| Роже Мартен дю Гар | |
|---|---|
| фр. Roger Martin du Gard | |
| Роже Мартен дю Гар | |
| Народився | 23 березня 1881 Неї-сюр-Сен |
| Помер | 22 серпня 1958 (77 років) Château du Tertred |
| Поховання | Monastère de Cimiezd |
| Громадянство | Франція |
| Місце проживання | Château du Tertred |
| Діяльність | письменник, архівіст, драматург |
| Alma mater | Кондорсе, Національна школа хартій, Луврська школа і ліцей Жансон-де-Саї |
| Мова творів | французька |
| Magnum opus | Q3170605? і The Thibaultsd |
| У шлюбі з | Hélène Foucaultd |
| Автограф | |
| Премії | Нобелівська премія з літератури (1937) |
| | |
| Роже Мартен дю Гар у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Роже Мартен дю Гар (фр. Roger Martin du Gard; 23 березня 1881, Нейї-Сюр-Сен — 22 серпня 1958, Беллем) — французький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1937 року «За художню силу і правду в зображенні людини і найсуттєвіших сторін сучасного життя».
Розвиває традицію роману-епопеї. Найвідоміший твір — «Сім'я Тібо», в котрому демонструється конфлікт батьки-діти, також протиставлення «хороший син» — «поганий син» («поганого» батько відправляє у виправну колонію). В життя героїв вривається Перша світова війна.
Біографія Редагувати
Народився 23 березня 1881 в паризькому передмісті Нейї-Сюр-Сен в заможній родині. Коли Роже було близько 10 років, він дружив у школі з хлопчиком, який писав п'єси, і з цього часу сам, як він з часом згадував, вирішив стати письменником. 11- річного Мартена дю Гара відправили в католицьку школу, де хлопчик підпадає під вплив абата М.Ебера, одного з ватажків французького неотомізму. З часом Мартен дю Гар відійшов від католицизму, але з Ебером у нього встановилися близькі та дружні стосунки, які збереглися аж до смерті священника. Після католицької школи Мартен дю Гарр навчався у престижному ліцеї Кондорсе. Через погані успіхи був змушений пропустити один семестр і перейшов до Ліцею Жансон-де-Саї, де познайомився з молодим Гастоном Галлімаром, майбутнім засновником знаменитого видавництва.
По закінченні ліцею він Мартен дю Гар вступив до Національної школи хартій і 1905 року отримує диплом палеографа-архівіста. У Парижі Мартен дю Гар задумує великий роман про сільського священика. Проте з часом розуміє, що роман такого масштабу йому буде написати складно. Та навесні 1908 року за кілька тижнів Мартен дю Гар пише «Становлення» — історію людини, яка хоче стати письменником, проте всі його спроби завершуються крахом. Письменник видає роман за власні кошти — і з цього моменту стає професійним літератором.
Першим значним його досягненням, яке принесло успіх, став роман «Жан Баруа» (1913). Після Першої світової війни, демобілізувавшись, Мартен дю Гар певний час працює в паризькому театрі, а потім почав писати свій знаменитий роман «Сім'я Тібо», вісім томів якого виходили з 1922 по 1940 роки. Цей роман «вражає подробицями, рельєфністю головних персонажів, своєю чесністю; з великих романів нашого століття „Сім'я Тібо“ — найтрагічніший».
1937 року Роже Мартену дю Гару присуджена Нобелівська премія з літератури «за художню силу і правду в зображенні людини, а також найважливіших сторін сучасного життя». Протягом усього життя Мартен дю Гар був людиною нетовариським, вкрай замкнутим, вважаючи, що за письменника повинні говорити його твори. Мартен дю Гар помер 23 серпня 1958 від серцевого нападу у місті Беллеме у власному особняку в віці 77 років.
Твори Редагувати
- Devenir (1906)
- L'Une de Nous (1909)
- Jean Barois (1913)
- Le Testament du père Leleu, farce (1913)
- Les Thibault: Le Cahier gris (1922)
- Les Thibault: Le Pénitencier (1922)
- Les Thibault: La Belle Saison (1923)
- Les Thibault: La Consultation (1928)
- Les Thibault: La Sorellina (1928)
- Les Thibault: La Mort du père (1929)
- Vieille France (1933)
- Les Thibault: l'Été 1914 (1936)
- Les Thibault: l'Épilogue (1940)
- Œuvres complètes dans la collection de la Pléiade avec une préface d'A. Camus (1955)
- Correspondance avec André Gide (posthume 1968)
- Correspondance générale 1 1896—1913" (posthume 1980)
- Le Lieutenant-colonel de Maumort (posthume 1983)
- Journal I Textes autobiographiques 1892—1919" (posthume 1992)
- Journal II 1919—1936" (posthume 1993)
- Journal III 1937—1949 Textes autobiographiques 1950—1958 « (posthume 1993)
- Correspondance générale X 1951—1958» (posthume 2006)
Література Редагувати
- Centre international de recherche sur Roger Martin du Gard: L'écrivain et son journal. Gallimard, Paris 1996
- Petra Gekeler: Die kritische Distanz des Intellektuellen. Roger Martin du Gard im Umfeld der Nouvelle Revue Française (NRF). Lang, Frankfurt am Main 2001
Примітки Редагувати
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання Редагувати
- Мартен дю Гар, Роже // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 125. — ISBN 966-692-744-6.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Роже Мартен дю Гар |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Роже Мартен дю Гар |
| Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |