У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Родіонов Михайло Йосипович Родіонов нар 20 липня 1902 19020720 пом 24

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Родіонов.

Михайло Йосипович Родіонов (нар. 20 липня 1902(19020720) — пом. 24 травня 1987) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1944), у перші роки німецько-радянської війни командир 7-ї гвардійської механізованої бригади 3-го гвардійського механізованого корпусу 3-го Білоруського фронту, пізніше, з кінця 1944 року — начальник штабу бронетанкових і механізованих військ 1-го Прибалтійського фронту. Генерал-майор танкових військ (з липня 1944 р.).

Михайло Йосипович Родіонов

рос. Михаил Иосифович Родионов

Народження

20 липня 1902
Колесово (нині Липецька область РФ)

Смерть

24 травня 1987 (84 роки)
Київ

Поховання

Лук'янівське військове кладовище

Країна

СРСР

Рід військ

танкові війська

Роки служби

1920—1952

Звання

Генерал-майор

Командування

7-а гвардійська механізована бригада

Війни / битви

Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна

Нагороди

Родіонов Михайло Йосипович у Вікісховищі

Біографія

Народився 20 липня 1902 року в селі Колесовому (нині Задонський район Липецької області) в селянській сім'ї. Росіянин. Закінчив початкову школу, працював табельником на цукровому заводі в місті Єльці. Член КПРС з 1920 року.

У 1920 році призваний в ряди Червоної Армії. Брав участь в Громадянській війні.

У 1921 році закінчив курси удосконалення командного складу (КУКС), в 1932 році — КУКС при Орловській бронетанковій школі.

З 1933 по 1940 рік знаходився у військово-будівельних частинах на Далекому Сході.

У боях німецько-радянської війни з 1942 року. Воював на 3-му Білоруському, 1-му Прибалтійському фронтах. Пройшов з боями від Сталінграду до Балтики.

7-а гвардійська механізована бригада під командуванням гвардії полковника М. Й. Родіонова відзначилась ході Вітебсько-Оршанської операції. 28 червня 1944 року переслідуючи відступаючого ворога, бригада увірвалася в місто Лепель Вітебській області і за підтримки інших частин відвоювала його.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 липня 1944 року за уміле керівництво військами і особисту хоробрість, проявлені при форсуванні річки Березини і при розгромі гітлерівського гарнізону в місті Лепелі гвардії полковникові Михайлу Йосиповичу Родіонову присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4161).

З кінця 1944 року — начальник штабу бронетанкових і механізованих військ 1-го Прибалтійського фронту, учасник боїв в Прибалтиці і Східній Пруссії.

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1952 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ. З 1952 року гвардії генерал-майор танкових військ М. Й. Родіонов — в запасі. Жив в Києві. Помер 24 травня 1987 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна (4 липня 1944; 30 квітня 1945), чотирма орденами Червоного Прапора (22 лютого 1943; 14 листопада 1943; 3 листопада 1944; 15 листопада 1950), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (10 квітня 1945; 6 квітня 1985), медалями.

Література

Подвиги их бессмертны. — 2-е изд., испр. и доп. — Хабаровськ, 1985(рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениздат, 1988 — стор. 362