stanovilo 719 osib na 1 sichnya 2018 roku 627 osib selo Romanivka Gerb Romanivki Kvitneva silska gromada Prapor Romanivki Kvitneva silska gromada Krayina Ukrayina Oblast Zhitomirska oblast Rajon Zhitomirskij rajon Gromada Kvitneva silska gromada Oblikova kartka 26 Osnovni dani Persha zgadka 1550 Kolishnya nazva Romaniv Naselennya 627 01 01 2018 Plosha 2 879 km Gustota naselennya 217 78 osib km Poshtovij indeks 13531 Telefonnij kod 380 4137 Katojkonimi romanivchanin romanivchanka romanivchani Geografichni dani Geografichni koordinati 49 59 12 pn sh 29 38 16 sh d 49 98667 pn sh 29 63778 sh d 49 98667 29 63778 Koordinati 49 59 12 pn sh 29 38 16 sh d 49 98667 pn sh 29 63778 sh d 49 98667 29 63778 Serednya visota nad rivnem morya 205 m Vodojmi richka Unava Vidstan do oblasnogo centru 86 5 km Vidstan do rajonnogo centru 86 5 km Vidstan do centru gromadi silradi 11 km Najblizhcha zaliznichna stanciya z p Chernyavka Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 3 km Misceva vlada Adresa radi 13532 Zhitomirska obl Popilnyanskij z 2020 Zhitomirskij r n s Kvitneve plosha Geroyiv Nebesnoyi Sotni bud 1 Vebstorinka http kvitneva gromada org ua Silskij golova Olijnik Anatolij Stanislavovich Starosta Solovyuk Nadiya Leonidivna Karta Romanivka Romanivka Mapa Romanivka u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Romanivka IstoriyaDavni chasi Na teritoriyi suchasnoyi Romanivki ta okolic zdavna selilisya lyudi Pro ce svidchit nayavnist tut velikoyi kilkosti kurganiv V urochishi Porichchya na pivnichno shidnij okolici sela doslidzhene davnye tripilske poselennya Vono zajmaye zahidnij shil berega r Unava plosha stanovit 250 100 m Poselennya vidome z kincya XIX stolittya za V B Antonovichem 1931 roku provodila jogo rozkopki V Ye Kozlovska 2000 roku vono obstezhuvalosya O Tarabukinim Pam yatka vidnositsya do piznogo etapu Tripilskoyi kulturi bl 3100 2500 do n e 1876 roku na sadibi Volmanovoyi na Zarichchi buli vikopani dva cherepki glinyanogo posudu ta 4 vipaleni u vogni glinyani figurki Zobrazhali voni yakogos zvira z 4 nogami golovu yakogos zvira z rogami yakus postat z 3 ma golovami ta chitku zhinochu figurku Ci znahidki vidpravili do Krakivskogo muzeyu Krim togo znajdeno tut 3 zoloti blyahi z tisnenim zobrazhennyam grifoniv leviv ta lyudskoyi figuri Pid kerivnictvom profesora V B Antonovicha 1878 roku buli provedeni rozkopki tuteshnih 6 kurganiv vsogo yih bulo 18 u yakih buli viyavleni cikavi arheologichni znahidki V odnomu buv znajdenij molot z prosverdlinoyu zroblenij z bivnya mamonta V inshih p yati buli lyudski kistki sho lezhali u bezladi pri nih znajdeni 2 gladenkih bronzovih brasleti bronzovij nakonechnik spisu glinyana posudina molyusk lat cypraea moneta abo kauri u davninu voni trivalij chas sluguvali groshima yakij lezhav v zubah u odnogo cherepa 1887 roku selyani rozkopali she odin kurgan znajshli v nomu skelet otochenij 6 glinyanimi yemnostyami riznoyi formi ta velichini ulamkami bronzi Na polyah znahodili kam yani vidpolirovani moloti 3 z nih zberigalisya v kolekciyi T Rilskogo 1854 roku v seli znajdeni bronzovi priviski ta pryazhki 1848 roku znajdena zalizna shpora 1850 roku sribni brasleti ta 3 serezhki Znajdeni buli v rizni chasi kam yane ta smoliste namisto malenki glinyani posudini ta lampi terakotovi Use ce dovodit sho okolici Romanivki v rizni chasi buli oseredkami davnih poselen Znajdeni tut zoloti blyashki z tisnenim zobrazhennyam grifoniv leviv tosho duzhe podibni do znajdenih u Bospori Kimerijskomu a takozh u davnij Olviyi Shvidshe za vse ci znahidki svidchat pro torgovelni zv yazki miscevih poselen z prichornomorskimi greckimi koloniyami Za chasiv Kiyivskoyi Rusi ci zemli buli nadani kiyivskim knyazem Svyatopolkom Izyaslavichem svoyemu testyu poloveckomu hanu Tugorkanu Ta Polovechchina zajmala veliku teritoriyu bo lezhala nad Unavoyu Rostaviceyu Rossyu Vilshankoyu Kam yankoyu ta Stugnoyu syagala z odnogo boku teritoriyi piznishogo mista Biloyi Cerkvi z inshogo piznishih Fastova ta Gulyanikiv teper Velika Motovilivka Nazvi suchasnih sil Polovecke Malopolovecke ta Velikopolovecke u pivdenno zahidnij chastini Kiyivskoyi oblasti ye pam yatkami pro ti chasi Usiyeyu ciyeyu oblastyu volodila rodina Polovciv yaka vid mayetkiv Skviri ta Rozhniv potim pochala nositi knyazivske prizvishe zi Skviri Polovci Rozhinovski Ne vidomo chi isnuvala todi Romanivka prote z rodovodu Polovciv bachimo sho Tugorkan mav sina Karimana a toj Romana Za odniyeyu z versij poselennya Romaniv moglo buti zasnovane tim Romanom onukom Tugorkana Cya teritoriya silno postrazhdala pid chas navali vijsk Batiya v 40 h rokah XIII stolittya adzhe lezhala na shlyahu ordinskih vijsk z Kiyeva na Volin Galichinu ta Zahidnu Yevropu Na misci bagatoh davnih poselen zalishilisya lishe pusti urochisha Pid vladoyu Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Rechi Pospolitoyi U drugij polovini XIV stolittya Kiyivshina uvijshla do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo 1386 roku kiyivskij knyaz Volodimir Olgerdovich dav pidtverdzhennya Yurkovi Yezhi Polovcyu zi Skviri Rozhinovskomu onuku vishezgadanogo Romana na volodinnya nadilom predkivskim skvirskim na richkah Rosi Rostavici ta Kam yanci yakij nazivavsya takozh Polovechchina Shojno tut pochalo vidnovlyuvatisya zhittya yak 1399 roku pislya bitvi na Vorskli ta 1416 roku ordi Edigeya ta Timur Kutluka znovu spustoshili Kiyivshinu Tomu kiyivskij knyaz Olelko Volodimirovich musiv Mihalu Mihajlu Polovcyu zi Skviri Rozhinovskomu povtorno pidtverditi volodinnya otchinoyu jogo duzhe opustiloyu vid nepriyateliv nashih Za zhittya togo zh Mihajla Polovcya napadi krimskih tatar pid provodom hana Mengli Geraya u 1482 1495 rokah znovu peretvorili cej kraj na pustku Mihajlo zalishiv sina Yaceka Yacka ta dochku Oksanu Yacko Rozhinovskij musiv pokinuti oci spustosheni miscya ta perejti do Zhitomirshini Pomer vin 1536 roku zalishivshi sina Dem yana v tatarskij nevoli ta malolitnih sina Timonka pol Temionka ta dochku Yavdohu Prote vsi jogo nashadki pomerli spadkoyemcem usiyeyi vlasnosti Polovciv stav Ivan Nemirich Spustosheni mayetki ne zbudzhuvali velikogo interesu i Nemirichi yakim bulo zapisano ci zemli ne dbali pro te shob privernuti yih do svoyih ruk Za privileyem korolya Sigizmunda III 1547 roku ci mayetnosti perejshli u vlasnist do bilocerkivskih mishan Na portali Verhovnoyi Radi Ukrayini zaznacheno sho 1550 roku Romanivka vpershe zgaduyetsya v dokumentah 1590 roku Sejm Rechi Pospolitoyi dozvoliv korolyu rozdavati pustoshi na pivdenno shidnij okolici derzhavi shlyahti za sluzhbu na vichni chasi 1591 roku korol Sigizmund III za vijskovi zaslugi nadav pustoporozhni zemli v Bilocerkivskomu starostvi nad rikami Skviroyu Rostaviceyu Vilshankoyu Unavoyu ta Kam yankoyu knyazevi Mikolayu Ruzhinskomu Pislya smerti ostannogo 1592 roku romanivsku zemlyu jogo vdova Elzhbeta z Sluzhinskih za korolivskim pogodzhennyam peredaye u vlasnist jogo bratu knyazyu Kirikovi Ruzhinskomu Na cih teritoriyah postupovo viniklo Romanivske starostvo Knyaz Kirik pobuduvav u Romanovi oboronnij zamok trimav tam neveliku vijskovu zalogu Zamok znahodivsya na pagorbi buv obnesenij rovom valom ta dubovimi palyami Vin mav odnu derev yanu bramu ta visoku derev yanu vezhu Same misto bulo takozh otochene valom ta palyami Kirik Ruzhinskij zaselyaye cyu miscevist zvilnyayuchi lyudej vid bud yakih podatkiv i povinnostej Postupovo vidrodzhuyutsya chasto pid novimi nazvami sela Energijnij ta zavzyatij knyaz Kirik postijno viv spravi z susidami yaki skarzhilisya na jogo chasti nayizdi zahoplennya chasti buli skargi na nevidachu selyan vtikachiv tomu mozhna dumati sho knyaz Kirik dbav pro peremanyuvannya selyan na svoyi she malo zaseleni Pavolocki ta Romanivski zemli 1601 roku ochevidno pislya smerti knyazya Kirika otrimuye Romaniv Skviru Chernyavku ta Zhidivci vid korolya yak korolivskij stil Pavlo P yaskovskij Prote 1602 roku za korolivskim pogodzhennyam vin vidstupaye ci mayetnosti knyazyu Romanovi Ruzhinskomu sinu Kirika Knyaz Roman prodovzhuye zalyudnennya krayu Na dumku bagatoh doslidnikiv same zavdyaki comu vlasniku za poselennyam zakriplyuyetsya nazva Romaniv Romanivka U toj chas buli vidkriti chislenni spravi proti Ruzhinskih pro selyan vtikachiv ta yih nevidachu selyani perehodili do mayetkiv knyazya Romana z riznih miscevostej i vid riznih vlasnikiv Vimagali svoyih selyan vid nogo ta jogo druzhini knyagini Sofiyi z Korapchijovskih pomishiki Yelovich Malinskij Gornostaj Senyuta ta inshi skarzhitisya dovodilos vlasnikam yak blizhnih tak i dalnih mayetkiv Pravda ne vsi selyani vtikachi oselyalisya na postijne prozhivannya na Pavolockih ta Romanivskih zemlyah Ruzhinskih dlya deyakih ce buv lish etap u podalshomu perehodi na shid do mensh zalyudnenih rajoniv Ruzhinskim takozh u deyakih vipadkah dovodilosya shukati svoyih selyan po inshih mayetkah ta vimagati yihnogo povernennya do svoyih sil U Proskur Sushanskih zahopili Ruzhinski zemlyu gaj Mohnacku chi Bilocku ta osadili tam selo Chernyavku Yak i inshim dovodilosya Ruzhinskim vidstoyuvati svoyu vlasnist vid napadiv ta grabunkiv darma sho voni sami porivnyano z susidami viyavlyali bilshu aktivnist i ridshe sami poterpali vid susidiv Ye vidomosti pro sudovi spravi shodo krivd vid Zbarazkih ta vid Senyut romanivskim meshkancyam Roman Ruzhinskij pomer 1610 roku u m Voloku pid chas pohodu na Moskvu Lzhedmitriya II Romanivske starostvo perejshlo do volodin jogo zhinki knyagini Sofiyi kotra 1613 roku stala druzhinoyu chetvertoyu za likom vilenskogo kashtelyana Yeronima Hodkevicha 1615 roku Romaniv buv povnistyu znishenij tatarami U Lyustraciyi 1616 roku pro ce zaznacheno Romaniv mistechko vlasnika jogo knyazya Romana Ruzhinskogo pravom pozhittyevim yake nedavno minulogo roku z selami spustoshene tatarami Ye v nomu zhiteliv 52 pered spustoshennyam tatarskim 30 z nih platili chinsh po 10 groshej inshi platili po 6 a deyaki i po 4 groshi pislya tatarskogo spustoshennya nichogo ne platili Orenda mliniv i korchmi platitsya v rik 150 floriniv Suma podatkiv z mistechka togo 150 floriniv Do starostva nalezhat sela Chernyavka abo Grickovci Zhidovci abo Matviyevichi teper Kvitneve Stavishe Girsiki pol Hirsiki shvidshe za vse teperishni sela Yerchiki abo Veliki Yerchiki Koshlyaki gorodishe Skvir Buki Strukov Strokiv zasnovane 1615 roku 1616 roku v romanivskomu filvarku selyani pracyuvali na panshini dva dni na tizhden vlitku j odin den na tizhden vzimku Za volodinnya starostvom knyazya Ruzhinskogo zamok u Romanovi postav na pagorbi govorit lyustraciya 1622 roku bilya stavu postavlenij rovom ta valom obkopanij obnesenij chastokolom z dubovih pal u nomu stajnya nemala brama odna derev yana bashta visoka dubova hat bilih 4 odna pekarnya z dobrimi viknami pivnicya zroblena z dereva Mistechko te na samomu Chornomu shlyahu zakladene valom ta palyami dubovimi otochene U nomu ye zhiteliv 20 chinshu zhodnogo ne platyat yak slobodi sho buli rozoreni vijskami za pokijnogo pana Zholkevskogo Mliniv 3 stav priznachenij na utrimannya administraciyi miscevoyi Orendu platyat na rik okrim tretoyi miri melnichnogo 150 floriniv Sela sho nalezhat do Romanova Chernyavka abo Grickove Zhidovci abo Matviyevichi Stavishe Girshiki Koshlyaki Suma podatkiv z tiyeyi teritoriyi 150 floriniv Pislya viplati z cih dohodiv uryadniku 30 floriniv richnogo utrimannya zalishayetsya 120 floriniv Zvidsi jdut 24 florini kvarti U mistechku she v seredini XIX stolittya mozhna bulo pobachiti zalishki valu u formi pivkola yakij dvoma kincyami prilyagav do richki Unavi Jogo dovzhina 437 visota vid 1 do 4 sazhniv Useredini togo valu u misci yake nazivayetsya Burti bulo zamchishe vono zajmalo teritoriyu 215 sazhniv Za perekazami meshkanciv bulo vono otochene dubovim chastokolom Potribno bulo ob yihati trichi navkolo zamku shobi cherez rozvidnij mist distatisya do nogo Na toj chas zalishalisya takozh slidi dorogi yaka vela do zamku 1627 roku v mayetnostyah knyagini Sofiyi oselyayetsya yiyi rodich znanij gulvisa banita i zbitnik Samijlo Lyash 1631 roku vin staye za zgodoyu korolya vlasnikom Romanova Lyash zdobuv ci mayetki ne zvichajnim shlyahom Spochatku vin namovlyav knyaginyu peredati jomu mayetki zrobivshi vidpovidnij na nih zapis Koli vsi ci namovlyannya ne mali uspihu Lyash uzhiv sili zrobiv zbrojnij nayizd na mayetok knyagini ta silomic vider tak bi moviti u neyi zapis Davshi zapis knyaginya Ruzhinska Hodkevich pokinula svoyi mayetki z namirom vesti borotbu proti Lyasha shob povernuti svoye Prote ce bulo ne legko adzhe Lyash micno trimav zdobute dobro rishuche vistupayuchi proti zahodiv Ruzhinskoyi Vin yak rotmistr utrimuvav u Romanovi rotu zi 100 kozakiv Rota ta bula skladena z lyudej riznomanitnih nacionalnostej u tomu chisli volohiv i serbiv Takozh pid jogo opikoyu znahodilisya nashadki zubozhilih shlyahetskih rodiv iz Braclavshini Samijlo Lyash stav dlya nih spravzhnim hlibodavcem bo ne lishe nadavav yim pritulok ta pidtrimku ale j spriyav odruzhennyu yih na bagatih shlyahtyankah Kiyivshini Hronist J Yerlich pisav pro nogo sho gvaltom pann ta vdiv brav za svoyih utrimanciv viddavav Za volodinnya Lyasha z Romanova platilosya podatkiv z 18 budinkiv po 3 zlotih Knyagini Ruzhinskij dovelosya vzhiti rishuchih dij zaluchiti do spravi proti Lyasha pidkanclera koronnogo Tomasha Zamojskogo Zavdyaki svoyemu vplivu Zamojskij nareshti 1635 roku primusiv Lyasha viddati zahopleni mayetnosti za chimalij groshovij vikup i Ruzhinska zmogla zaspokoyitisya prodala ci svoyi mayetki j pereselilasya do rodichiv u Belz pomerla pered 1646 r Za virokom tribunalu Lyasha pozbavili mayetkiv i posadi korolivskogo strazhnika Pislya Ruzhinskoyi volodiv Romanivshinoyu Tomash Zamojskij ale gospodaryuvav tut nedovgo pomer 1638 r Todi korol viddav Romaniv Aleksandrovi Zamojskomu pravom pozhittyevim yakij pislya Lyasha otrimav i posadu strazhnika korolivskogo Zi spadkoyemcem Tomasha Zamojskogo pochali sudovu spravu spadkoyemci sester knyazya Romana ale pochatok Hmelnichchini vse tut splutav Aleksandr Zamojskij nedovgo tut prozhivav i 29 travnya 1649 roku postupivsya starostvom yakomus Hodorovskomu Z pochatku Hmelnichchini Romaniv uvijshov do skladu Bilocerkivskogo polku a z utvorennyam Pavolockogo stav jogo sotennim mistechkom Zemli tut oderzhala kozacka starshina 1656 roku v Romanovi stoyav taborom carskij voyevoda Buturlin z 25 tisyachnim vijskom tut z nim z yednavsya Bogdan Hmelnickij Za perekazami u davnomu Romanovi bulo dekilka cerkov odna nedaleko vid Maloyi Chernyavki bilya yaru bilshu chastinu prihozhan yakoyi skladali kovali sho zhili nepodalik zgaduyetsya druga cerkva ta tretya v im ya Rizdva Presvyatoyi Bogorodici Okrim togo u Chornomu lisi nad Unavoyu buv katolickij klyashtor v yakomu zhili bilshe 30 monahiv ta sluzhiteliv Cej klyashtor buv znishenij u roki Hmelnichchini Romaniv yak i navkolishni sela starostva Buki Strokiv Bakozhin davnye poselennya bilya Bukiv Chubinci pid chas chastih vijskovih dij buli spustosheni Porozhni poselennya Romaniv ta Skviru otrimav pozhittyevim pravom vid korolya Yana Kazimira 1659 roku Yan Ivan Kovalevskij kolishnij pidskarbij B Hmelnickogo yakogo bulo odnochasno nobilitovano Vin nalezhav do blizkih doradnikiv B Hmelnickogo brav uchast u vsih naradah getmana buv generalnim osavulom vhodiv do skladu bagatoh posolstv Do pochatku XVIII stolittya Romaniv perebuvav u vlasnosti kozackoyi starshini Z serpnya 1688 roku volodiv kilkoma selami u Romanivskomu starostvi Semen Palij U listi vid 24 serpnya 1689 roku vin dyakuye korolevi za nadannya jomu privileyu na s Romanivku ta prosit prijnyati u Varshavi jogo poslanciv 28 zhovtnya 1700 roku otrimuye Romanivsku korolivshinu Adam Olizar ale buv vin starostoyu romanivskim bilshe za titulom nizh faktichno danimi teritoriyami prodovzhuvav faktichno voloditi Semen Palij 1702 roku ostannim u mistechku bula zbudovana cerkva Rizdva Presvyatoyi Bogorodici Romanivka na karti XVIII stolittya Za deyakimi danimi A Olizar 1710 roku za zgodoyu korolya postupivsya Romanivskim starostvom Vaclavu Zhevuskomu voyevodi podilskomu sumnivno adzhe v comu roci Vaclavu 1705 1779 vipovnilosya lishe 5 rokiv Togo zh 1710 roku otrimuye Romaniv Samson Bombek polkovnik artileriyi stolnik letichivskij ta komendant kam yaneckogo zamku 1713 roku starostoyu Romanivskim buv Kazimir Steckij yakij piznishe obijnyav posadu kashtelyana kiyivskogo Ale mezhi starostva postijno zminyuvalisya cherez zazihannya susidiv Steckij rozpochav sudovij proces z knyazem Lyubomirskim pro viddilennya vid starostva sil Bukiv Bakozhina Strokova ta Chubinciv 1737 roku rozporyadnikom Romanova Steckij priznachiv Antoniya Dorozhinskogo Pislya Steckogo starostami romanivskimi buli Antonij z Ossi Ozhga pol Antoni z Ossy Ozga 1751 Francishek Dogyel Cirina pol Dogiel Cyryna 1763 Aleksandr Rozhnyeckij 1774 knyaz Yuzef Lyubomirskij 1775 Yan Steckij 1775 Tak yak ostanni dva otrimali privilej odnochasno mizh nimi pochavsya sudovij proces yakij zakinchivsya tim sho zi starostva romanivskogo bulo vidilene starostvo Stavishanske yake zalishilosya za Steckim Do cogo starostva vidijshli Koshlyaki Zhidovci Yerchiki ta Chernyavka Lyustraciya 1765 roku pro Romanivske starostvo za vladi Antoniya z Ossi Ozhga govorit Mistechko nad richkoyu Unava dvir takozh nad samoyu richkoyu zbudovanij budinok z kimnatoyu ta pogrebom pekarnya z komirchinoyu zernoshovishem ta stajneyu Do togo starostva mistechko Skvira nalezhit Piddani odni platyat chinsh inshi vidroblyayut panshinu pri comu platyat podorozhne i pletut pryazhu po odnomu motku na rik Yevreyiv nemaye Hat piddanih nalichuyetsya 60 z nih 17 yaki davali chinsh dali 43 halupi sho vidbuvali panshinu podoroshiznu motki Libertovanih halup bulo 5 osavula gumennij voznij i lisnichi kozackih 9 Nalezhat sela Chernyavka mistechko Skvira Yaroslavka Zolotuha Kam yana Greblya Kazimirivka teper Kvitneve Pilipi abo Domantivka Richnij pributok z usogo starostva 18 094 zlotih 12 groshej Komisar Antonij Kobilinskij Kozakiv v usomu starostvi 46 Pid chas vkazanoyi vishe lyustraciyi gromada romanivska skarzhilasya sho terpit zbitki vid volodariv korninskogo mayetku paniv Proskur Sushanskih yaki vzhe chastkovo zahopili ta prodovzhuyut vse bilshe vidbirati zemli yaki nalezhali z davnih chasiv do Romanivki kosyat sino na romanivskih lugah zbirayut hlib viganyayut romanivskih zhiteliv z yihnih vlasnih zemel b yut ta ne dopuskayut koristuvatisya nimi vid chogo chasto vidbuvayutsya vbivstva selyan She u 1880 h rokah v seli buli vidomimi perekazi pro taki susidski vidnosini Tak romanchanin Fedko Griva rozkazuvav yak jogo did horobro bivsya z Proskuroyu za mezhu romanivskih zemel yaki povinni buli syagati do Gostroyi mogili mogo dida kozaka Grivu ne brala kulya azh dopiro sribnim gudzom vstreliv jogo Proskura Pohilivsya mij did na koni i skazav zbaviv ti pane Proskuro kozakovi Grivi vik jogo molodeckij U lyustraciyi 1789 roku chitayemo Romanivka abo Romanuv yaka zavzhdi nazivalas mistechkom maye 60 osel u tomu chisli j chinshovih 4 Piddani robili panshinu podoroshiznu davali motki kurej yajcya Z nepiddanih bachimo teper shlyahtu yiyi 10 gospodariv kozakiv nemaye Sered lyudnosti piddanoyi vidileno teper remisnikiv tkach daye vid verstatu miroshnik vid kola ta bere vigodovuvati kabaniv Okremo dayut vid pasik vid pniv ta ochkove Okrim podatkiv ta robit vid piddanih z Romanivni jshli taki she zbori korchemna orenda mlinova orenda stavshizna vid gromadi za vilni lovi ribi v stavu Na pagorbi buv dvir kritij solomoyu j odna greko katolicka cerkva Do Romanivskogo starostva nalezhali 11 sil i m Skvirka ce starostvo prinosilo 24 552 zlotih pributku 1791 roku rishennyam Chotiririchnogo sejmu Romanivka otrimala renovacijnij privilej vid korolya Stanislava Avgusta Ponyatovskogo yak vilne misto magdeburzke pravo Toj privilej viznavav vilnimi lyudmi vsih zhiteliv cogo mista yak tih sho zaraz tut zhivut ta zapisani v ostannij lyustraciyi mista ta v tarifu domiv tak i tih yaki mozhut tut poselitisya potim i uvijti do miskogo stanu zemli zaseleni nimi v mezhah cogo mista yihni budinki sadibi gorodi polya nivi lisi hutori ta vsyu teritoriyu cogo mista yaka nalezhit jomu po pravu viznaye spadkovoyu vlasnistyu cogo mista ta osilih v nomu mishan ta virazhaye bazhannya shob voni buli vidmezhovani vid zemel Romanivskogo starostva j inshih mayetkiv Privilej okrim togo viokremlyuvav iz vlasnickoyi ta starostinskoyi yurisdikciyi vsih miskih zhiteliv shlyahetskogo ta mishanskogo pohodzhennya ta nagoloshuye sho voni budut suditisya lishe pered miskim uryadom z pravom apelyaciyi u zhitomirskih sudah abo zvernennya do koronnih asesorskih sudiv vihodyachi z suti spravi dali zabezpechuvav zhitelyam usih hristiyanskih virospovidan koristuvannya pravami yakimi koristuvalisya vilni mista za konstituciyeyu Chotiririchnogo sejmu ta pravom magdeburzkim vsi povinnosti mishan obmezhuvalisya pozemelnim podatkom do kazni Rechi Pospolitoyi na osnovi sejmovih postanov Tim zhe privileyem bula nadana pechatka miskomu magistratu 10 listopada 1791 roku bulo nadano novij gerb vilnomu korolivskomu mistu Romanovu Opis gerba v privileyi mav takij viglyad Brama z pidnesenoyu vezheyu poseredini yakoyi maye buti virizblena velika litera R Takim chinom romanivskij gerb poyednuvav tradicijnij uzhe arhitekturno oboronnij syuzhet z yaskravim promovistim elementom siglem tobto inicialom nazvi mista Gerb Romanivki pislya 1793 roku koli mistechko bulo zalisheno poza shtatom vijshov z oficijnogo vzhitku Torgovicka konfederaciya 1792 roku nivelyuvala postanovi chotiririchnogo sejmu Starosta romanivskij knyaz Yuzef Lyubomirskij pochav shilyati mishan romanivskih do vidroblyannya povinnostej mizh nimi pochavsya sudovij proces yakij trivav i pislya drugogo podilu Rechi Pospolitoyi Vidtak Romaniv vtrativ status vilnogo mista shojno jogo otrimavshi U skladi Rosijskoyi imperiyi Pislya 2 go podilu Rechi Pospolitoyi Romaniv zi starostvom perehodit pid vladu Rosijskoyi imperiyi Starostvo romanivske nabuvaye statusu kazennih mayetkiv 1811 roku komisiya skladena dlya rozprodazhu mayetkiv kazennih u Kiyivskij guberniyi postanovila shob poselennya yaki vhodili do kolishnogo starostva Romanivskogo buli prodani u privatnu vlasnist 1816 roku selyani starostva zvernulisya do zemskogo Skvirskogo sudu dovodyachi sho voni yak kolishni starostinski pidlegli povinni zalishitisya na pravah derzhavnih selyan i ne povinni buti peredani v privatnu vlasnist Odnak voni otrimali vidpovid yaka pidtverdila poperednye rishennya komisiyi Vidtak Romanivka perejshla u volodinnya Yuzefa Pshibishevskogo Vin zbuduvav tut murovanij budinok u italijskomu stili yakij cherez dekilka rokiv zgoriv 1843 roku v mistechku zgorila derev yana cerkva zakladena she 1702 roku 1844 roku Romanivku u Pshibishevskogo pridbav Teodor Romualdovich Rilskij Malu Chernyavku pridbav Bilinskij Veliku Chernyavku Gzhegozh Grusheckij 1853 roku na misci zgoriloyi cerkvi postala nova derev yana na murovanomu fundamenti Za shtatami vona bula zachislena do 4 klasu zemli mala z sadiboyu ta hutorom 38 desyatin 1863 roku Romaniv buv mistechkom Skvirskogo povitu centrom Romanivskoyi volosti nalezhav do parafiyi katolickoyi s Novoselici Do mistechka prilyagali peredmistya yaki buli na toj chas okremimi selami Velika i Mala Chernyavki Cogo roku v Romanivci meshkalo 804 u Velikij Chernyavci 425 u Malij Chernyavci 150 pravoslavnih zhiteliv okrim nih prozhivali 60 katolikiv ta 10 simej yevreyiv rilnikiv Zemli nalezhalo do mistechka 1451 desyatin do Velikoyi Chernyavki 564 stilki zh do Maloyi Chernyavki Potim Romanivka perejshla do volodin sina Teodora Rozeslava Rilskogo Sin ostannogo Rilskij Tadej Rozeslavovich 1870 roku oselivsya u mayetku svogo batka v seli Romanivka de j prozhiv 32 roki v povnij zlagodi ta vzayemorozuminni z selyanami Za ves chas vin ni razu ne sudivsya z odnoselcyami navpaki buv pochesnim mirovim suddeyu chasto vistupav yak advokat zahishayuchi interesi selyan 1878 roku vin odruzhivsya z romanivskoyu selyankoyu Melaniyeyu Fedorivnoyu Chuprinoyu U svoyemu budinku vidkriv shkolu a piznishe zbuduvav dlya neyi okreme primishennya sam vikladav u nij i oplachuvav robotu she odnogo vchitelya Stavlyachis priyazno do pravoslavnih odnoselciv zalishavsya odnak katolickogo virospovidannya Prote koli katolicka kaplicya u seli stala vethoyu j mogla zavalitisya nakazav yiyi rozibrati a novu ne zahotiv buduvati Movlyav vin yedinij katolik u seli j zaradi nogo ne varto utrimuvati cerkvu ta ksondza Ce navit stalo vidomo Papi Rimskomu i Tadeya Rilskogo bulo vidlucheno vid katolickoyi cerkvi Navit pislya cogo vin ne perejshov do pravoslav ya abi cej krok ne buv rozcinenij yak zapobigannya pered rosijskim samoderzhavstvom Tadej Rilskij zdobuv avtoritet horoshogo agronoma j ekonomista Selyani razom z nim postachali hlib azh do Kenigsberga ne vdayuchis do poslug poserednikiv faktoriv Tadej Rozeslavovich dopomig selyanam Romanivki deshevo kupiti zemlyu v susidnogo pomishika Susidi pomishiki neridko pisali na nogo donosi gubernatoru v yakih povidomlyali sho vin maye zanadto priyazni stosunki z selyanami navit odruzhivsya z prostoyu selyankoyu nadavav selyanam zi svogo familnogo arhivu dokumenti neobhidni yim u sudovih spravah za zemlyu yaki voni veli z susidnimi pomishikami Tadej Rilskij pisav populyarni knizhechki dlya selyan pro te yak krashe vesti gospodarstvo pro te kudi vigidnishe virushiti na zarobitki Dlya cogo vin vivchiv rozmiri oplati praci v riznih guberniyah umovi praci ta vidav svoyeridnij poradnik dlya zarobitchan Stanom na 1885 rik Romanivka vvazhalasya kolishnim vlasnickim mistechkom naselennya skladalo 998 osib 114 dvoriv diyali pravoslavna cerkva yevrejskij molitovnij budinok 2 zayizhdzhih budinki Naprikinci 1880 h rokiv u Romanivci prozhivalo 1016 meshkanciv diyala cerkva Rizdva Presvyatoyi Bogorodici U volodinni paroha znahodilosya 38 desyatin Do pravoslavnoyi parafiyi okrim Romanivki Velikoyi ta Maloyi Chernyavok nalezhalo takozh selo Koshlyaki U mistechku pri dvori pomishika znahodilasya katolicka kaplicya Romanivska volost skladalasya z 10 sil yaki mali 1918 budivel u nij prozhivali 11 630 osib U volosti bulo 17739 desyatin zemli 8120 volosnoyi 9366 dvirskoyi i 253 cerkovnoyi Za perepisom 1897 roku v Romanivci prozhivalo 1896 meshkanciv z nih 312 yevreyiv Pomer Tadej Rilskij 25 veresnya 1902 roku Pohovano bulo jogo na novomu cvintari zemlyu pid yakij vin ranishe podaruvav usij Romanivskij gromadi ce bula teritoriya rodovogo parku Orest Levickij vidomij ukrayinskij istorik u nekrolozi skazav Vse jogo zhittya bulo na podiv garmonijnim spoluchennyam idealiv ta vchinkiv Osvitnyu spravu u Romanivci prodovzhili jogo diti starshij sin Ivan i seredulshij Bogdan u shkoli zasnovanij batkom U Romanivci projshli dityachi ta yunacki roki molodshogo sina Tadeya Rozeslavovicha vidatnogo ukrayinskogo poeta vchenogo i gromadskogo diyacha akademika AN SRSR ta AN URSR dvichi laureata Derzhavnoyi premiyi SRSR i Leninskoyi premiyi Maksima Tadejovicha Rilskogo 1895 1964 Vin tezh spochatku stav na vchitelsku stezhku j takozh vikladav u batkovij shkoli v 1920 h rokah Ne zabuvav M T Rilskij Romanivku j buduchi deputatom Verhovnoyi Radi SRSR u 1946 1964 rokah virishuvav bagato prohan odnoselciv spriyav kulturnomu rozvitku sela Mayetok Rilskih u Romanivci vidviduvali viznachni gromadski ta kulturni diyachi togo chasu 1895 roku tut gostyuvav V B Antonovich pro sho svidchit napisanij tut nim list do jogo tovarisha B S Poznanskogo U Romanivci buvav M V Lisenko gostyuvav u T Rilskogo ne raz Mihajlo Sherbakivskij z sinami Vadimom i Danilom Pislya priyizdu do Ukrayini v seredini travnya 1909 roku V Vinnichenko gostyuvav u mayetku Rilskih u Romanivci zvidki 7 chervnya nadislav lista M Grushevskomu Radyanskij period Pislya zajnyattya na pochatku bereznya 1919 roku Pravoberezhnoyi Ukrayini radyanskimi vijskami tut vdruge vstanovilasya radyanska okupaciya Yiyi predstavniki odrazu rozpochali masshtabni komunistichni peretvorennya stvorennya radgospiv ta komun Selyani masovo povstavali proti takih zahodiv 22 bereznya 1919 roku buli vbiti 11 cholovikiv meshkanciv mistechka Romanivki vikom vid 16 do 61 roku Na pochatku kvitnya 1919 roku bilshovikami buli spaleni pershi povstali sela v rajoni Fastova Romanivka ta Zhidivci 1924 roku v seli organizovane pershe kolektivne gospodarstvo TSOZ Selo Romanivka pid chas Golodomoru 1932 1933 rr vhodilo do skladu Romanivskoyi silradi Popilnyanskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Za danimi silradi protyagom 1932 1933 rokiv zaginulo 120 meshkanciv imena yakih na sogodni vstanovleno na osnovi svidchen ochevidciv Bezpal A N Ohmakevich L F Romanenko M S 5 veresnya 1941 roku v Pavolochi gitlerivcyami bulo rozstrilyano blizko 2000 yevreyiv z samogo mistechka ta navkolishnih sil v tomu chisli iz s Romanivka 26 grudnya 1943 roku pid chas Zhitomirsko Berichivskoyi nastupalnoyi operaciyi Romanivku bulo zvilneno vid nimeckih vijsk Pid chas nimecko radyanskoyi vijni v boyah bralo uchast 240 zhiteliv Romanivki z nih 101 zaginuv 220 za muzhnist i vidvagu nagorodzheno ordenami j medalyami U centri sela vstanovleno pam yatniki voyinam poleglim pid chas zvilnennya Romanivki vid nimciv voyinam odnoselcyam yaki zaginuli v roki nimecko radyanskoyi vijni Na pochatku 1970 h rokiv u seli nalichuvalosya 417 dvoriv naselennya skladalo 953 meshkanci U Romanivci rozmishuvalas centralna sadiba kolgospu Leninska peremoga za yakim bulo zakripleno 1527 3 ga silskogospodarskih ugid u tomu chisli 1441 0 ga ornoyi zemli ta 48 ga lisu U gospodarstvi viroshuvali zernovi ta tehnichni kulturi bulo rozvinute m yaso molochne tvarinnictvo kolgosp mav piloramu Pracyuvali serednya shkola im M T Rilskogo de 17 pedagogiv navchali 287 uchniv klub na 250 misc dvi biblioteki z fondom 14 5 tis knig dilnichna likarnya na 25 lizhok apteka dityachi yasla viddilennya zv yazku 4 magazini 2 yidalni 1970 roku bilya Romanivskoyi zagalnoosvitnoyi shkoli vstanovleno pam yatnik pogruddya poetu zemlyaku M T Rilskomu skulptor O O Kovalov arhitektor A F Ignashenko 1977 roku v seli Romanivka za iniciativi direktora shkoli B U Kochubeya naukovogo spivrobitnika Kiyivskogo literaturno memorialnogo muzeyu N A Pidpali zapochatkovani pershi literaturni chitannya Romanivska vesna 1978 roku do nih priyednavsya sin Maksima Rilskogo Bogdan ta Zhitomirske oblasne viddilennya spilki pismennikiv Ukrayini na choli z jogo golovoyu O Ye Opanasyukom Vidtodi shoroku v chetvertu subotu travnya v Romanivci vidbuvayetsya Vseukrayinske literaturno mistecke svyato Romanivska vesna 1987 roku Delegaciya zhiteliv Romanivki vzyala uchast v literaturnih chitannyah Golosiyivska osin v Kiyevi v literaturno memorialnomu muzeyi M T Rilskogo 1988 roku Romanivska zagalnoosvitnya shkola im M T Rilskogo vidznachila svij 50 richnij yuvilej Pislya progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini Muzej sadiba Rilskih u RomanivciInter yer odniyeyi z kimnat muzeyu Rilskih 1994 roku bulo vidrestavrovano ta vvedeno v diyu muzej rodini Rilskih v seli Romanivka 1995 roku na teritoriyi muzeyu sadibi vidznacheno 100 richchya vid dnya narodzhennya M T Rilskogo Vpershe za period organizaciyi ta provedennya Vseukrayinskih literaturno misteckih svyat Romanivska vesna shanuvalniki vklonilis svitlij pam yati batkiv ta brata poeta zemlyaka na silskomu cvintari Na romanivskih vesnah pobuvali vidomi postati ukrayinskogo slova Lina Kostenko Pavlo Movchan Dmitro Pavlichko Vasil Shklyar Oleksa Yushenko ta inshi 1998 roku v seli bulo vstanovleno pominalnij pravoslavnij hrest za zhertvami Golodomoru 1932 1933 rr na silskomu cvintari U Romanivci diyut doshkilnij navchalnij zaklad Strumochok feldsherskij punkt 6 lyutogo 2015 roku pid chas boyu poblizu Doneckogo aeroportu zaginuv urodzhenec sela Oleksandr Olijnik Vin buv posmertno nagorodzhenij ordenom Za muzhnist III stupenya Cogo zh roku na fasadi Romanivskoyi zagalnoosvitnoyi shkoli I III stupeniv imeni M T Rilskogo v yakij vchivsya ta pracyuvav O Olijnik vstanovleno memorialnu doshku na chest Geroya Rishennyam sesiyi Romanivskoyi silskoyi radi vulicyu Lenina u seli Romanivka perejmenovano na vulicyu Oleksandra Olijnika NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 03 rosijska 0 97 Vidomi lyudiNarodilisya v Romanivci Olijnik Oleksandr Ivanovich 1970 2015 starshina Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Ohmakevich Mikola Fedorovich 1937 2013 ukrayinskij zhurnalist golova Derzhkomteleradio Ukrayini Stupnickij Leonid psevdo Goncharenko 1891 1944 ukrayinskij vijskovij diyach v chasi UNR general horunzhij UPA posmertno Prozhivali pracyuvali v Romanivci Semen Palij 1640 1710 vijskovij diyach polkovnik Fastivskogo polku odin z kerivnikiv antipolskogo povstannya na Pravoberezhzhi Vlasnik Romanivki ta navkolishnih sil u 1688 1710 rokah Rilskij Ivan Tadejovich 1880 1933 ukrayinskij literaturnij perekladach Rilskij Maksim Tadejovich 1895 1964 poet perekladach publicist gromadskij diyach Rilskij Tadej Rozeslavovich 1841 1902 ukrayinskij gromadskij i kulturnij diyach hlopoman batko Maksima Rilskogo vlasnik Romanivki u 1870 1902 rr Kirilo Ruzhinskij 1601 knyaz zaporozkij getman vlasnik Romanivki u 1592 1601 rr Roman Ruzhinskij 1575 1610 knyaz polkovodec getman vijsk Lzhedmitriya II vlasnik Romanivki u 1602 1610 rr Lyash Samijlo 1588 1649 polskij shlyahtich vijskovij derzhavnij diyach Rechi Pospolitoyi vidomij z vchinenih rozboyiv ta nasilstv Vlasnik Romanivki ta navkolishnih sil u 1631 1635 rr Div takozhBatkivska grusha Lipa Maksima Rilskogo Literaturno memorialnij muzej sadiba M T Rilskogo Romanivka Kiyivskij literaturno memorialnij muzej Maksima Rilskogo Romanivska volost Perelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Zhitomirska oblast PrimitkiPasport Kvitnevoyi OTG Kvitneva gromada Zhitomirska oblast Zhitomirskij rajon Procitovano 20 12 2020 Oblikova kartka s Romanivka na oficijnomu portali Verhovnoyi Radi Ukrayini 1 Reyestr pam yatok tripilskoyi kulturi Zhitomirska oblast 2 Arheologicheskaya karta Kievskoj gubernii V B Antonovich Prilozhenie k XV t Drevnosti Moskva Izdanie Imperatorskago Moskovskago Arheologicheskago Obshestva 1895 s 57 Arheologicheskaya karta Kievskoj gubernii V B Antonovich Prilozhenie k XV t Drevnosti Moskva Izdanie Imperatorskago Moskovskago Arheologicheskago Obshestva 1895 s 58 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 725 pol 3 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 725 726 pol 4 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 s 130 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 726 pol 5 Oblikova kartka s Romanivka na oficijnomu portali Verhovnoyi Radi Ukrayini 6 Mahorin G L Olenska I S Kraj nad Unavoyu Zhitomir Volin 2006 s 165 166 ISBN 966 8059 66 2 Stattya Romanivka na sajti Pradidivska slava Ukrayinski pam yatki 7 Mahorin G L Olenska I S Kraj nad Unavoyu Zhitomir Volin 2006 s 166 ISBN 966 8059 66 2 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 s 130 131 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 s 131 Marochkin V P Antifeodalnij i vizvolnij ruh na Ukrayini v pershij chverti XVII st K Visha shkola 1989 S 11 8 Iz lyustracii Kievskogo voevodstva opisanie starostv Kanevskogo Pereyaslavskogo Korsunskogo Cherkasskogo Boguslavskogo Belocerkovskogo Vossoedinenie Ukrainy s Rossiej Dokumenty i materialy v treh tomah Tom 1 M AN SSSR 1953 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 729 pol 9 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 s 132 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 727 pol 10 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 S 132 Pohilevich L I Skazaniya o naselennyh mestnostyah Kievskoj gubernii Kiev 1864 s 196 197 Kozacka volnicya Semena Paliya pid naglyadom odnogolovogo i dvogolovogo orliv 11 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 728 pol 12 Romanovskoe starostvo i sudba ego zhitelej Kievskaya starina 1885 g 8 s 612 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 s 133 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 728 729 pol 13 Geraldika Porossya 14 Pohilevich L I Skazaniya o naselennyh mestnostyah Kievskoj gubernii Kiev 1864 s 197 Pohilevich L I Skazaniya o naselennyh mestnostyah Kievskoj gubernii Kiev 1864 s 195 Mahorin G L Olenska I S Kraj nad Unavoyu Zhitomir Volin 2006 s 167 ISBN 966 8059 66 2 Mahorin G L Olenska I S Kraj nad Unavoyu Zhitomir Volin 2006 ISBN 966 8059 66 2 s 167 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 V 349 s Statya Skvira evrejskaya obshina v EZhEVIKI EJWiki org Akademicheskoj Viki enciklopedii po evrejskim i izrailskim temam 15 Mahorin G L Olenska I S Kraj nad Unavoyu Zhitomir Volin 2006 s 168 ISBN 966 8059 66 2 Antonovich V Tvori K 1932 T 1 s III 16 Mironec N Listuvannya Volodimira Vinnichenka z Mihajlom Grushevskim 1908 1928 17 Metrichna kniga mistechka Romanivki na 1919 rik Derzhavnij arhiv Zhitomirskoyi oblasti fond 1 opis 77 sprava 2217 arkushi 146zv 148 Komunizaciya ukrayinskogo sela 1919 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Zhitomirska oblast K Golovna redakciya URE AN URSR 1973 s 581 Romanivska silska rada s Romanivka Nacionalna kniga pam yati zhertv golodomoru 1932 1933 rokiv v Ukrayini Zhitomirska oblast Zhitomir Polissya 2008 1116 s ISBN 978 966 655 361 7 S 641 643 18 2014 02 24 u Wayback Machine Kogan L Golokost na Zhitomirshini 19 Hronika vizvolennya naselenih punktiv Ukrayini 1943 1944 rr den za dnem 20 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Zhitomirska oblast K Golovna redakciya URE AN URSR 1973 s 580 Popilnyanshina v 60 70 h rokah HH stolittya 21 Nash kraj v 80 ti roki HH stolittya 22 Popilnyanshina v roki nezalezhnosti Ukrayini 23 Pam yatniki zhertvam Golodomoru 24 Olijnik Oleksandr Ivanovich 25 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihPosilannyaPogoda v seli Romanivka Popilnyanskogo rajonuDzherelaIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Zhitomirska oblast K Golovna redakciya URE AN URSR 1973 Mahorin G L Olenska I S Kraj nad Unavoyu Zhitomir Volin 2006 ISBN 966 8059 66 2 Yurkevich V D Romanivka na Kiyivshini Istorichno geografichnij zbirnik VUAN 1929 r T 3 C 129 134 Romanowka Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 725 pol S 725 729 pol Pohilevich L I Skazaniya o naselennyh mestnostyah Kievskoj gubernii K 1864 Romanovskoe starostvo i sudba ego zhitelej Kievskaya starina 1885 8 C 607 630